3. Редакційний етап

Із полагодженням усіх питань підготовчого етапу (пошук потрібного автора, прийом авторського оригіналу та збору пер­винних документів для оформлення «Облікової картки видання) розпочинається новий етап редакційно-видавничого процесу, який ми назвали редакційним.

Перед тим як поставити одержаний оригінал на конвеєр ре­дакційної обробки, редактору в деяких випадках доведеться ви­рішити ще одне питання, пов'язане з рецензуванням.

У яких випадках рецензування майбутнього видання є обо­в'язковим? Тоді, коли готуються до друку:

• підручник або навчальний посібник з грифом міністерства освіти та науки;

• будь-який вид навчального видання з рекомендацією на­вчального закладу чи наукової установи, якщо це видання здійснюється не на замовних засадах;

• довідкове, енциклопедичне видання;

• наукове, науково-популярне видання.

Питання спрощується, коли до видавництва надходить оригі­нал уже з рекомендаційним грифом.

Рецензією прийнято називати критичний твір, у якому роз­глядається й оцінюється опублікований твір (зовнішня рецензія, призначена для публікації в пресі) чи оригінал майбутнього ви­дання (внутрішня рецензія, виконана на замовлення видавницт­ва чи навчального закладу).

Надсилаючи оригінал на рецензування, видавництво підпи­сує угоду з рецензентом, у якій чітко обумовлює терміни подачі рецензії та ставку винагороди за виконану роботу.

Редактор, приймаючи рецензію, має звернути увагу, наскіль­ки правильно і повно вона оформлена. Як правило, цей жанр складається з трьох частин; загальної, посторінкового розгляду та висновку. Вимогами змістової частини рецензії є обов'язкове окреслення повноти твору за такими параметрами:

• місце рецензованої праці серед уже опублікованих на цю тему;

• новизна праці;

• актуальність теми;

• повнота охоплення матеріалу;

• відповідність відібраного ілюстрованого матеріалу темі;

• доступність стилю викладу читацькій аудиторії, якій призначатиметься видання. Якщо в рецензії вказані суттєві зауваження до структури чи змісту, їх доведеться усувати авторові до початку редагування. Зауваження й побажання, які суттєво не впливають на структу­ру твору, можуть бути враховані в процесі редагування.

У видавничій практиці нерідко трапляються випадки, коли видавці ігнорують оцінками рецензентів, які переконливо та гли­боко професійно обґрунтують висновок «не рекомендується дру­кувати», і все ж таке видання випускають у світ. Тут маються на меті передусім комерційні цілі, але грубо порушуються не лише норми видавничої етики, а й авторські права. Так вчинило, зокре­ма, видавництво «Юрінком Інтер», яке 1999 року випустило в світ «Українсько-англійський словник правничої термінології», незважаючи па те, що рецензія викладача, кафедри англійської мови Київського національного університету імені Тараса Шев­ченка О. Купрієвич на запропонований для фахової оцінки ори­гінал словника мала різко негативний характер. Більше того, ви­давництво без відома рецензентки поставило її прізвище на зво­роті неякісно підготовленого видання вже як наукового редакто­ра. Рецензент пред'явила судовий позов до видавництва про за­хист честі, гідності й ділової репутації та стягнення моральної шкоди. Незважаючи на судову тяганину, спонукану самим юри­дичним видавництвом (справа дійшла аж до Верховного Суду України), позивачка виграла справу.

Вважатимемо, що в нашому випадку з рецензуванням усе га­разд. Отож, лише тепер за оригінал можна братися редактору. Йдеться про початок редагування.

Практика видавничої справи вже довела, їло одна людина не може бути і редактором, і коректором одного і того ж видання. Якою грамотною і досвідченою вона б не була, помилки в оригінал-макеті будуть неминучими. Пояснення просте: при повтор­ному читанні одного й того ж тексту відбувається процес звикан­ня до нього, тому видавничі й коректорські «чортики» вже не так помітні. Потрібна «свіжа голова».

Нині в запалі зробити «революцію» в редагуванні завдяки по­яві на столі редактора комп'ютера, деякі вчені та практики поспі­шили оголосити коректуру зайвою ланкою редакційно-видавничого процесу, а сам цей процес спростити ще й за рахунок лікві­дації коректурного обміну версток на папері.

До чого призводить така непрофесійна поспішність - у цьому легко переконатися, коли побіжно переглянути новинки деяких так званих комерційних видавництв нової генерації. Верстку по­ки що не можна доводити до кондиції лише на екрані - без папе­рового її варіанту. Ця вимога є особливо актуальною, коли йдеть­ся про серйозні, престижні видання.

Таким чином, не беручи до уваги «новаторства» малих видав­ництв, зосередимо увагу на одному з оптимальних варіантів по­рядку проходження оригіналу в редакції середнього чи спеціалізо­ваного видавництва.

1. Перше читання (чи детальний перегляд) оригіналу редакто­ром на екрані комп'ютера або на папері. (Раніше обов'язко­вою умовою завершення першого читання було складання редакторського висновку і затвердження його головним редактором. Нині переважна більшість видавців цю давню вимогу радянського видавничого процесу ігнорують).

2. Редагування тексту редактором на екрані комп'ютера у форма­ті А-4. (У ряді випадків, для прикладу, коли у виданні перед­бачений науковий редактор, таке редагування може здійснюватися на папері, з наступним внесенням оператором комп'ю­терного набору виправлень редактора на екрані комп'ютера).

3. Робота з відредагованим текстом технічного і художнього редакторів напередодні верстання. (Обумовлюються гарнітури і розміри шрифтів основного, допоміжного, службового текс­тів, заголовків, а також різноманітні виділення, відступи, спу­ски; вказуються місця для елементів художнього оформлен­ня, колонтитулів, колонцифр тощо).

4. Верстання відредагованого тексту у конкретному форматі і у відповідності із вказівками технічного та художнього редак­торів. (Здійснюється оператором комп'ютерного набору або верстальником).

5. Читання першої верстки, звірення редакторських виправлень, внесених у форматі А4. Коректорські процеси зчитування і вичитування. (Ці два процеси важливо розрізняти. Зчитування є зіставленням зверстаного варіанту видання після редагування з його оригіналом; вичитування передбачає усунення орфографічних, пунктуаційних і буквених помилок, правильне розставлення розділових знаків, дотримання принципів уніфікації й однакового стилю представлення тексту).

6. Виведення підписної верстки на папір. Остання звірка попе­редніх виправлень.

7. Виведення оригінал-макету на плівки.

8. Виготовлення, редагування, звірка і виведення на плівки ху­дожнього оформлення зовнішньої і внутрішньої частин ви­дання (Здійснюється спільно редактором і художнім редактором або художником),