11. Офшорні зони та компанії: переваги та недоліки.
При розкритті даного питання ми зіткнемось з такими поняттями:
Міжнародні економічні зв’язки – це система взаємодії між національними економіками на основі міжнародного поділу праці, яка забезпечує кругообіг товарів, ресурсів, послуг, капіталу.
Види міжнародних економічних зв’язків:
Зовнішня торгівля - це специфічний сектор економіки окремої держави, суб'єктами якого є підприємницькі структури, пов'язані з реалізацією товарів (послуг, ідей) на зарубіжних ринках і частини зарубіжного товару на національному ринку.
Кредитно-фінансові відносини - надання позик і кредитів, експорт та імпорт капіталу;
Науково-технічні зв’язки - обмін науково-технічною інформацією, технічними, комерційними і виробничими знаннями та досвідом; торгівля патентами й ліцензіями; обмін новітніми технологіями; підготовка спеціалістів за рубежем; здійснення спільних наукових розробок і проектів;
Міжнародний туризм – тимчасовий виїзд в іншу країну в певних цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.
Міжнародні економічні відносини – це відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва,обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.
Глобалізація – це перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке стосується усієї Землі, Земної кулі.
Ві́льна економі́чна зо́на — частина території країни, виділена із загального митного кордону держави, яка має повну свободу в режимі господарських питань, з особливим режимом управління і пільговими умовами діяльності, податковими пільгами для місцевих підприємців та іноземних фірм.
Офшорна зона — це різновид вільних економічних зон, що створюються на території всієї держави, або суб'єкту федерації (конфедерації).
Офшорна компанія – це будь-яка форма ведення бізнесу, що отримала офшорний статус.
Поняття «офшорна зона» не є новинкою сучасного світу. Території з пільговим режимом оподаткування з’явилися ще в Стародавньому Світі, та розвивались в наступні століття. Кожна окрема держава визначає для себе які офшорі території визнавати, а які ні. Розрізняють їх за різними ознаками: територіальності, надійності, правового статусу та ін.
На процес розвитку офшорних юрисдикцій чи не найбільший вплив спричиними процеси глобалізації, які спричини бум у розвитку офшорів у кінці 70-80-х роках минулого століття.
Основні ознаки у визначенні офшорних зон:
Спрощене оподаткування. Багато офшорних юрисдикцій стягують податки, проте всі вони або не стягують податок на прибуток взагалі, або стягують його тільки з певних категорій доходу, або стягують податок нижчий, ніж у тій країні, де платники є податковими резидентами. Відсутність податку на прибуток, як правило, є частиною політики залучення іноземного капіталу. Багато офшорних зон є невеликими, малорозвиненими країнами з бідним населенням. В цих умовах країна може мати значно більший прибуток при низькому рівні податкових зборів.
Фінансова секретність. Певний рівень секретності також є характерним для офшорних юрисдикцій, як і для інших країн. Проте більшість країн не захищає цю інформацію від розслідування правоохоронними органами іноземної держави, особливо коли розслідування здійснюється відповідно до міжнародного договору. Особливістю офшорних юрисдикцій є наявність надмірно жорстких правил захисту банківської і комерційної таємниці. Вони відмовляють у порушенні своїх бар'єрів секретності навіть тоді, коли є серйозне порушення законів іншої країни. З цієї точки зору розрізняють дві категорії офшорних юрисдикцій: країни, які відмовляють у послабленні своєї секретності, не зважаючи на використовування режиму секретності в злочинних цілях; країни, які дозволяють законні розслідування в належних випадках.
Валютний контроль. Офшорні юрисдикції мають, як правило, систему подвійного валютного контролю. В її основу поставлена відмінність між резидентами і нерезидентами, а також між національною і іноземною валютами. Загальне правило: резиденти піддаються валютному контролю, а нерезиденти валютному контролю не піддаються. Проте нерезиденти піддаються звичайному контролю відносно місцевої валюти.
Комунікації . Більшість офшорних юрисдикцій мають надійні засоби зв'язку — добрі телефонні, кабельні та телексні послуги зв'язку для з'єднання їх з іншими країнами. Багато хто має також регулярний повітряний зв'язок.
Легкість доступу до зарубіжної банківської системи. Використовування офшорних юридичних осіб дає можливість розміщувати капітал у твердій валюті в надійних банках стабільної країни. Великі секретарські компанії з визнаною міжнародною репутацією мають усталені зв'язки і можливість відкривати для своїх клієнтів рахунки в першокласних зарубіжних банках. Офшорній фірмі може бути відкритий валютний банківський рахунок у зарубіжному банку. Такий рахунок може використовуватися для безготівкових розрахунків, здійснення інших операцій (перекази, акредитиви, банківські гарантії) або для акумуляції неформальних фундацій коштів як "скарбничка" грошей.