2. Зміст основних тактичних понять, визначень та термінів.

а) Маневр.

Маневр - складова частина сучасного бою.

Маневр - організоване пересування військ у ході бою на новий напрямок (рубіж, початковий район), з метою вигідного положення відносно до противника і створення необхідного угрупування, для ведення вогню по найбільше уразливих місцях у бойовому порядку противника або для нанесення удару йому у фланг та тил.

Маневр силами та засобами проводиться:

• у цілях побудови найвигіднішого угрупування військ та найбільш доцільного їх використання при виконанні поставлених задач або з’явлених задач;

• для нанесення раптових та рішучих ударів по флангах та тилу противника, а також для виводу своїх військ з під удару.

Видами маневру силами та засобами є: охоплення, обхід, їх сполука та відхід.

Охоплення – маневр, який здійснюється для нанесення удару по флангу противника; він проводиться в тісній тактичній та вогневій взаємодії з підрозділами та частинами, наступаючими з фронту.

Обхід – глибокий маневр, який проводиться військами для удару по противнику з тилу; він проводиться у тактичній взаємодії з підрозділами і частинами діючими з фронту, та з тактичним повітряним десантом. Обхід підрозділами і частинами може закінчитись маневром на оточення противника з метою його полону або знищення.

Відхід – маневр, який робиться для відводу своїх військ з під удару противника, виграшу часу і заняття більш вигідного рубежу (позиції); він проводиться тільки з розпорядження старшого командира (начальника).

Маневр повинен бути простим по замислу, виконується швидко, приховано та раптово для противника. Маневр підрозділами, силами, засобами, вогнем та ядерними ударами є одним з важливих принципів сучасного загальновійськового бою. Уміле використання цього принципу дає можливість захватити та утримувати ініціативу, зірвати задум противника, успішно вести бій в змінившихся обставинах, знищувати по часткам переважаючого по силі противника.

б) Вогонь.

Вогонь є складовою частиною маневру. Він є основним засобом знищення противника при виконанні бойових задач.

В залежності від напрямку стрільби є такі види вогню:

• фронтальний - вогонь направлений до фронту цілі; він більш суттєвий по глибоким цілям і менш ефективний по широким цілям;

• фланговий вогонь – вогонь, який має напрямок в фланг цілі, цей вид вогню найбільш ефективний;

• перехресний вогонь – вогонь, який ведеться по одній цілі не менш як з двох напрямків; перехресний вогонь найбільш ефективний, якщо він відкривається раптово.

По тактичному призначенню вогонь буває:

• кинджальний – це вогонь з кулеметів та автоматів, відкриваємий раптово з близької відстані в одному напрямку і ведеться з замаскованих позицій до повного знищення противника або до ліквідації руху у даному напрямку.

• зосереджений вогонь – вогонь кількох кулеметів, гранатометів, автоматів, БМП, танків, гармат або інших вогневих засобів, а також вогонь одного або кількох підрозділів, який має напрямок по одній цілі або частині бойового порядку противника.

Зосередженим вогнем досягається більш швидке знищення противника.

• загороджувальний вогонь – суцільна вогнева завіса на шляху атакуючих танків та піхоти, яка робиться на одному чи одночасно на кількох рубежах – артилерією.

Загороджувальний вогонь ділиться на нерухомий та рухомий вогонь.

Нерухомий загороджувальний вогонь (НЗВ) ведеться на одному або одночасно на декількох рубежах, підготованих на шляху руху атакуючих (контратакуючих) танків та піхоти противника.

Рубежам НЗВ надається умовна назва дерев наприклад: “Береза”, “Клен”, “Дуб”.

Ширина ділянки НЗВ призначається з розрахунку не більше 50 м на гармату.

Рухомий загороджувальний вогонь (РЗВ) ведеться на одному (одинарний РВЗ) або одночасно на двох (подвійний РВЗ) рубежах і переноситься послідовно на інші призначені рубежі.

Відстань між рубежами, по яким ведеться одночасно вогонь – 150-200 м, а між групами рубежів – 400-600 м.

Рухомий загороджувальний вогонь (РВЗ) призначається з розрахунку не більш 25 м на гармату. Рубежам надається загальна назва хижаків, наприклад: “Тигр”, “Лев”, “Вовк”, а кожному рубежу, починаючи з дальнього – свій порядковий номер (“Тигр 1”, “Тигр 2”).

