7.6. Визначення небезпечних зон впливу крану

З метою створення умов безпечного ведення робіт діючими нормативами виділяються чотири самостійні зони:

1) монтажна зона;

2) зона обслуговування крана;

3) зона можливого падіння вантажу (небезпечна зона роботи крану);

4) небезпечна зона доріг.

Монтажної зоною (рис. 7.4) називають простір, де можливе падіння вантажу при установці і закріпленні елементів. Вона дорівнює контуру будівлі плюс 7 м при висоті будівлі до 20 м, і плюс 10 м при висоті будівлі понад 20 м

На БГП цю зону позначають пунктирною лінією, а на місцевості - добре видимими написами або знаками. У монтажній зоні можна розміщувати тільки монтажні механізми Складування конструкцій не дозволяється.

Рис. 7.4 – Межі монтажної зони.

Зона обслуговування баштових та самохідних кранів визначається максимальним робочим вильотом стріли на ділянці між крайніми стоянками крану (рис. 7.5).

Рис. 7.5 - Межі зони обслуговування вантажопідіймального механізму.

Зоною можливого падіння вантажу (небезпечна зона роботи крану) називається зона можливого падіння вантажу під час його переміщення, установці і закріпленні з урахуванням ймовірного розсіювання при падінні (рис. 7.6).

Для баштових кранів кордон небезпечної зони роботи, визначають радіусом, розрахованим за формулою:

де радіус небезпечної роботи крану;

максимальний розрахунковий виліт стріли крану;

половина довжини найбільшого переміщуваного вантажу;

додаткова відстань для безпечної роботи, яка враховує можливе розсіювання вантажу при падінні:

при висоті будівлі до 20 = 7 метрів, а при висоті будівлі понад 20 метрів = 10 метрів.

Рис.7.6 – Межі зони можливого падіння вантажу.

Небезпечна зона доріг - ділянки під'їздів і підходів в межах зазначених вище зон де можуть перебувати люди не беруть участь у спільній з краном роботі і де здійснюється рух транспортних засобів або робота інших механізмів. Ці зони на БГП виділяються особливо (заштриховують). На місцевості межі небезпечних зон повинні бути позначені спеціальними орієнтирами плакатами та відповідними світловими сигналами добре видимими кранівникам в будь-який час доби.

При вертикальній прив'язці кранів, крім розглянутих зон Держтехнаглядом вводяться обмеження по наступним мінімальним відстаням (рис. 7.7):

- Від гака крану або противаги до монтажного горизонту 2 м;

- Від стріли крану до найближчої точки будинку по горизонталі 1 м;

- Від противаги крану до максимально виступаючого елемента будівлі 0,4 м.

Рис 7.7 – Вертикальні обмеження прив'язки кранів.

При роботі баштових кранів в обмежених умовах виникає необхідність обмежити ті або інші рухи крану (рис. 7.8), наприклад:

- Поворот стріли;

- Зміна вильоту стріли;

- Пересування крану.

Застосовувані обмеження можуть бути примусового чи умовного порядку.

Примусові обмеження здійснюються установкою датчиків і кінцевих вимикачів, що виробляють аварійне відключення крана в заданих межах, і не залежать від дій кранівника.

Умовні обмеження повністю розраховані на увагу і досвід кранівника і монтажників. На місцевості умовні обмеження показують добре видимими сигналами: вдень: - червоними прапорцями, а в темний час доби - червоними гірляндами з ламп або ліхтарів.

Рис. 7.8 – Схема обмежень повороту стріли вантажопідіймального механізму.

Спільна робота кранів в одній зоні, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності, робота декількох кранів в одній зоні може бути допущена при розробці спеціальних заходів, які забезпечують безпеку їх спільної роботи. Всі такі заходи зображуються графічно у вигляді приміток на БГП.