4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

За допомогою діагностичних моделей, мікростендів студентами демонстративно розглядається:

1. Показання та протипоказання до виготовлення різних штифтових конструкцій.

2. Послідовність і зміст клінічних етапів виготовлення штифтових конструкцій.

3. Послідовність і зміст лабораторних етапів виготовлення штифтових конструкцій.

Організація змісту навчального матеріалу.

Текст змісту заняття:

Штифтові зуби - це незнімні протези, які повністю заміщають коронку зуба і кріпляться в каналі за допомогою штифта.

Штифтові зуби розрізняють залежно від їх призначення, конструкції, методу виготовлення і матеріалу, з якого вони зроблені. Штифтові конструкції, які служать тільки для заміщення коронок природних зубів, називаються відновними. Штифтові зуби, за допомогою яких зміцнюються інші конструкції незнімних протезів, - опорними. Часто штифтові зуби бувають як відновні, так і опорні.

За конструкцією штифтові зуби діляться на монолітні і складені. По методу виготовлення - на литі і паяні. За матеріалом, з якого виготовлені, - на металеві, пластмасові, фарфорові і облицьовані.

Металеві і неметалеві частини штифтового зуба можуть з'єднуватися за допомогою цементу (коронка Девіса, Дюваля), припою (штифтовий зуб за Ахметовим), безпосередньо (пластмасові штифтові зуби). У деяких конструкціях штифтових зубів облицювання у вигляді фарфорової фасетки з'єднується металевою захисною пластинкою за допомогою крампонів або інших пристосувань.

Л.В. Ільїна-Маркосян розділяє штифтові зуби залежно від принципу кріплення їх на корені. У одних випадках штифтовий зуб прилягає своєю коронковою частиною або кореневою захисною пластинкою до зовнішньої поверхні підготовленого кореня (пластмасові штифтові зуби), в інших - виступаюча частина кореня зуба покривається кільцем (штифтовий зуб за Річмондом), в третіх - фіксуюча частина штифтового зуба прилягає не лише до зовнішньої поверхні кореня, але і до внутрішніх стінок гирла каналу (штифтовий зуб з вкладкою за Ільїною-Маркосян).

Різними авторами запропонована велика кількість модифікацій штифтових зубів, але усі вони можуть бути розділені за єдиним принципом на три групи:

1. Штифтові конструкції, в яких надкорнева частина тільки стикається з куксою зуба :

• пластмасовий штифтовий зуб;

• стандартні штифтові конструкції (Логана, Девіса);

• паяний штифтовий зуб.

Недоліком цих конструкцій є доступ ротової рідини в кореневий канал через відсутність герметичності.

2. Штифтові зуби, при виготовленні яких гирло кореневого каналу герметично закривається вкладкою:

• за Ільїною-Маркосян;

• за Цитриним.

3. Штифтові конструкції, які герметично закривають куксу зуба не лише надкорневой пластинкою, але додатково кільцем або півкільцем:

• за Річмондом;

• за Катцем;

• за Ахмедовим.

Вибір штифтової конструкції залежить від стану кореня і кваліфікації лікаря. Основним кріпленням між коренем і позакореневою частиною такого протеза є штифт, який передає тиск на стінки кореня. Існують загальні клінічні і технічні правила, що пред'являються до кореня зуба:

• повинен стояти над яснами або бути на одному рівні з ними (ця вимога відносна, оскільки в інших випадках слід обрати іншу конструкцію);

• бути стійким в лунці;

• у ділянці верхівки кореня не повинно бути запальних змін в тканинах пародонту;

• стінки кореня повинні мати достатню товщину і не мають бути уражені карієсом або іншим патологічним процесом;

• не бути викривленим упродовж 2/3 своєї довжини, включаючи емалево-цементне з'єднання;

• мати неушкоджену циркулярну зв'язку;

• довжина кореня повинна відноситься до надкореневої частини як 2:1;

• кореневий канал має бути прохідний на довжину не менше, ніж висота коронки;

• кореневий канал має бути запломбований не менше, чим на 1/3 від верхівкового отвору.

Відсутність цих умов є протипоказанням для виготовлення штифтових конструкцій.

Показання до вибору конструкцій штифтових зубів визначають, виходячи з таких ситуацій:

1) міра збереження над'ясенної частини коронки зуба і рівень руйнування тканин кореня по відношенню до ясенного краю;

2) групова приналежність коренів зуба - одно- чи багатокореневі зуби;

3) характер оклюзійних взаємин.

При збереженні над'ясенної частини коронки зуба, яка виступає над ясенним краєм, можливе застосування видів штифтових зубів. У випадках руйнування цієї частини коронок і розташування тканин кореня на рівні ясен можна використовувати конструкції штифтових зубів за Ільїной-Маркосян або суцільнолиті конструкції. Ці ж конструкції показані при руйнуванні тканин кореня субгінгівально.

