Заняття 5.

ВЗАЄМОДІЯ ПРИРОДИ І СУСПІЛЬСТВА.СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ.

1. Взаємодія природи і суспільства.

2. Географічне середовище як сфера взаємодії природи і суспільства.

3. Світові природні ресурси. Види світових природних ресурсів.

4. Географія світових природних ресурсів.

Життя людини визначається тим, що вона зможе взяти у при­роди і використати. Однак із розвитком цивілізації потреби людства стрімко зростали, поки не прийняли планетарних масштабів. До­сить сказати, що в XX ст. обсяг видобутку корисних копалин перевищив обсяг за весь попередній час існування цивілізації. Крім того, використання природних умов Землі раніше рідко проводилося обдумано, дбайливо і мало хижацький, руйнівний характер. Пригадайте про терикони, заболочені території, вини­щених турів і тарпанів, дрохв, що зникають,— цей список можна продовжувати довго. На сьогоднішньому занятті ми звернемося до однієї з глобальних проблем людства — взаємодії природи і су­спільства.

Коли близько двох мільйонів років тому на планеті з'явилися люди, їх вплив на природу не міг бути значним, адже вони були її частиною, причому однією з найслабших. Але людина компен­сувала свою порівняну слабість знаряддями праці, які з плином часу ставали все більш могутніми і довершеними. Вже давні китайці, вавилоняни і єгиптяни будували найскладніші іригаційні системи, що дозволяли їм змінювати надто нестабільні природні умови. В епоху середньовіччя з початком механізації зв'язки в системі «суспільство— природне середовище» розширюються, а у ХХ ст. набувають глобального характеру. Основною причиною цього процесу став науково-технічний прогрес (НТП) — єдиний, взаємообумовлений, поступальний розвиток науки і техніки.

Пер­ший етап НТП відносять до XVI—XVIII ст., коли мануфактурне виробництво, потреби торгівлі і мореплавства зажадали теоретичного і експериментального вирішення практичних задач. Другий етап НТП пов'язаний з розвитком машинного виробництва з кінця ХVIII ст.: наука і техніка взаємно прискорювали розвиток одна одної. Новий, сучасний етап НТП характеризується не тільки провідною роллю науково-технічної революції (НТР, про неї ми будемо говорити при вивченні наступної теми), але і поширенням промислової сфери в усі інші — сільське господарство, транспорт, зв'язок, медицину, освіту, побут. Саме останній етап НТП багато разів збільшив навантаження суспільства на навколишнє середовище. Який же зміст вкладають у поняття «навколишнє середовище»?

Навколишнє (географічне) середовище — частина природи, з якою суспільство взаємодіє в процесі свого життя і виробничої діяльності.

Навіть якщо не враховувати НТП, саме лише збільшення кількості населення викликає зростання «тиску» суспільства на природу: природні ландшафти стрімко скорочуються, перетворюючись на антропогенні — міські, лісо- і сільськогосподарські.

Людина як біологічна істота належить до біосфери — сфери постійної життєдіяльності живої речовини планети. Як істота соціаль­на, наділена розумом і оснащена технікою, людина утворює в межах біосфери нову сферу, пов'язану з суспільним життям і діяльністю,— антропосферу. Антропосфера — частина біосфери, що використовується і видозмінюється людьми.

У біосфері людину приваблюють передусім природні ресурси — ті компоненти навколишнього середовища, які безпосередньо використовуються у виробництві, слугують його сировинною і енергетичною базою.

Склад ресурсів, що використовуються людиною, змінюється з плином часу. Якщо первісні люди самі пристосовувалися до природи (вживали в їжу кілька видів рослин і тварин, користувалися придат­ними палицями, каменями або кістками як примітивними знаряд­дями), то пізніше вони стали обробляти землю, розводити худобу, тобто пристосовувати природні ресурси до себе. У сучасному госпо­дарстві людство використовує практично всі відомі хімічні елемен­ти, безліч їх сполук (іноді тих, що не мають природних аналогів, синтезовані штучно) і навіть атомну енергію.

Пригадаємо класифікацію природних ресурсів, яка допоможе нам орієнтуватися в їх різноманітності.

ПРИРОДНІ РЕСУРСИ

Вичерпні Невичерпні

Непоновлювані (мінеральні)

Поновлювані (рослинний і тваринний світ, деякі види мінеральної сировини)

Космічні (сонячна радіація, енергія морських припливів і відпливів)

Кліматичні (атмосферне повітря, волога, енергія вітру)

Ресурси можуть класифікуватися також за призначенням для певної сфери чи галузі господарства (ресурси для хімічної або буді­вельної промисловості, для чорної металургії тощо) і за якістю (зміст корисного компонента, наприклад у рудах).

Розміщення природних ресурсів, зумовлене різницею кліматич­них і тектонічних процесів, відрізняється крайньою нерівномірніс­тю. Тому необхідною характеристикою території стає природно-ресурсний потенціал (ПРП) — сукупність природних ресурсі які можуть бути використані в господарстві з урахуванням тенденцій розвитку науки і техніки. Співвідношення між ПРП і розмірами його використання називається ресурсозабезпеченістю. Ре­сурсозабезпеченість може виражатися двома способами: числом років, на яке вистачить певного ресурсу при збереженні темпів його використання, або запасами цього ресурсу на душу населен­ня даної території. Ресурсозабезпеченість — величина відносна, по-перше, тому що можуть бути розвідані нові запаси ресурсу або може зрости його споживання, по-друге, тому що недостатня, достатня або висока ресурсозабезпеченість визначається методом порівняння з середніми показниками — світовими, регіональни­ми, державними тощо.