Нормативні вимоги до формування прибудинкового простору

У житловому поселенні потрібно забезпечити різні види відпочинку та занять всіх груп населення, в тому числі майданчики для:

- ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку розміром не менше 0,7 м2/люд. на відстані не менше 12 м від вікон житлових і громадських будівель та на відстані не менше 20 м від місць розміщення сміттєзбірників та короткочасних стоянок автотранспорту;

- занять фізкультурою та спортом розміром не менше 2 м2/люд.на відстані від житла - 10-40 м;

- відпочинку дорослого населення розміром не менше 0,1 м2/люд. на відстані 10 м від житлових та громадських будівель;

- господарського призначення (сушіння білизни, чистка речей, розміщення сміттєзбірників) з розрахунку не менше 0,3 м2/люд. На відстані не менше 20 м від житлових будівель та майданчиків для гри та відпочинку, для вигулу собак - на відстані 40м;

- спеціального призначення (відкриті майданчики для короткочасних та гостьових стоянок автомобілів) з розрахунку 0,8 м2/люд. на відстані 10-50 м в залежності від місткості.

Майданчики повинні бути ізольовані від об'єктів обслуговування, господарських дворів, магістральних вулиць, не повинні бути прохідними для пішоходів та транзитного руху транспорту.

Нормативна тригодинна інсоляція повинна бути забезпечена на територіях спортивних майданчиків, дошкільних закладів, шкіл, спортивної зони та зони відпочинку.

На випадок екстремальної ситуації повинна бути передбачена можливість проїзду пожежної та машини швидкої допомоги.

Для обслуговування території комплексу, прибирання громадської території та доріг, вивезення побутового сміття, доглядом за зеленими насадженнями, розчищання снігу, обслуговуванням інженерних комунікацій і приміщень загального користування відводиться території для служби експлуатації.

У випадку розпланування поселення на землях села потрібно передбачити резервні території для розширення кладовища, будівництво очисних споруд.

ОЗЕЛЕНЕННЯ. Внутрішньоміські зелені насадження поділяються за функціональною ознакою на насадження загального користування (парки, сади, сквери, набережні), обмеженого користування (на житлових територіях, ділянках шкіл, дитячих закладів, громадських будівель, спортивних споруд, закладів охорони здоров'я, промислових підприємств), спеціального призначення (на вулицях, у санітарно-захисних та охоронних зонах, кладовищах і крематоріях, розсадниках, квіткових господарствах). Площа озеленених територій загального користування для міст - 7-10 м2/люд, в сільських поселеннях - 12 м2/люд.

Санітарно-захисні зони об’єктів та комунікацій. Санітарно-захисна зона - територія навколо потенційно небезпечного підприємства, в межах якої заборонено проживання населення та ведення господарської діяльності, розміри якої встановлюються проектною документацією відповідно до державних нормативних документів. Санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об’єктів від територій житлової забудови.

У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:

- житлових будинків, гуртожитків, готелів,

- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ ,

- спортивних споруд,

У санітарно-захисній зоні допускається розташовувати пожежні депо, лазні, пральні, гаражі, склади (крім продовольчих), учбові заклади, поліклініки.

Житлову забудову необхідно відокремлювати від залізничних ліній санітарно-захисною зоною шириною 100 м від осі крайньої залізничної колії .

Відстань від бровки земляного полотна автомобільної дороги загальної мережі I, II і III категорій приймати не менше 100 м до житлової забудови і для доріг IV категорії - 50 м.

Відстань від автозаправних станцій (з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива) до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових споруд, і місць відпочинку населення слід приймати не менше 50 м.

З метою захисту від дії електромагнітних випромінювань повітряних ліній електропередач (ПЛЕ) встановлюються санітарно-захисні зони, території яких розташовуються вздовж трас ПЛЕ по обидва їх боки. Для ПЛЕ напругою 330 кВ встановлюється межа санітарно-захисної зони в одну сторону 20 м, для 500 кВ - 30 м, для 750 кВ - 40 м, для 1150 кВ - 55 м.

В межах санітарно-захисних зон ПЛЕ забороняється розміщувати житлові і громадські будівлі, дачні ділянки та інші місця перебування людей, майданчики для стоянки та зупинки всіх видів транспорту, підприємства по обслуговуванню автомобілів, а також сховища нафти і нафтопродуктів.

Основні санітарно-захисні зони

50 м

1. Друкарні

2. столярно-теслярні виробництва та виробництва легкої промисловості

3. Кондитерські, тютюнові, ковбасні фабрики, молокозаводи

100 м

1. Підприємства по обслуговуванню автомобілів

2. Млини, підприємства по переробці овочів

300 м

1. Кладовища

2. Недіючі породні відвали вугільних шахт

500 м

1. Виробництво штучних і синтетичних хімічних волокон (капрон, лавсан, хлорин)

2. Скотобаза, бойні, м'ясокомбінати

3. Cміттєпереробні заводи та полігони твердих побутових відходів

1000 м

1. Виробництво асфальтобетону, портландцементу

Громадські об’єкти у структурі житлового поселення. При проектуванні громадських об’єктів компактно, у вигляді громадського центру, доцільним є його розміщення на межі сельбищної території проектованого поселення та території існуючого села.

Рис. 12. Приклад дисперсного розміщення громадських об’єктів у структурі поселення

(дипломна робота, вик. ст. О.Крайниковець)

Рис. 13. Приклади планувальної організації території громадських об’єктів з місцями паркування (згідно розрахунку)