Штифтові конструкції показані:

• при значному руйнуванні коронкової частини зуба, коли немає можливості відновити його пломбою, вкладкою або коронкою;

• для розташування передніх зубів, що лежать поза зубною дугою, в таких випадках зуби депульпують і зрізають їх коронки до такого рівня, який потрібно для обраної конструкції штифтового зуба;

• штифтові конструкції застосовують в якості опори в мостоподібному протезі.

До штифтових конструкцій висуваються наступні вимоги:

• атравматичність по відношенню до тканин, що оточують корінь;

• повинні щільно прилягати до поверхні кореня і тим самим добре ізолювати його канал від зіткнення з вологою з порожнини рота;

• повинні добре фіксуватися на корені за допомогою штифта;

• штифт повинен входити в канал на 2/3 його довжини;

• повинні відповідати естетичним вимогам.

Важливим показником штифтових конструкцій є співвідношення довжини штифта і вертикального розміру коронкової частини. Довжина штифта, що вводиться в канал кореня, відповідає ½ довжини кореня або більше і не може бути менше вертикального розміру відновної коронкової частини.

Процес підготовки кореня зуба визначається конструкцією протеза і складається з ряду стадій: ліквідація вогнища запалення за наявності такого, розширення каналу кореня, пломбування каналу, підготовка каналу для введення штифта, препарування кукси кореня, при цьому видаляються некротизовані тканини і створюється відповідна поверхня, що є опорою для основи штифтового зуба.

Штифтовый зуб за Річмондом. Конструкція складається з ковпачка, штифта, металевого ложа (усе це робиться із сплаву золота), спаяних в єдине ціле. У ложі розташовується фарфорова фасетка.

В.Н. Копейкин модифікував виготовлення штифтового зуба з кільцем з хромонікелевої сталі. Замість паяного золотого ковпачка на корінь штампується сталевий ковпачок. Після того, як припасували ковпачок, через зроблений отвір в канал кореня вводять штифт, який припаюється до ковпачка. Потім виготовляється монолітна або фанерована частина зуба.

Позитивні якості:

• застосовується при тонких стінках кореня зуба, зміцнюючи їх кільцем:

• ковпачок перешкоджає попаданню слини і розцементуванню штифтової конструкції;

• часто застосовується як опора мостоподібного протеза.

Негативною властивістю є те, що часто просвічує метал в ділянці шийки зуба або швидко змінюється колір пластмаси.

Штифтовий зуб за Л.В. Ільїною-Маркосян.

Л.В. Ільїна-Маркосян прагнула усунути недоліки, властиві штифтовому зубові за Річмондом. Вона запропонувала замінити кільце на вкладку, яку називає амортизатором і фіксатором. Вкладку пропонує виготовляти кубічної, квадратної або овальної форми. Лита захисна пластинка і вкладка щільно прилягає до стінок порожнини і кукси кореня. Вкладка надійно фіксує конструкцію в каналі і амортизує бічні поштовхи, які виникають при жуванні. Жувальний тиск через вкладку і надкореневу захисну пластинку рівномірно передається на усю поверхню кореня.

Показанням до виготовлення цієї конструкції є розташування кореня на рівні ясен.

Позитивні якості:

• жувальний тиск передається через усю поверхню кореня;

• має амортизуючі властивості;

• вкладка запобігає розсмоктуванню цементу.

Негативна якість полягає в тому, що неможливо використовувати цю конструкцію при тонких стінках кореня зуба.

Нині штифтові зуби практично не застосовуються. Їх успішно замінюють куксові штифтові конструкції.

Одномоментний спосіб виготовлення штифтового зуба.

Для виготовлення штифтового зуба в одне відвідування не потрібно отримання відбитка і подальше його лабораторне виготовлення, що скорочує терміни лікування хворого.

По одній з методик кореневий канал готують, як завжди. Потім припасували штифт з нержавіючого сталевого дроту (ортодонтичний). Ту частину штифта, яка виступає з каналу, розплющують і загинають у бік піднебіння у вигляді петлі. Необхідно штифт підготувати так, щоб кінець штифта не заважав зімкненню зубів і щоб між ним і зубами-антагоністами залишалося досить місця для пластмаси. На позакореневій частині штифта роблять неглибокі нарізки для кращого з'єднання з пластмасою. Штифт знежирюють і висушують. Підібравши з пластмасового гарнітура відповідний за розміром і кольором пластмасовый зуб, його пришліфовують до губної поверхні кореня і пришийкової частини ясен. З піднебінної поверхні штучного зуба фрезою знімають частину пластмаси, щоб між штучним зубом і штифтом було досить простору для швидкотвердіючої пластмаси.

