Тема 4: Психічний розвиток дитини молодшого шкільного віку (6(7)-10 років).

Пропоновані питання для розгляду:

1. Анатомо-фізіологічний розвиток; особливості розвитку психічних процесів та емоційно-вольової сфери в молодшому шкільному віці.

2. Криза 7 років та соціальної ситуації розвитку.

3. Психологічні перетворення, пов’язані із початком навчання; навчання як провідна діяльність молодшого шкільного віку.

Завдання до 1-3 питань:

1. Складіть таблицю розвитку дитини 6-10 років

№	Назва вікового періоду (із зазначенням вікових меж)	Особливості анатомо-фізіологічного та фізичного розвитку	Новоутворення	Соціальна ситуація розвитку	Провідна діяльність	Криза

Матеріали для опрацювання

1. Анатомо-фізіологічний розвиток

Динаміка анатомофізіологічної перебудови організму. Зріст: 122-138 см; вага: 21-32 кг; окружність грудної клітини: 58-65 см (відмінності між статями неістотні). З 6 років починається період рівномірного росту, який триває до 9 років у дівчаток і до 11-у хлопчиків (дівчатка після 9 років розпочинають випереджати хлопчиків). Збільшується вага всіх м'язів. Дрібні м'язи розвиваються повільніше, ніж великі. Кісткові тканини гнучкі завдяки великій кількості хрящів. Вага мозку першокласника наближається до ваги мозку дорослої людини. Збільшується рухливість нервових процесів. Добре розвинені органи чуттів. Посилюється становлення рухового апарату, що пов'язується не з фізичним, а з інтелектуальним розвитком.

Особливості розвитку психічних процесів, емоційно-чуттєвої сфери та індивідуально-типологічних особливостей у молодшому шкільному віці.

Особливості уваги:

1 клас - переважає мимовільна увага (основу складає орієнтовний рефлекс);

2-4 клас - поступове переважання довільної уваги (пов'язане з розвитком мислення).

Слабкість довільної і домінування мимовільної уваги може призвести до лінощів, безвілля. Розвиток довільної уваги пов'язаний із цілями, які ставить перед собою учень.

Основні чинники розвитку уваги:

1. оптимальний темп уроку (виклад матеріалу має бути схожим із ритмом секундної стрілки);

2. чіткість; доступність; лаконічність пояснень (стисле уповільнене мовлення вчителя, яке поєднується з ілюстративним матеріалом);

3. відсутність прямих голосних зауважень, які є дієвими для конкретного учня, але дезорганізовують інших дітей, оскільки спонукають їх до жвавого обговорення випадку;

4) різноманітність форм навчальної діяльності (пояснення, самостійна робота, контрольна робота, дидактичні ігри тощо);

5. участь у навчальній діяльності всіх учнів;

6. наявність конкретних динамічних емоційних подразників тощо.

Психологічна сутність уваги в навчальному процесі для вчителя: вміння організувати діяльність учнів, урахувати їхні інтереси, забезпечити розумову і рухову активність, розвивати творчу діяльність.

Причини розсіяності уваги:

1. легка і швидка поява втоми;

2. перенасичення враженнями;

3. порушення режиму дня;

4. наявність аденоїдів;

5. відсутність необхідної гнучкості або здатності переключатися (здебільшого це спостерігається в «начитаних» дітей);

6. особистість учителя (монотонність співпраці; малоцікавий як взірець для наслідування; поспішний; сам розсіяний; на роботу йде, як на страту; у взаєминах з учнями переважають прямі звертання, наприклад, у випадках порушення ними дисципліни тощо).

Рівні уваги:

1. справжня уважність: готовність працювати протягом уроку, наявність відповідної робочої пози, міміки тощо;

2. хибна неуважність: зовнішні ознаки до праці виявлені слабко, що стосується більше меланхоліків, флегматиків; у сангвініків, холериків спостерігається вищий рівень активності;

3. дійсна неуважність, відсутність належної готовності до уроку, постійне відволікання від навчального процесу;

4. хибна уважність: невідповідність зовнішньої форми уваги робочому стану (ліньки думати, відсутність усвідомленого розуміння значущості навчального процесу тощо).

Основні якості уваги:

1. обсяг: потрібно використовувати прийоми порівняння, щоб особливості кожного предмету, ознаки були чітко визначені;

2. концентрація: у 1 класі це, як правило, непоширене явище, оскільки рівень зосередженості ще нестійкий;

3. стійкість: нетривалий часовий інтервал збереження певної домінанти.

Особливості відчуттів у молодщому шкільному віці:

1. посилення абсолютної та розрізняльної чутливості;

2. наявність складних міжаналізаторних зв'язків;

3) формування сенсомоторних асоціацій, які забезпечують точність рухів і зоровий контроль за ними;

4) забезпечення досконалої орієнтації в навколишньому середовищі;

5) між розрізненням якостей, їх найменуванням і використанням ще відсутня повна відповідність.

Особливості сприймання часу:

1. час плинний: жодну одиницю не можна сприймати одно-моментно, а лише послідовно;

2. відсутність спеціальних аналізаторів, тому час сприймається безпосередньо, що деформує уявлення про нього;

3) спотворюється суб'єктивними чинниками (захопленість, очікування і т.д.);

4) мінливість часових відношень (те, що було «сьогодні», стає «позавчора» тощо). Адекватне сприйняття часу для більшості дітей 1-2 класів становить значну проблему.

