6.3.2. Експортний факторинг та форфейтинг
При кредитуванні зовнішньої торгівлі експортний факторинг як одна з альтернативних форм кредитування останнім часом набув вагомого значення. Він використовується переважно середніми торговельними підприємствами та виробниками, які серед своїх клієнтів мають постійних покупців. Експортний факторинг як інструмент кредитування непридатний для експортних операцій з тривалою відстрочкою платежу.
Рис. 6.8. Переваги використання факторингу експортерами
Факторинг як метод кредитування експорту розглядають як продаж права щодо вимоги торговельних боргів. Експортний факторинг вигідно використовувати за умови, що експортер має проблеми з грошовими потоками та здійснює торгівлю на умовах відкритого рахунку. Позитивні моменти при використанні факторингу відображені на рис. 6.8.
Результатом використання факторингу є можливість розширення обсягу торговельних угод, використання додаткового джерела фінансування та економія управлінських видатків. Особливо вигідним для експортера є використання факторингу при торгівлі за відкритим рахунком.
Поряд з позитивними моментами використання факторингу його розвитку можуть перешкоджати деякі негативні моменти, а саме:
експортери можуть надавати перевагу традиційним методам фінансування;
може існувати думка, що використання факторингу є свідченням нестабільного фінансового стану;
в експортерів виникає побоювання, що втручання факторингової фірми чи банку може погіршити взаємовідносини між партнерами.
Використання факторингу є зручним методом фінансування експортера, якщо термін кредитування від трьох до шести місяців. У разі необхідності фінансування з більш тривалими строками використовують форфейтинг.
Форфейтинг — кредитування експортера через придбання векселів чи інших боргових зобов’язань. Якщо факторинг використовується для кредитування короткострокової заборгованості усередині країни та за кордоном і, як правило, через придбання усіх вимог, то форфейтування є інструментом кредитування окремих експортних вимог, зазвичай середньострокових. Спільні риси між факторингом та форфейтингом полягають у тому, що ці методи використовуються для скорочення заборгованості у балансі в результаті продажу вимог. Позитивні риси форфейтингу відображені на рис. 6.9.
Серед недоліків форфейтингу заведено виділяти два: висока вартість операції та складність знайти форфейтера. Вартість форфейтингу складається з:
прибутку форфейтера;
вартості наданих грошових коштів;
покриття від комерційного ризику;
покриття від політичного ризику;
покриття від валютного ризику;
покриття процентного ризику.
Рис. 6.9. Переваги використання форфейтингу експортерами
Серед причин, через які банки неохоче виступають у ролі форфейтера, можна виділити такі:
існування у країні імпортера обмежень на здійснення платежів за кордон;
незадоволеність кредитоспроможністю покупця;
незадовільний стан банку, що буде здійснювати аваль.
6.3.3. Експортний лізинг
Експортний лізинг відносять до альтернативних форм кредитування міжнародної торгівлі. Лізинг — це кредит, що надається під основні засоби.
Число учасників лізингової угоди залежно від економічних умов може бути різним. Здебільшого у лізинговій операції беруть участь три сторони: продавець товару (експортер), лізингоотримувач (імпортер) та лізингодавець. Лізингодавцем може бути банк або лізингова компанія (часто лізингова компанія є дочірньою компанією банку). При укладенні угод на великі суми кількість учасників може досягати семи осіб, до числа яких увіходять брокерські та трастові фірми.
Лізинг дає змогу експортерові негайно і в повному обсязі отримати платіж, оскільки обладнання продається лізингодавцеві і експортер звільняється від усіх фінансових проблем, пов’язаних з цим товаром, за винятком зобов’язань за гарантійними строками. Позитивні моменти використання лізингу для експортера показані на рис. 6.10.
Лізинг, як інструмент кредитування у сфері зовнішньоекономічних відносин, є особливо вигідним тоді, коли через механізм лізингу можна отримати податкові чи митні пільги. Правовий та митні аспекти міжнародного лізингу є досить складними у зв’язку з неоднаковою інтерпретацією його у законодавстві різних країн (проте можна спостерігати тенденцію щодо уніфікації правил здійснення лізингових операцій). Слід враховувати також валютні ризики та ризики країни, які виникають при цій операції. Для того щоб зменшити притаманні лізингу негативні риси, лізингові компанії (банки) створюють об’єднання з лізинговими компаніями інших країн, які володіють правовою ситуацією у своїй країні і можуть передбачити її розвиток. Ще однією можливістю здійснення міжнародного лізингу є відкриття дочірньої лізингової фірми за кордоном.
Рис. 6.10. Переваги використання лізингу для експортера
Для міжнародного лізингу характерне залучення мобільних інвестиційних товарів (машини, технологічне обладнання). До об’єктів лізингу також відносять великі виробничі об’єкти (фабрики, заводи, нафтові платформи). Зауважимо, що об’єкти лізингу можуть використовуватися не тільки в країні лізингоотримувача.