Природокористування — система заходів, що здійснюються суспільством з метою вивчення, освоєння, перетворення і охорони навколишнього середовища.

У процесі виробництва загалом або на окремих його етапах природокористування може бути раціональним і нераціональним. Раціональне природокористування забезпечує нормальні умови життєдіяльності людини, запобігає можливим шкідливим впли­вам на навколишнє середовище, розумно регулює освоєння його ресурсів. Нераціональне природокористування катастрофічне швидко використовує ресурси природного середовища, істотно знижує їх якість і властивості, необхідні для нормального життя людини.

Типовими ознаками нераціонального природокористування є вимирання окремих видів живих організмів, виснаження родючих ґрунтів, поява пустель і боліт, забруднення атмосфери, поверхне­вих і підземних вод.

Сучасне світове господарство набуло глобальних рис не тільки з точки зору обхвату всього людства, але і з точки зору використан­ня природних ресурсів. Так, якщо раніше вода і повітря сприйма­лися як умови існування людини і більшості живих організмів, то зараз вони є обов'язковими у виробничих процесах нарівні з сиро­виною і енергоносіями. Людство надзвичайно розширило рамки своєї взаємодії з географічним середовищем, оскільки різні території, на яких мешкають люди, забезпечені ресурсами не однаково. Про особливості цієї забезпеченості і піде мова на сьогоднішньому занятті.

Стисло охарактеризуємо особливості кожної групи природних ресурсів.

1. Мінеральні ресурси — основа виробництва промислової про­дукції.

Отже, мінеральні ресурси можна розділити на паливні (вугілля, нафта, природний газ, сланці), рудні (залізна, марганцева, олов'я­на, мідна руди) і нерудні. Щорічно з надр Землі видобувають 100 млрд т різної мінеральної сировини і палива — руди чорних і кольорових металів, вугілля, нафту, газ, гірничо-хімічну сирови­ну, будівельні матеріали.

Рудні корисні копалини зберігають у сучасному світі своє зна­чення, оскільки вони як і раніше залишаються основними конструкційними матеріалами, тобто матеріалами, з яких виготовляють будівельні конструкції і деталі машин і механізмів.

Деякі країни не мають рудних копалин зовсім або недостатньо ними забезпечені: Японія вимушена експортувати практично всі мінеральні ресурси, ФРН — залізну руду, Італія — мідну руду.

2. Паливні ресурси. До XX ст. основним енергоносієм була дере­вина, однак потім її витіснило вугілля, яке у свою чергу поступило­ся місцем нафті і газу. Розвідані світові запаси нафти визначаються у 136 млрд т, природного газу — 141 трлн м³, при цьому 77 % світових запасів нафти і 41 % газу припадають на країни ОПЕК.

Країни, що мають найбіль­ші запаси паливних ресурсів (нафта і газ).

Країна	Нафта, млрд. т	Країна	Природ­ний газ, трлн м3
Саудівська Ара­вія	35,2	Росія	24,1
Ірак	13,4	Іран	21,0
Кувейт	12,9	Катар	6,7
Іран	12,1	Саудівська Ара­вія	5,2
ОАЕ	12,0	США	5,0
Венесуела	9,2	Венесуела	3,9
СНГ	7,7	ОАЕ	3,8
Мексика	7,1	Ірак	3,1
США	3,1	Ніґерія	2,2
Лівія	3,0	Мексика	2,0

Дані про запаси корисних копалин у різних джерелах можуть відрізнятися, оскільки в одних випадках йдеться про загальні запаси, в інших — про розвідані чи вірогідні.

Використання енергетичних ресурсів демонструє рівень розвит­ку країни або регіону. Так, споживання енергії розвиненими дер­жавами значно перевершує аналогічні показники менш розвинених країн. Більшість держав, що розвиваються, за винятком країн-екс-портерів, не мають значних запасів енергоносіїв.

3. Земельні ресурси, ґрунтовий покрив — основа живої природи. Сільськогосподарські угіддя, тобто землі, що використовуються люди­ною для виробництва сільськогосподарської продукції, займають 4783 млн га — це лише 1/3 земельного фонду планети. 2/3 суходолу зайнято горами, пустелями, льодовиками, болотами і лісами. Сільськогосподарськими угіддями є рілля (на неї припадає 1350 млн га, тобто 11 % площі суходолу), багаторічні насадження, луки і пасови­ща (займають 3335 млн га, тобто 24 % площі суходолу).

Як і інші види природних ресурсів, земельні ресурси планети розподілені нерівномірно.

