З апитання для самоконтролю

1. Хто може бути кредитором зовнішньоторговельних угод?

2. Охарактеризуйте види фірмових кредитів.

3. Чим зумовлена необхідність кредитування експортерів та імпортерів?

4. У чому полягає зв’язок фірмового кредиту з банківським?

5. Назвіть методи фінансування міжнародної торгівлі.

6. Який зміст та порядок здійснення акцептної операції?

7. Який порядок здійснення акцептно-рамбурсного кредиту?

8. Який механізм використання акредитива як інструменту кредитування?

9. Розкрийте зміст прямого банківського кредитування експортно-імпортних операцій.

10. За яких умов можливе виникнення валютного ризику при банківському кредитуванні?

11. Які є методи короткострокового кредитування експорту?

12. Що таке акцептна кредитна лінія?

13. Розкрийте зміст факторингу як форми короткострокового кредитування експортера.

14. Розкрийте зміст форфейтингу як форми короткострокового кредитування експортера.

15. Розкрийте зміст лізингу як форми короткострокового кредитування.

Розділ 7. Банківська гарантія як інструмент забезпечення виконання зобов’язань у міжнародних розрахунках

Після вивчення цього розділу ви зможете:

• дати характеристику банківської гарантії;

• знати порядок видачі банківської гарантії;

• пояснити механізм використання банківської гарантії;

• ознайомитися з основними видами банківської гарантії.

7.1. Загальні принципи і правові основи банківської гарантії

У практиці проведення міжнародних розрахунків ефективно використовується такий інструмент, як банківська гарантія. Вона кваліфікується як зобов’язання банку сплатити відповідну грошову суму у разі невиконання або порушення контрагентами умов контракту. Значного поширення банківські гарантії набули у 70-ті роки, коли покупці з Середнього Сходу, що торгували на умовах негайного платежу або короткотермінового кредиту, вирішили захистити себе від невиконання постачальниками зобов’язань за контрактом.

У зовнішньоекономічній торгівлі для обох ділових партнерів часто виникає однакова проблема: продавцеві важко оцінити платоспроможність покупця, а останньому нелегко оцінити готовність постачальника виконати зобов’язання, його професійні та фінансові можливості. Таким чином, основною вимогою контрагентів є забезпечення виконання зобов’язань партнером.

При тлумаченні терміна «гарантія» різні джерела неоднаково визначають її сутність. Одні розуміють під цим тільки самостійне, незалежне від стану і реалізованості інших правових стосунків між боржником і кредитором, гарантійне зобов’язання. Інші називають гарантією різного роду гарантійні операції — від морально зобов’язуючої заяви про патронат до поручительства і зобов’язання платежу.

Загальним для всіх таких операцій є поручительство гаранта сплатити борг або виконати послуги, якщо сторона, котра взяла на себе зобов’язання це зробити, не в змозі його виконати. Характерною ознакою гарантії є функція забезпечення, яка саме і полягає у забезпеченні платежу.

Міжнародна торговельна палата в Парижі видала основні правила для гарантій, які називаються «Уніфіковані правила за договірними гарантіями». Перше видання вийшло в серпні 1978 р.

Разом з тим на відміну від Уніфікованих правил для акредитива і Уніфікованих правил для інкасо основні правила для гарантій досі не вдалося реалізувати. Таким чином, уніфікації у сфері банківських гарантій ще не досягнуто.

У цілому для банківських гарантій використовується тільки право, яке діє за місцем перебування того банку, який видає гарантію бенефіціару. Тому для кожного окремого випадку передусім необхідно з’ясувати правове положення в тій чи іншій країні. Будь-яку заяву, яка називається «гарантією», необхідно ретельно перевіряти з правового погляду і на предмет дійовості. Насамперед необхідно перевіряти, в якому вигляді надано гарантію — як поручительство чи як зобов’язання здійснити платіж. Останнє ще має назву абстрактної обіцянки платежу.