Вогонь по окремій цілі (цілям) – вогонь, який ведеться одним вогневим засобом (гармата, танк та інші) по одній або декільком цілям.

Вогневий вал (ВгВ) застосовується при вогневій підтримці атаки, він ведеться по основним і проміжних рубежах. Основні рубежі ВгВ призначаються через 300-1000 м один від одного, а проміжні 100-300 м між основними. Основним рубежам вогневого валу надаються умовні найменування відповідно до назв хижаків: “Лисиця”, “Барс”, рубежі нумеруються відповідно до черги ведення вогню по них, починаючи з ближнього рубежу.

Масований вогонь (МВ) ведеться одночасно всією, чи більшою частиною артилерії по угрупованню противника, з завданням рішучої поразки у короткі терміни, одного чи декількох важливих об’єктів (цілей).

Що ж таке фронт, фланг, стик, проміжок.

в) Фронт.

Фронт – передня сторона бойового порядку підрозділів, частин, з’єднань, звернена у сторону противника в межах, якого ведеться наступ або оборона. Протяжність фронту вимірюється в метрах, або кілометрах між правим та лівим флангами.

Наприклад, мотострілецьке відділення у першому порядку наступає на фронті до 50 м. Мотострілецький взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту.

Тил – бік протилежний фронту.

Фланг – права або ліва сторона бойового порядку підрозділу, частини або з’єднання.

Стик – місце зіткнення флангів сусідніх підрозділів, частин та з’єднань.

Проміжок (інтервал) – відстань між флангами сусідніх підрозділів, частин та з’єднань в їх бойовому порядку.

Фланги, стики та проміжки найбільш уразливі місця для удару противника, тому при організації і веденні бою забезпечення флангів, стиків і проміжків – найважливішим обов’язком командирів усіх ступенів.

Ведення бойових дій на широкому фронті і на велику глибину не можливо без подолання різних водних перешкод.

Подолання військами з боєм водних перешкод, коли протилежний берег зайнятий противником є форсування.

Переправа – подолання військами водної перешкоди без зустрічі з противником.

Переправи бувають: паромні, десантні, мостові, убрід, по льоду.

Час “Ч” – це умовне означення часу початку атаки переднього краю оборони противника, форсування водної перешкоди, викиду (висадки) повітряного (морського) десанту.

Атака – це сполука стрімкого руху з вогнем для ураження живої сили і вогневих засобів противника.

г) Марш.

В умовах сучасного бою, усі підрозділи і частини повинні бути весь час готові до здійснення маршу і перевезення різними видами транспорту.

Марш – це організоване пересування підрозділів і частин на транспортних засобах або у пішому порядку по дорогах і колонним шляхам з метою своєчасного виходу у призначений район у повній бойовій готовності.

Марш може здійснюватися у передбаченні вступу у бій або без сутички з противником. В усіх випадках марш здійснюється приховано.

Для вирішення різних задач та в залежності від обставин підрозділи можуть діяти в похідному, перед бойовому та бойовому порядках.

Похідний порядок - шикування підрозділів для пересування у колонах. Він повинен забезпечити: високу швидкість пересування та швидке розгортання у перед бойовий та бойовий порядки; найменшу вразливість від зброї масового ураження та ударів авіації противника; підтримку стійкого управління підрозділами.

Перед бойовий порядок – це шикування підрозділів для пересування у колонах, розчленованих по фронту та в глибину, з метою швидкого розгортання підрозділів у бойовий порядок, меншої уразливості від ударів усіма видами зброї, а також для швидкого подолання загороджень, районів руйнувань, пожарів, затоплень.

Бойовий порядок – це шикування підрозділів для ведення бою. Він повинен відповідати завданню, яке поставили і забезпечувати:

1. повне використання бойових можливостей підрозділів;

2. стійкість і активність в обороні;

3. надійне ураження противника на якомога більшу глибину;

4. найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї;

5. підтримка безперервної взаємодії і зручності управління.

Інженерні загородження – інженерні засоби і споруди встановлені або влаштовані на місцевості перед боєм або у ході бою для затримання або зупинки просування противника. Інженерні загородження бувають – протипіхотні, протитанкові, протитранспортні, протидесантні.