Однією з найгостріших проблем людства є щорічне скорочення площі сільськогосподарських угідь внаслідок неправильного земле­користування. Тільки ерозія і її наслідки (заболочування, засолен­ня, вилуговування) виводять з користування 6—7 млн га землі на рік. Тому першочерговою задачею людства є не тільки підвищення родючості ґрунтів, але і збереження фонду сільськогосподарських угідь загалом.

4. Лісові ресурси займають близько 4 млрд га, тобто приблизно 30 % площі суходолу Землі.

Які функції виконують ліси? (Водоохоронна, полезахисна, гос­подарська, рекреаційна.)

За останні двісті років площа лісів у світі скоротилася у два рази. Площа лісів продовжує щорічно скорочуватися, причому гіршає і якість лісів, що залишилися. Чому це відбувається? В економічно розвинених країнах втрата лісів (до 30 млн га на рік) і погіршення їх якості викликані в основному кислотними дощами. Збезлісення території більшості країн «третього світу» зумовлене передусім хи­жацьким вирубуванням під луки і пасовища 11—12 млн га щорічно.

З попередніх курсів ви знаєте, що визначення лісів як «легенів планети» і «комори природи» — не просто красиві фрази, а відоб­раження їх реального значення в життя Землі, в тому числі і людства. Тому ставлення людини до лісових ресурсів повинно змінитися якнайшвидше: втрати лісів можуть призвести до безповоротних змін умов іcнування життя на планеті.

5. Водні ресурси. Вода — основа життя на Землі, оскільки переваж­на більшість живих організмів не можуть без неї існувати. Звичайно, мешканці суходолу передусім потребують прісної води, людині для задоволення фізіологічних потреб в середньому потрібно 2,5 літри на день. Дефіцит прісної води відчувають як розвинені держави світу, так і багато країн, що розвиваються, оскільки 60 % суходолу недо­статньо забезпечено ресурсами прісної води. Нічого дивного в цьому немає: згідно з розрахунками, кожний житель планети разом з обслу­говуючими його механізмами на рік споживає 900 т води, причому цей об'єм постійно зростає. Крім того, загальний об'єм необхідної води зростає разом з населенням Землі. Одним з виходів є споруда опріс­нювачів. Сучасне споживання води сягає 3500 км³ на рік, тобто на кожного жителя планети припадає 650 м³.

Отже, зростаючий дефіцит води пов'язаний:

— зі швидким зростанням кількості населення Землі;

— збільшенням витрат води в сільському господарстві і проми­словості;

— зростанням забруднення гідросфери і зниженням здатності водойм до самоочищення.

6. Ресурси Світового океану. Світовий океан займає 71 % загаль­ної площі поверхні Землі. Людство здавна добувало у водах океану рибу і морського звіра, водорості та інші морепродукти. Відносно не­давно розвиток техніки дозволив не тільки відкрити у Світовому оке­ані величезні запаси корисних копалин, але і почати їх видобування. Геологи виявили у Світовому океані 180 нафтогазоносних басейнів, найбільші з яких знаходяться в Північному морі, Персидській, Вене­суельській (Маракайбо) і Мексиканській затоках. Геологічні запаси нафти оцінюються в 136 млрд т, природного газу — в 141 трлн м³. Поклади кам'яного вугілля на морському дні розробляються біля уз­бережжя Великої Британії, Японії, Канади, Чилі та інших країн; заліз­ної руди — біля берегів Канади, Франції, Фінляндії, Швеції. Руди видобуваються землесосними снарядами, іноді просто екскаваторами, причому при розробці добувають такі рідкісні метали, як титан, цир­коній, торій тощо.

Світовий океан має такі ресурси:

— біологічні;

— мінеральні;

— енергетичні.

Світовий океан, що здавна був транспортною магістраллю, зараз став найбільшою «транспортною мережею» Землі. Через це на дні океану накопичуються відходи господарської діяльності, нерідко — смертельно небезпечні для всього живого. Багато міжнародних ор­ганізацій неодноразово звертали увагу на величезну небезпеку за­бруднення океанічних вод, і вже зроблено ряд спроб якщо не при­пинити, то хоча б обмежити і контролювати поховання відходів у Світовому океані.

7. Рекреаційні ресурси — сукупність різного роду комплексів (природних, історичних, релігійних, культурних тощо), які сприя­ють відновленню і розвитку фізичних і емоційних сил людини, її працездатності.

Рекреаційні ресурси —«найбезцінніші», оскільки виділити кри­терій для їх визначення і оцінювання практично неможливо. Так, частина узбережжя Чорного моря, що знаходиться в зоні грузино-абхазького військового конфлікту, практично не відвідується від­почиваючими, в той же час невелике датське селище має в очах туристів величезну привабливість після споруди в ньому пам'ятни­ка найменшому собаці, занесеному до Книги рекордів Гіннеса.