2. Розміщення відділення в бмп. Розміщення зброї та боєприпасів, засобів зв’язку, інженерного та технічного обладнання. Розміщення відділення в бмп
К
В
– командир відділення – АК-74 (5,45)
МВ – механік-водій – АК-74 (У)
СС – старший стрілець – АК-74
НО – навідник-оператор – АК-74
ККТ – 7,62 мм
К – кулеметник – РКК – 5,45
Г – гранатометник – РПГ-7
ПГ – помічник гранатометника – АК-74
С – стрілець – АК-74
Боєкомплект (одиниць)
30 мм кулі до гармати 500
бронеб. трайсерних 160
осколочно - фугасно – запалювальні 340
7,62 мм до ККТ 2000
ПТУР 4
Патрони 9-А-433 3
РПГ-7 або 9К34 2
АКМ 6
Коробка з патронами до АКМ 1 (для 700 од.)
ПК 2 (бійниці)
Коробок до кулеметів КК
на 200 куль у стрічці 6
на 100 куль у стрічці 4
Коробок з кулями до ККТ 1 (для 440 од.)
Коробок з гранатами з Ф-1 1 (для 12 од.)
Футляр з сигнальним пістолетом 1
Сумка з патронами до сигнального
пістолету 2 (для 12 од.)
Сумка з гранатами ПГ-7В до РПГ-7 2 (для 2 і 3 од.)
Тринога пускової установки 9П135 М 1
Весь боєкомплект знаходиться у десантному відділенні БМП.
Засоби зв’язку:
Радіостанція Р-123М – 1 од.
Переговорний пристрій Р-124 – 6 од.
А-1 – праворуч командира
А-2 – ліворуч навідника-оператора
А-3 – у механіка-водія
А-4 – ліворуч старшого стрілка
А-5 на лівому борту десантного відділення
А-6 на правому борту десантного відділення.
Система захисту від зброї масового знищення
Захист від ударної хвилі – броня, герметичність.
Захист від радіоактивного пилу – очищення повітря, створення надлишкового тиску.
Нагнітач – ВНСЦ-200
Фільтр-затримувач – ФТП-200 М
Пристрій радіаційної та хімічної розвідки – ПРХР.
Система маскування
Термодимова апаратура
Тип – багаторазова дія
Димова завіса – 100-150 м
Час дії – ≤ 5 хв.
Час не розсіяння – ≥ 1 хв.
Пускових установ – 6 од.
Калібр – 81 мм
Дальність стрільби – 200-300 м
Ресурс роботи – 200 пострілів
Димова граната – ЗД6
Маса – 2,4 кг
Протипожежне обладнання
Система ППО
Тип – двократна дія.
Спосіб включення – автоматичний з ручним дубляжем.
Кількість балонів – 2 од.
Кількість термодатчиків – 4 од. у силовому відділенні.
Ручний вогнегасник – ОУ-2.
Кількість – 1 од.
3. Дії солдата –спостерігача. Дії солдата-дозорного.
У кожному взводі (відділенні, танку) у всіх випадках бою організовується і безперервно ведеться спостереження за противником як особисто командиром, так і спеціально призначеним спостерігачем. Крім цього, спостерігач може діяти в складі дозору в пішому порядку, приймати участь у пошуку та засаді.
Спостережний пост (спостерігач) призначається для розвідки наземного та повітряного противника. При підготовці солдата-спостерігача в розвідку, перш за все перевіряється справність зброї, наявність боєкомплекту, засобів захисту, підганяється обмундирування та спорядження так, щоб вони не заважали виконанню завдання. Крім того, всі документи здаються командиру підрозділу.
Спостережний пост розташовується на місцях, які забезпечують найкращий огляд місцевості перед фронтом і на флангах.
Спостережний пост може складатися із двох спостерігачів, один з яких призначається старшим.
Солдат, призначений спостерігачем, повинен все бачити і чути, залишаючись непомітним для противника. Місце для спостереження вибирається згідно наказу командира так, щоб воно забезпечувало достатній огляд, маскування, було закрите для вогню противника і мало зручні підходи.
На спостережному посту повинні бути прилади спостереження, великомасштабна карта або схема місцевості, журнал спостереження, компас, годинник, ліхтар, засоби зв’язку і подачі сигналів оповіщення, а у спостерігача – прилади спостереження.
Старший спостережного поста зобов’язаний:
встановити порядок безперервного спостереження;
організовувати обладнання місця спостережного поста і його маскування;
перевірити справність приладів спостереження, засобів зв’язку і оповіщення;
своєчасно доповідати командиру, який виставив пост про результати спостереження.
