3 Млн. 779 тыс. Человек.

Вторую по численности группу представляют самозанятые. К

ним относятся те, кто не является штатным сотрудником пред-

приятий и организаций и самостоятельно, без привлечения на-

емного труда производит товары и услуги для реализации их на

рынке. В городах это лица, занимающиеся торговлей, ремонтом,

обслуживанием, на селе — в первую очередь крестьяне, индиви-

дуально занимающиеся растениеводством и животноводством,

приусадебными участками. Самозанятых в стране в 2005 г. было

16,8% Рабочей силы, или 3 млн. 474 тыс. Человек. Из них: среди за-

нятого городского населения — 5%, или 705 тыс. человек, а среди

сельского — 42%, или 2 млн. 766 тыс. человек. Нетрудно заметить,

что категория «сельское самозанятое население» скрывает избы-

точное население. Эти люди предоставлены сами себе, брошены

на самовыживание. Третьей социальной группой среди занятого населения явля-

ются работодатели. Этим термином называют тех, кто прибегает к

использованию наемного труда, предоставляет работу наемным ра-

ботникам. Эта группа составляет 0,9% занятого населения, или 186

тыс. чел. Они сосредоточены преимущественно в городах. Согласно

данным Госкомстата, в городах их проживает 1,2% от городского за-

нятого населения. В абсолютных числах это равно 169 тыс. человек.

Четвертой группой, которую выделяет украинская статистика,

являются «бесплатно работающие члены семьи». Таких в стране

насчитывается 0,5% от занятого населения, или 103 тыс. человек.

Из них в селе проживает 72 тыс.

Данные по самозанятым, работодателям и бесплатно работаю-

щим членам семьи мы привели за 2005 год, поскольку в 2010 году

Госстат Украины почему-то перестал давать данные по каждой из

этих групп отдельно, а объединил их. Согласно данным 2010 года,

все эти три группы насчитывали 3 млн. 805 тыс. человек. В том

числе в городах – 1 млн.149 тыс. и в сельской местности – 2 млн.

656 Тыс. Человек.

Пенсионеры

5.Элита и способы её пополнения, общностей и слоёв

У пострадянських країнах трансформаційний процес є надзвичайно складним. Це пов"язано з тим, що в багатьох з них або не було

традиції державотворення, або вона була перервана на цілі

століття. Тому процес кардинальних суспільно-політичних

перетворень співпав з процесом побудови держави. А це означає,

що і процес становлення національної еліти відбувається у

надзвичайно складній, нетрадиційній ситуації.

Пострадянські суспільства відрізняються і характеристиками самих

елітних груп. Так, у сталому суспільстві еліту визначають як

"сукупність індивідів, що володіють владою, приймають рішення

стосовно змісту і розподілу основних цінностей у суспільстві. Це ті,

хто в різних сферах діяльності перебуває на вершині ієрархії, хто

займає якісь важливі привілейовані позиції завдяки своєму

престижу або багатству"

Але групи, що функціонально виконують сьогодні у перехідних

суспільствах роль еліт, ще не усталені. Владні елітні групи

політично чітко не диференційовані. Наприклад, в Україні

безпартійними є Президент, більшість членів Уряду, значна частина

парламенту. Після обрання або призначення їх на посаду в

політичному плані безпартійні державні діячі у повсякденній

діяльності фактично нікому не підконтрольні. Це робить їх

поведінку непрогнозованою. Нерідко буває так, що протягом

певного часу багато хто з державних діячів, займаючи одну й ту ж

посаду, по декілька разів змінює свою політичну позицію. Тому

навряд чи можна говорити про ці елітні угруповання як про

усталені групи, оскільки їх склад постійно змінюється ( насамперед,

склад тих груп, які заявляють про певні ідеологічні позиції та

політичну орієнтованість, прихильність).

за великим рахунком, ще не можна говорити про

стабільність влади, про усталеність еліти. Всі ті, хто сьогодні

належить до еліти, перебувають у інтенсивній соціальній динаміці.

Частина з них закріпиться в еліті, а значна частина випаде з неї.

По-друге, дуже динамічною є сама належність до правлячої еліти.

Якщо згадати, що середній термін перебування на посту прем”єр-

міністра дорівнює одному року, а також те, що разом з прем”єром

змінюється і багато тих, хто входить до його кабінету, хто входить

до його команди, то стає зрозумілим, що перебування людини у

правлячій еліті є тимчасовим, і навіть надто швидкоплинним.

Пересування по горизонталі, ”перетасовка” елітної “колоди” також

є досить поширеним явищем в українській політиці. Наприклад,

горизонтальне ковзання В.Гуреєва з поста міністра ВПК на пост

міністра економіки, а з останнього - знову на пост міністра ВПК та

конверсії (зараз міністра промислової політики); Ю.Єханурова з

поста Голови Держмайна на пост міністра економіки, а через три

місяці на пост Голови Держкомпідриємництва; друге сходження на

пост керівника сільськогосподарської галузі Ю.Карасика.

Процеси формування та зміни еліт в суспільстві у науковому аналізі

розглядаються через систему понять та категорій. До них

належать “рекрутація”, “репродукція”, “циркуляція”,

“трансформація”, “вертикальна мобільність”, “зміна складу” еліт.

Серед них одне з центральних місць займає поняття циркуляції

еліт. Його запровадив у науковий обіг та активно використовував

В.Парето. Власне, первинний смисл цього поняття може бути

зрозумілим лише у контексті його концепції, де він виділяв два типи

еліт - “левів” та “лисиць”. Сенс циркуляції полягає в періодичній

зміні “левів” “лисицями”.

Для кожного з типу зміни еліти вироблено окреме поняття.

Залучення нових людей без конкретизації якісної характеристики

цього процесу та їх соціально-групового походження називають

“рекрутацією”. Рекрутацію еліт інколи називають підбором еліти

Відтворення еліти у її власних межах, тобто в рамках даної

соціальної групи, називають репродукцією. А “циркуляція” - це

такий спосіб заміни еліти, коли її позиції займають люди з інших

соціальних груп; це “зміна персоналу, який займає ключові позиції в

ключових інституціях даного суспільства”

Трансформаційні процеси в

Україні показали і такий феномен, який за цими схемами важко

ідентифікувати. Наприклад, конвертація значною частиною старої

еліти, тобто номенклатури, свого політичного капіталу на

економічний можна було б розглядати як циркуляцію еліт. Але це

такою ж мірою і репродукція тієї ж самої еліти, бо воно

відбувається, за словами Івана і Шоні Шелених, у формі “кружляння

у сфері еліти” Тому такий тип зміни еліт пропонують називати “репродукцією через конверсію”, на відміну від простої репродукції.

Процес трансформації структури еліти, тобто для нашого

суспільства — перехід від структури номенклатурної еліти до

структури нової еліти (яку ще важко уявити усіх деталях),

потребує спеціального вивчення. Тут тільки зазначимо, що цей

процес розгортається у двох принципово різних напрямах. Перший -

це трансформація еліт в тих соціальних інститутах, які

зберігаються в суспільстві. Скажімо, циркуляція еліт в армії, на

транспорті, в засобах масової інформації тощо. Другий - це

формування еліти у тих соціальних інститутах, які виникають у

новому суспільстві. Наприклад, формування фінансово-банківської

еліти, багатопартійної політичної еліти тощо.