Як наслідок, вони зменшують реальну можливість хвилини (відсутність рефлексу часу), а отже, не варто категорично вимагати від них своєчасності виконання доручень, хоча на цьому потрібно акцентувати увагу. Трапляються випадки, коли тривалість 1 хвилини для першокласника знаходиться в межах 31 хвилини (якщо перед ним ставиться завдання зафіксувати тривалість хвилини). Школярі адекватно сприймають час тоді, коли спроможні безпомилково назвати число, місяць, рік свого народження.

Сприймання і відтворення тексту: дітям початкової школи доступні лише середній темп читання і проста побудова тексту, тому вчитель повинен стежити за темпом власного мовлення, письма на дошці, мовою учнів під час їхніх відповідей.

Сприймання форми:

1. зростає точність розрізнення і правильність відтворення назв геометричних фігур (квадрат, круг, трикутник);

2. труднощі з назвами об'ємних фігур (часто не відрізняють їх від плоских фігур, наприклад, кулю від круга);

3. не сприймають пряму лінію як пряму, коли вона поставлена з нахилом;

4. не сприймають перспективу;

5) охоплюють лише загальний вигляд знаку, тоді як окремі елементи часто упускаються.

Особливості сприймання сюжетних ілюстрацій (за А. Біне):

1. стадія перерахування (2-5 р.);

2. стадія інтерпретації (6-10 р.);

3. стадія пояснення (10-...).

Дослідження показують, що названі стадії залежать не стільки від вікових особливостей, скільки від змісту ілюстрацій, власного досвіду та способу формулювання поставлених запитань («Що зображено на малюнку?», «Які ти бачиш тут події?» тощо).

Особливості пам'яті молодших школярів

1) механічне запам'ятовування менш ефективне, ніж осмислене; запам'ятати алогічний матеріал важче, ніж дорослим, через відсутність, перш за все, необхідних вольових зусиль;

2) осмислене запам'ятовування потребує більше часу;

3) ілюзія домінування механічного запам'ятовування: діти часто схильні фіксувати і відтворювати матеріал дослівно, оскільки ще не вміють користуватися прийомами запам'ятовування, тому вважають, що вивчити урок - означає розповісти його вчителю так, як викладено в підручнику;

4) розвиток логічного і осмисленого запам'ятовування: а) недостатньо сформований самоконтроль;

б) діти, як правило, перевіряють себе за кількісними критеріями (повторюють матеріал стільки разів, скільки сказав учитель, як правило, не задумуючись про якість його відтворення);

5) типові показники довільності пам'яті: прийоми запам'ятовування, наприклад, багаторазове читання всього матеріалу, чергування прочитаного з його відтворенням тощо.

Деякі особливості процесів пам'яті:

1) краще фіксується наочний матеріал (предмети, люди, які їх оточують), ніж словесний;

2. краще запам'ятовуються конкретні назви, ніж абстракції;

3. опора на наочність;

4) в абстрактному матеріалі ефективніше фіксується матеріал, який узагальнює низку фактів (взаємозв'язок між певними явищами), ніж абстракції, які не з'ясовуються на

конкретному матеріалі;

5) відтворення: «Діти не люблять згадувати те, що забули, вони охочіше передають те, що свіжим зберігається в їхній пам'яті» (К.Д. Ушинський);

6) забування: залежить від прийомів запам'ятовування, цікавості інформації. Особливості емоційно-чуттєвої сфери в молодшому шкільному віці

1) у формуванні особистості є провідними, оскільки потреба в позитивних ситуаціях спричиняє виникнення складних почуттів (моральних, інтелектуальних, естетичних);

2. співчуття, співпереживання як ідентифікація себе з іншими;

3. основні негативні прояви:

а) ревнощі: домагання любові рідних або значущих людей;

б) заздрість: з'являється в суперництві під час домагання визнання, особливо в розподілі ролей;

в) «гра на публіку».

Особливості волі:

1. розвиток вольових зусиль і якостей;

2. установлення відповідності між метою і мотивами;

3. посилення розумової ролі мовлення (регулювання поведінки і діяльності);

4. наявність суперечностей між «хочу» і «потрібно»;

5. розвиток хибної мотивації, яка нав'язується дорослими («у міліцію заберуть»);

6. імпульсивність поведінки.

У цілому динаміка розвитку волі відзначається формуванням вольових якостей і вольового зусилля, що характерно для таких випадків:

1. утома;

2. у ситуаціях подолання фізіологічно зумовлених труднощів; 3)у розумовій діяльності за наявності перешкод.

Основні лінії розвитку волі (СЛ. Поліщук): Дівчатка:

1. дисциплінованість (1 кл.) - цілеспрямованість (2 кл.) - незалежність (3 кл.);

2. витримка (1 кл.) - наполегливість (2 кл.) - витримка (3 кл);

3. активність (1 кл.) - стриманість (2 кл.) - наполегливість (3 кл).

Хлопчики:

1. самостійність (1 кл.) - наполегливість (2 кл.) - організованість (3 кл.);

2. стриманість (1 кл.) - рішучість (2 кл.) - рішучість (3 кл.);