Спостерігач починає спостереження з детального вивчення місцевості і визначає відстань до орієнтирів та характерних місцевих предметів у призначеному секторі. Сектор, як правило, розбивається на зони:
найближчу – глибиною до 400 м;
середню – глибиною до 800 м;
дальню – на глибину видимості.
Огляд місцевості здійснюється послідовно по зонах.
Небажано вибирати місце спостереження на вершині висот або пагорба, біля окремого дерева, будинку, на узліссі біля окремого чагарнику, тобто поблизу тих місцевих предметів, які можуть привернути увагу противника.
Зручними місцями для спостереження частіше всього можуть бути окопи, вирви від снарядів та інші заглиблення в грунті. Місце спостереження в них вибирається таким чином, щоб позаду спостерігача були або пагорб, чагарник та інші, які не дозволили б йому виділятися на фоні неба.
Біля стовпа, дерева, чагарнику та інше спостерігач повинен зайняти місце збоку тіні від них.
Спостереження в наступі проводиться від себе в бік противника, а в обороні – від противника до себе.
Виявивши ціль, спостерігач визначає її положення на місцевості відносно орієнтирів (характерних місцевих предметів) і доповідає про неї старшому спостережного поста. Старший спостережного поста встановленим порядком доповідає про цілі командиру, який виставив пост, і наносить їх на карту або схему місцевості. Про результати спостереження робиться запис в журналі спостереження.
Особливо важко вести спостереження вночі. Слід пам’ятати, що в темноті видимість з гори вниз гірша ніж знизу вгору. У зв’язку з цим місце для спостереження вибирається в лощинах і низинах, звідки можна швидко побачити картину, яка виділяється на фоні неба. За орієнтири вибираються предмети, які добре видні на фоні неба.
Спостереження вночі ведеться із використанням приладів нічного бачення, а іноді і засобів освітлення місцевості і доповнюються підслуховуванням. Під час спостереження вночі з метою запобігання осліплення забороняється дивитися на яскраве світло.
Інфрачервоний прожектор демаскує місце його застосування. В зв’язку з цим, перед початком спостереження, необхідно включити живлення електронно-оптичного приладу, ретельно оглянути місцевість в секторі спостереження і переконатися в відсутності у противника інфрачервоних прожекторів. При цьому слід пам’ятати про те, що джерело випромінювання противника буде проектуватися у вигляді світло-зеленої плями з яскраво-білим центром. Його направлення виявляється по формі плями. Якщо вона має форму круга, то промінь направлений в бік спостерігача, якщо форму еліпса витягнутого по вертикалі, промінь направлено відносно спостерігача під кутом в 450-600.
В тих випадках, коли спостереження вночі неможливе, розвідка ведеться за допомогою підслуховування. При цьому слід враховувати, що на чутливість суттєво впливає температура і вологість повітря, вітер, рельєф місцевості, рослинність та інші предмети в секторі спостереження.
В похмуру погоду і при наявності великої кількості хмар, особливо після дощу чутність збільшується, а в сонячний день – погіршується. Вночі та вранці вона краща чим вдень, зимою краща чим літом. Вона також збільшується над поверхнею озера, річки. Вітер прискорює або сповільнює розповсюдження звукових хвиль. В гірській місцевості звукові хвилі розповсюджуються значно далі чим на рівнині.
Місце для підслуховування необхідно вибирати так, щоб звук можна було чути без відображення: на пагорбах, далі від перешкод, збоку вітру, непотрібно його улаштовувати біля шумових дерев та інше. Спостерігачу важливо не тільки виявити ціль але і визначити відстань до неї. Визначення відстані до цілі здійснюється наступними методами: глазоміром, по кутових величинах цілей, за допомогою дальномірної шкали оптичного прицілу; вимірюванням відстані на місцевості.
Практично застосовується два способи окомірного визначення відстані до цілей (предметів на місцевості):
а) по відрізку місцевості;
б) по ступеню видимості та уявній величині цілі.
При визначенні відстані по відрізку місцевості необхідно уявити собі яку-небудь відстань, що міцно запала вам в зорову пам’ять, наприклад, відрізок 50, 100, 200, 400 м уявно необхідно відкладати від себе до цілі (відрізок в 50 м – це відстань між двома електричними стовпами). При цьому слід враховувати, що при збільшенні відстані в уявна величина відрізка поступово скорочується.