Канал і гирло кореня зволожують водою. Потім замішують невелику порцію швидкотвердіючої пластмаси і наносять її на шорстку поверхню штифта в прикореневій частині. Коли пластмаса на штифті стане гумоподібною, її вводять в канал і формують захисну надкореневу пластинку. Потім на вільний кінець наносять швидкотвердіючу пластмасу і сполучають з штучним зубом. Після застигання пластмаси витягають штучний зуб з штифтом, обробляють, полірують і фіксують в кореневому каналі цемент.

При другому способі в підготовленому каналі кореня цементом фіксують дротяний або стандартний штифт. Гирло каналу розширюють у вигляді назад усіченого конуса і разом з виступаючою частиною штифта закривають самотвердіючою пластмасою. Закінчують моделювання кукси з пластмаси, надаючи їй необхідної форми борами і фасонними голівками. Виготовлення штучної кукси з пластмаси істотно полегшується при використанні спеціальних матриць типу "Evicrol". Матриця, що відповідає конкретному зубові (різець, ікло, премоляр), заповнюється пластмасою холодної полімеризації або композитним матеріалом і накладається на куксу кореня з штифтом. Зайву пластмасу, що виходить з-під краю матриці, видаляють гладилкою або клінічним шпателем, ковпачок розрізають і знімають з готової кукси. Закінчують моделювання уточненням форми, розмірів і взаємин штучної кукси з сусідніми зубами і антагоністами.

Ці конструкції використовуються одномоментно як тимчасові з подальшим виготовленням постійного штифтового зуба. Їх недоліками є часта поломка, розцементування і випадання штифтового зуба.

Матеріали для самоконтролю:

1. Штифтові конструкції, визначення поняття, основні елементи.

2. Класифікація штифтових конструкцій.

3. Показання та протипоказання до застосування різних штифтових конструкцій.

4. Вимоги до кореня для виготовлення штифтових конструкцій.

5. Особливості підготовки кукси та каналу кореня для виготовлення штифтової конструкції.

6. Роль допоміжних методів обстеження в підготовці кореня до виготовлення штифтової конструкції.

7. Клінічні та лабораторні етапи виготовлення штифтового зуба за Річмондом.

8. Клінічні та лабораторні етапи виготовлення штифтового зуба за Ільїною-Маркосян.

9. Клінічні та лабораторні етапи виготовлення штифтового зуба за Катцем.

10. Клінічні та лабораторні етапи виготовлення штифтового зуба за Ахмедовим.

11. Клінічні та лабораторні етапи виготовлення штифтового зуба за Логаном.

12. Клінічні та лабораторні переваги та недоліки різних конструкцій штифтових зубів.

Тестові завдання:

1. Штифтові зуби відносяться до:

1. Знімних.

2. Незнімних.

3. Бюгельних.

4. Комбінованих.

5. Жодного із вказаних.

2. Штифтовий зуб складається з:

1. Коронкової частини, кореневої захисної частини, штифта.

2. Кореневої частини, коронкової частини.

3. Металевої частини і облицювання.

4. Правильної відповіді немає.

3. Показанням до виготовлення штифтових зубів є все, крім:

1. Реплантація зубів.

2. Фіксація мостоподібних протезів.

3. Непрохідні кореневі канали.

4. Заміна коронок зубів із мертвою пульпою.

5. Шинування зубів.

4. Протипоказанням до виготовлення штифтових зубів є все, крім:

1. Мала коронка ушкодженого зуба.

2. Молочні зуби.

3. Висока коронка зуба.

4. Для відновлення депульпованих зубів з великими дефектами.

5. Значне руйнування коронки зуба.

5. При виготовленні штифтового зуба відношення довжини кореня до довжини коронки:

1. 2:1.

2. 1:2.

3. 2:3.

4. 3:4.

5. 2:2.

6 . При виготовленні штифтових зубів корінь зуба, який протезується, має:

1. Бути на рівні або вище ясен.

2. Бути нижче рівня ясен.

3. Не має бути відпрепарованим.

4. Бути рухомим.

5. Корінь видаляють.

7 . Штифт має заходити в канал кореня на:

1. 3/3 його довжини.

2. 1/2 його довжини.

3. 2/3 його довжини.

4. 3/4 його довжини.

5. 1/8 його довжини.

8. Перед постановкою штифта потрібно:

1. Розпломбувати корінь.

2. Запломбувати верхівкову частину кореня.

3. Видалити корінь.

4. Нічого не робити.

5. Запломбувати корінь повністю.

9. Штифтові зуби виготовляються за такими авторами, крім:

1. Ільїною-Маркосян.

2. Блеком.

3. Річмондом.

4. Ахмедовим.

5. Катцем.

10. Які допоміжні методи обстеження використовують при підготовці кореня до штифтових конструкцій:

1. ЕОД.

2. Карієс-маркування.

3. Рентген кореня.

4. Люмінісцентна діагностика.

5. Всі відповіді правильні.