Параметри прямих конструкційних ділянок між стрілочним переводом і суміжною кривою

Призначення ділянок	Позначення	Вимоги
Забезпечення плавності та безпеки руху на швидкостях від 141до 200 км/год.	k2	Додаток Г
Забезпечення однакового рівня рейок на стрілочних брусах за хрестовиною стрілочного переводу.	k1	Додаток А
Влаштування поширення колії до потрібної величини в кривій ділянці колій.	k	Додаток Г

Розрахункові ділянки (f ) завжди мають місце в кінцевому з’єднанні, принципова схема якого наведена на рис. 2. Згідно з наведеною схемою, величина прямої ділянки між хрестовиною стрілочного переводу і початком кривої може бути визначена наступним чином

(3)

де E – проекція кінцевого з’єднання від центру переводу до вершини кута повороту (ВК) на вертикальну вісь, перпендикулярну осі колії;

φ – величина кута повороту кривої або кут нахилу ділянки f до осі колії;

T – тангенс кривої – відстань від ВК до початку або кінця кривої.

Величина тангенса кривої визначається

(4)

де R – радіус кривої.

Довжина розрахункових ділянок повинна бути не менше нормативної конструкційної довжини (табл. 3) відповідно до умов застосування. Порушення цієї умови потребує зміни параметрів проектування або схемних рішень.

3.3 Аналіз горловини й визначення типів вставок між стрілочними переводами.

Аналізуючи задану схему горловини та користуючись наведеними у додатку В схемами взаємного розташування стрілочних переводів, студент повинен сам визначити і навести на схемі відповідно конструкційні та розрахункові вставки. При цьому необхідно враховувати, що в схемах 1, 2 і 5 конструкційні вставки можуть перетворюватися в розрахункові (але не менше мінімальних, які наведені у додатку В) у випадках:

а) якщо уявна зміна їх величини впливає на міжколійні відстані;

б) якщо уявна зміна їх величини порушує умови взаємного розташування інших стрілочних переводів;

в) якщо вставка входить до замкнутого контуру, який утворює колійний розвиток.

Прослідкуємо сказане на прикладі.

За схемою 1 в горловині прикладу (рис. 1) розташовані переводи 1-9, 7-21, 15-17. При цьому вставки 1-9, 15-17 умовам перетворення у розрахункові не відповідають, тому остаточно приймаються конструкційними і позначаються d на робочій схемі горловини (рис. 3).

Вставка 7-21 входить до складу двох замкнутих контурів: 9-15-13-11-9 та 7-15-13-5-7, тому визначення її типу потребує додаткового аналізу, і на робочій схемі вона тимчасово позначається знаком питання (?).

За схемою 2 в горловині прикладу розташовані стрілочні переводи 11-13, 23-25. Вставка 23-25 умовам перетворення у розрахункову не відповідає, тому приймається конструкційною (d).

Вставка 11-13 входить до складу контурів 9-15-13-11-9 та 7-15-13-5-7, тому позначається (?) до остаточного з’ясування її типу.

За схемою 3 в горловині прикладу розташовані переводи 1-3, 13-15, 15-21, 21-23, 23-31, 25-27, 27-33, тому вставки між ними будуть розрахунковими (р).

За схемою 4 в прикладі розташовані переводи 17-19, 37-39, 35-41 і вставки між ними будуть розрахунковими (р).

За схемою 5 розташовані переводи 13-35, 35-37, 31-33, 25-29, 3-31. При цьому вставки 13-35, 35-37, 31-33 не відповідають умовам перетворення в розрахункові, тому приймаються конструкційними.

Рис. 3. Робоча схема горловини.

Вставка 3-31 входить до контуру 3-23-21-1-3 і визначення її типу (?) потребує додаткового аналізу.

Вставка 25-29 впливає на положення ЦСП29 і міжколійні відстані е₄ та е₅, тому перетворюється у розрахункову (р).

У перехресному з’їзді вставки між стрілочними переводами на основних коліях (9-7, 5-11), а також між стрілочними переводами і глухим пересіченням (5-7, 9-11) завжди будуть розрахунковими.

Для визначення типу вставок, які входять до замкнутого контуру, належить враховувати, що в контурах існує залежність між довжиною сторін. Тому довільну (конструкційну) довжину може приймати тільки одна з сторін контуру, а довжина іншої повинна визначатися у залежності від першої. За досвідом, конструкційною слід вважати лімітуючу (меншу за довжиною) сторону. У більшості випадків зазвичай вдається візуально визначити лімітуючу сторону замкнутого контуру і безпомилково визначити типи вставок.

Наприклад, контур 31-27-25-23-31 являє собою рівнобічну трапецію з паралельними основами, меншу основу якої (23-25) слід прийняти конструкційною, а сторону 31-27 – розрахунковою. Якщо при цьому відстань 31-33 визначається конструкційно (через вставку d), то відстань 27-33 і довжину вставки (р*) потрібно розраховувати виходячи з контуру.

В контурі 3-23-21-1-3 очевидно, що лімітуючою є сторона 1-21, а розрахунковою – 3-23. Якщо при цьому відстань між ЦСП 31-23 визначається за схемою 3, то відстань 3-31 і довжину вставки (р*) потрібно розраховувати виходячи з контуру.

Інколи буває складно визначити у контурі лімітуючу сторону, оскільки співвідношення між сторонами контуру залежить від його форми, призначення колій, величин міжколійних відстаней, марок хрестовин стрілочних переводів та інших факторів. У цьому випадку лімітуючу сторону і відповідно конструкційні та розрахункові вставки приймають гіпотетично, виходячи з принципової схеми горловини. Достовірність гіпотези покажуть результати розрахунків довжини вставок, які повинні відповідати наведеним у додатку В величинам. Якщо розрахункова довжина вставок менше допустимої, то потрібно лімітуючою прийняти іншу сторону і заново виконати розрахунок вставок даного контуру.

Наприклад, контр 5-7-15-13-5 являє собою паралелограм, сторони якого 7-15 та 5-13 повинні бути рівні між собою, але яка з них лімітуюча – не ясно. Висуваємо гіпотезу, що лімітуючою буде сторона 7-15 з конструкційною (d) вставкою 7-21, а сторона 5-13 і вставка 11-13 будуть розрахунковими (р*) за умовою даного контуру.

Вставки в кінцевих з’єднаннях між стрілочним переводом та початком кривої практично завжди будуть розрахунковими (f ), оскільки зміна їх величини призводить до зміни міжколійної відстані.

Встановлені типи вставок наводяться відповідними позначеннями на робочій схемі горловини (рис. 3).

Довжина конструкційних вставок визначається згідно з додатком В у залежності від умов завдання. При цьому спеціалізацію (призначення) колій слід визначати наступним чином:

а) головні колії на заданій схемі мають нумерацію римськими цифрами (у прикладі колії І, ІІ);

б) колії, які мають вихід на головні, вважаються приймально-відправними (колії 3–12);

в) тупикові колії, а також ті колії, які не мають виходу на головні, відносяться до інших (колії 14, 18).

В горловині прикладу довжина конструкційних вставок становить:

d_1-9 = d_7-21 = d_15-17 = 12,5 м (схема 1, головна колія);

d_23–25 = 6,25 м (схема 2, приймально-відправні колії);

d_13-35 = 12,5 м (схема 5, головна колія);

d_{35 -37} =6,25 м (схема 5, приймально-відправні колії);

d_31-33 = 4,5 м (схема 5, інші колії).

10