При визначенні відстані по ступеню видимості та уявній величині цілі необхідно видиму величину цілі порівняти з закарбованим в пам’яті видимими розмірами даної цілі на певній відстані.
Якщо ціль виявлена поблизу орієнтира, або предмету, я кий знаходиться на місцевості, відстань до якого відома, то при визначенні відстані до цілі необхідно врахувати її віддаленість від орієнтиру.
Спостереження за повітряним противником ведеться послідовним прогляданням повітряного простору починаючи від горизонту.
В
иявивши
повітряну ціль, в тому числі і місця
розкриття касетних бойових частин ракет
(бомб), спостерігач негайно подає сигнал
оповіщення, визначає її характер,
напрямок польоту і доповідає своєму
командиру (старшому спостережному
поста).
10 МП – спостережний пункт (пост) із зазначенням належності. З буквами в середині знака: П – повітряного спостереження, І – інженерного, Т – технічного спостереження, Х – радіаційного, хімічного, біологічного спостереження.
Дії солдата дозорного.
Дозорне відділення (танк) висилається від підрозділів, які ведуть розвідку або виконують бойові завдання у відриві від головних сил, для своєчасного виявлення противника та розвідки місцевості.
При пересуванні взводу висилається дозорне відділення, в інших випадках -
бойовий розвідувальний дозор.
Дозорне відділення діє на віддаленні, що забезпечує спостереження за його діями і підтримку вогнем.
Завдання дозорне відділення виконує спостереженням на ходу, роблячи короткі зупинки. Іноді воно може улаштовувати засаду.
Командир дозорного відділення, одержавши завдання, вибирає напрямок руху або пункт, до якого необхідно вийти, намічає порядок дій, віддає бойовий наказ і повідомляє пропуск.
У бойовому наказі командир вказує:
відомості про противника;
завдання відділенням;
завдання підлеглим (напрямок і швидкість руху, сектори спостереження), порядок дій при зустрічі з противником і доповіді про помічене;
сигнали оповіщення, управління, взаємодії;
час початку розвідки та заступника.
Дозорне відділення пересувається від одного зручного для спостереження пункту до іншого з підвищеною швидкістю, не затримуючи рух підрозділу, від якого воно вислане. На шляху руху ретельно оглядається місцевість та місцеві предмети, особливо місця, де можливе потайне розташування противника і його раптовий напад із засад.
Якщо розвідка будь-якого об’єкта з машини утруднена, командир відділення висилає піших дозорних (двох-трьох солдатів), призначаючи одного з них старшим, а командир бойової машини – одного із членів екіпажу. Машина при цьому розташовується в укритті. Особовий склад, що залишився в ній, веде спостереження за діями дозорних та оточуючою місцевістю в готовності підтримати їх вогнем.
Піші дозорні під час огляду об’єкта діють на відстані 20-30 м один від одного. Під час безпосереднього огляду об’єкта одним дозорним, другий (інший) повинен бути в готовності підтримати його вогнем із своєї зброї.
Огляд населеного пункту починається під час підходу до нього. Особливу увагу звертають на окремі будови, насадження і ті місця, звідки противник може вести спостереження і де може розташовуватися його охорона (засада).
Під час підходу до узлісся, передусім, оглядається узлісся, а під час руху в лісі – входи в яри, лощини і виходи з них, гатки, мости та інші місця, де можливі засади противника.
Вночі використовуються прилади нічного бачення. Крім того, дозорні періодично зупиняються, щоб встановити наявність противника шляхом підслуховування.
Якщо противник не виявлений, командир дозорного відділення доповідає про це по радіо або подає сигнал “Шлях вільний” і продовжує виконувати завдання. Виявивши противника, він доповідає про це і діючи потай, продовжує спостереження.
При раптовій зустрічі з противником якій має слабші сили дозорне відділення (дозорні) знищують його, відкриваючи по ньому вогонь, потім продовжує виконувати поставлене завдання. Виявивши противника, який переважає за силою, дозорне відділення займає оборону та забезпечує вступ у бій основних сил свого підрозділу.
Дозорне відділення за вказівкою командира взводу може влаштувати засаду.
Д
озорне
відділення на БМП.
Піший дозорний (2-3 військовослужбовці).
Заключна частина.
Відповіді на можливі запитання.
Дати завдання на самопідготовку: Бойовий Статут Сухопутних військ, частина ІІІ, ст. 25-35, 170-176.
Учебник. Тактика взвод, отделение, танк 1989 г.
Доцент кафедри військової підготовки Є.П. Борсук