- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського
- •Тема 3.2.1. «Забезпечення заходів і дій в межах Єдиної державної системи цивільного захисту»
- •Основні положення нормативно-правових документів України з питань забезпечення техногенної безпеки і сталості функціонування об’єктів господарювання
- •Організація досліджень сталості функціонування об’єктів економіки у надзвичайних ситуаціях
- •Дослідження межі фізичної стійкості елементів промислового об'єкта до впливу уражальних чинників ймовірних надзвичайних ситуацій
- •3.1 Дослідження межі фізичної стійкості елементів промислового об'єкта до впливу повітряної ударної хвилі (сильного вітру, повені)
- •Висновки
- •3.2 Дослідження фізичної стійкості елементів промислового об'єкта до впливу теплового випромінювання вибухів і (або) теплового випромінювання пожеж
- •Висновки
- •3.3 Дослідження фізичної стійкості елементів промислового об'єкта до впливу проникної радіації, радіоактивного зараження та (або) радіоактивного забруднення
- •3.4 Дослідження фізичної стійкості елементів промислового об'єкта до впливу хімічного зараження та (або) хімічного забруднення.
- •3.5 Інші види досліджень сталості функціонування промислового об'єкта в надзвичайних ситуаціях
- •3.6 Способи та методи підвищення сталості функціонування промислових об'єктів
- •3.7 Декларація про безпеку промислового підприємства
- •3.8 Матеріали дослідження існуючої сталості функціонування промислового об’єкта
Висновки
за результатами оцінки фізичної стійкості________________________________________
(назва досліджуваного елемента промислового об'єкта)
до впливу теплозого випромінювання вибухів, теплового випромінювання пожеж:
1. Стійкий чи не стійкий досліджуваний елемент до впливу тепло вого випромінювання вибухів, теплового випромінювання пожеж (якщо нестійкий, то з якої причини).
2. Запропоновані заходи щодо підвищення фізичної стійкості враз ливих складових частин досліджуваного елемента.
Формулювання висновків проводять за такою методикою: якщо величина Ітепл.виб.lim (або Ітепл.пож.lim) більша за величину Ітепл.виб.max (або Ітепл.пож.max ) або дорівнює їй, то досліджуваний елемент стійкий до впливу теплового випромінювання вибухів (теплового випромінювання пожеж), а якщо менша — не стійкий. В останньому випадку у "Висновках..." зазначають, які саме частини будівлі й інших складових частин досліджуваного елемента є причиною недостатньої фізичної стійкості всього елемента і на яку саме величину доцільно підвищити стійкість кожної з цих складових частин, щоб у разі впливу Ітепл.виб.max (або Ітепл.пож.max ) ці частини не спалахували.
Далі у "Висновках..." записують рекомендації щодо впровадження конкретних заходів з підвищення фізичної стійкості недостатньо надійних складових частин і всього досліджуваного елемента.
За такою ж методикою проводять оцінку і формулюють висновки щодо фізичної стійкості до впливу теплового випромінювання вибухів і (або) теплового випромінювання пожеж кожного з основних елементів промислового об'єкта.
Основні заходи щодо підвищення межі фізичної стійкості до впливу теплового випромінювання вибухів і (або) теплового випромінювання пожеж. Основні заходи щодо підвищення межі фізичної стійкості елементів об'єкта до впливу теплового випромінювання вибухів і (або) теплового випромінювання пожеж поділяються на заходи щодо підвищення протипожежної стійкості зони промислової забудови та заходи щодо підвищення протипожежної стійкості технологічних процесів.
Заходи щодо підвищення протипожежної стійкості зони промислової забудови спрямовані як на попередження пожеж, так і на створення умов, що ускладнюють розповсюдження вогню і полегшують боротьбу з пожежами. Основними з них є: регулярне очищення зони промислової забудови від тимчасових спалимих споруд, а також від різноманітних горючих відходів; підвищення вогнестійкості спалимої покрівлі будівель і споруд (наприклад, шляхом заміни м'якої покрівлі з толю або руберойду на покрівлю з металу, асбестошиферу, покрівлю з черепиці тощо); підвищення вогнестійкості дерев'яних конструкцій будівель і споруд (наприклад, шляхом заміни дерев'яних дверей і рам на металеві, шляхом пофарбування і обмазання зовнішніх стін дерев'яних будівель, балок перекриттів, дерев'яних перегородок і стель приміщень тощо захисними покриттями (наприклад, пофарбування горючих конструкцій світлою фарбою, вогнезахисною фарбою, перхлорвініловими фарбами, покриття вапняною сумішшю, обмазання глиною, штукатурення тощо)); запобігання проникненню теплових імпульсів вибухів і теплового випромінювання пожеж у приміщення (наприклад, шляхом пофарбування скла вікон вапном або крейдою, закриттям вікон неспалимими ставнями, щитами, жалюзями, шторами тощо); очищення приміщень від горючих матеріалів; заглиблення і (або) обвалування резервуарів для зберігання горючих газів і рідин; спорудження пожежних водоймищ, обладнання під'їздів до них, спорудження артезіанських свердловин тощо.
Основними заходами з підвищення протипожежної стійкості технологічних процесів є такі: захист від впливу теплового випромінювання вибухів і (або) теплового випромінювання пожеж відкритих технологічних установок, верстатів, резервуарів для промивання деталей та інших апаратів з горючими рідинами та газами; зменшення у цехах та інших елементах об'єкта до технологічно обґрунтованого мінімуму мастил, гасу, бензину, фарб та інших горючих матеріалів; змінення технології на таку, що виключає застосування у виробництві вогне- і вибухонебезпечних речовин (наприклад, використання для промивання деталей водного розчину хромпіку замість гасу або бензину); застосування автоматичних пристроїв і систем гасіння пожеж; максимальне усунення умов, що сприяють утворенню пожежо- та вибухонебезпечних сумішей у приміщеннях; спорудження аварійних заглиблених резервуарів для швидкого зливу з обладнання та технологічних мереж горючих рідин і газів тощо.