Міністерство охорони здоров’я України
Вищий державний навчальний заклад України
«Українська медична стоматологічна академія»
«Затверджено»
на засіданні кафедри
пропедевтики ортопедичної стоматології
Завідувач кафедри
д. мед. н., доц. Король Д.М. _________
“_____” ___________ 20___ р.
Методичні вказівки
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ
Навчальна дисципліна |
Ортопедична стоматологія |
Модуль № 1 |
Протезування незнімними конструкціями зубних протезів |
Змістовний модуль № 4 |
Протезування дефектів коронок зубів |
Тема заняття |
Показання та клініко-лабораторні етапи виготовлення пластмасової коронки |
Курс |
ІІI |
Факультет |
стоматологічний |
Полтава 2011
1. Актуальність теми:
У зв’язку з високими потребами до естетичних та профілактичних заходів застосування штучних коронок у практиці ортопедичної стоматології все ширше використовують пластмасові коронки. Маючи певні переваги в естетичному відношенні, пластмасові коронки наблизились кольором до природних зубів.
2. Конкретні цілі:
- визначити і обгрунтувати показання до протезування пластмасовими короноками.
- визначити і обгрунтувати протипоказання до виготовлення пластмасових коронок.
- вирізняти особливості клініко-лабораторних етапів виготовлення пластмасових коронок.
- пояснити позитивні та негативні властивості пластмасових коронок.
3. Базовий рівень підготовки:
Назва попередніх дисциплін |
Отримані навики |
1. Анатомія |
Володіти знаннями про анатомічну форму коронкової частини та розташування пульпи у зубів різних груп. |
2. Гістологія |
Гістологія будови зубів та тканин пародонту. |
3. Хімія |
Знати хімічні властивості мономера |
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
4.1. Методичні вказівки для самостійної роботи студента та альбом для самостійної роботи студента.
4.2 Теоретичні питання до заняття:
1. Показання до протезування пластмасовими короноками.
2. Протипоказання до виготовлення пластмасових коронок.
3. Особливості клінічних етапів виготовлення пластмасових коронок.
4. Особливості лабораторних етапів виготовлення пластмасових коронок.
5. Позитивні властивості пластмасових коронок.
6. Негативні властивості пластмасових коронок.
7. Матеріали для виготовлення пластмасових коронок.
4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
За допомогою діагностичних моделей, мікростендів, тематичних пацієнтів студентами демонстративно розглядається:
Показання та протипоказання до виготовлення пластмасової коронки.
Послідовність і зміст клінічних етапів виготовлення пластмасової коронки.
Послідовність і зміст лабораторних етапів виготовлення пластмасової коронки.
Організація змісту навчального матеріалу.
Текст змісту заняття:
Загальним показанням до їх застосування є естетичні вимоги, але повинні бути певні клінічні умови, за відсутності яких краще не робити цей протез. Зокрема, при низькій широкій клінічній коронці, патологічній стертості зубів, алергії, глибокому прикусі і відсутності бічних зубів, що є відносними протипоказаннями. Наявність дефектів в бічних відділах зубного ряду, особливо І-ІІ класи за Кеннеді, - теж відносне протипоказання.
Особливості препарування зуба. Враховуючи необхідність виготовлення міцнішої пластмасової коронки, слід зішліфовувати тканини зуба на велику товщину. Початковим орієнтиром може служити зуб, підготовлений під штамповану коронку. При цьому слід мати на увазі, що при накладенні штампованої коронки простір між нею і опорним зубом заповнюється фіксуючим цементом. При виготовленні ж пластмасової коронки об'єм практично повністю відновлюється матеріалом протеза. Між ним і твердими тканинами зуба залишається лише тонкий прошарок цементу, необхідний для фіксації штучної коронки.
Краще препарувати зуб з уступом. Проте цей метод вимагає великого мистецтва, тому ортопеди частіше роблять без уступу. Хоча ця методика показана тоді, коли пришийкова частина зуба уражена карієсом і уступ зробити неможливо.
З жувальної поверхні або ріжучого краю знімають шар тканин зуба завтовшки приблизно до 1,5-2 мм. Особливо уважно видаляють тверді тканини з піднебінної поверхні передніх зубів, де є небезпека розкрити порожнину зуба. Роз'єднування з антагоністами повинне бути в межах 1-1,5 мм. Бічні стінки зуба додатково зішліфувати з таким розрахунком, щоб отримати ледве виражений конус (нахил не більше 3-5 градусів). При більш вираженому конусі з'являється небезпека погіршення фіксації, а при недостатньому нахилі виходить коронка з тонкими стінками. В кінці препарування ретельно згладжують гострі кути і перевіряють ступінь роз’єднування підготовленого зуба з антагоністами як при центральній оклюзії, так і при бічних рухах нижньої щелепи. Потім приступають до отримання відтисків. При виготовленні пластмасових коронок якнайкращі результати дає відтиск з альгінатних матеріалів або подвійний. Визначають колір пластмаси, і на цьому закінчується перший клінічний етап.
Технологія виготовлення пластмасової коронки. Отримані в клініці відтиски використовують для приготування робочої моделі. Точність пластмасової коронки багато в чому залежить від міцності матеріалу, використовуваного для моделі. Перевагу віддають найміцнішим сортам гіпсу - мармуровому, супергіпсу і іншим, а також цементам (комбінована модель). Для виготовлення останньої з фосфат-цементу формують у відбитку зуби, на які плануються коронки. Потім вставляють в незатверділий цемент зігнутий під кутом дріт завтовшки 1,5 мм для кращого з’єднання з гіпсом, яким і заповнюють весь відтиск.
Оцінюючи якість отриманої робочої моделі, особливу увагу приділяємо точністі відображення зубо-ясенної борозенки. Існуюча практика гравіювання шийки зуба будь-яким способом приводить до пошкодження гіпсу і порушення точності отриманого відбитку. У зв’язку з цим слід визнати найбільш перспективною методику не гравіювання шийки, а зрізання ясенного краю до найбільш глибокого його відбитку в ясенній борозенці. Після підготовки пришийкової частини зуба, направленої на забезпечення мінімального занурення краю пластмасової коронки в ясенний жолобок (не більше 0,5 мм), здійснюють моделювання анатомічної форми за допомогою безбарвного воску.
Воскову репродукцію майбутньої штучної коронки роблять збільшеною в об’ємі з розрахунку на обробку пластмаси після полімеризації, відновлюючи при цьому щільний контакт з антагоністами і зубами, що стоять поряд. Опорний зуб з восковою репродукцією штучної коронки вирізають з гіпсової моделі разом з зубами, що стоять поряд, у вигляді блоку. Конусоподібно зрізають гіпсові зуби, що примикають до воскової моделі, і після занурення краю пластмасової коронки в ясенний жолобок (не більше 0,5 мм), здійснюють моделювання анатомічної форми за допомогою безбарвного воску. Воскову репродукцію майбутньої штучної коронки роблять збільшеною в об'ємі з розрахунку на обробку пластмаси після полімеризації, відновлюючи при цьому щільний контакт антагоністами і зубами, що стоять поряд.
Опорний зуб з восковою репродукцією штучної коронки вирізують з гіпсової моделі разом з зубами, що стоять поряд, у вигляді блоку. Конусоподібно зрізають гіпсові зуби, що примикають до воскової моделі, і весь гіпсовий блок гіпсують в спеціальній кюветі одним із способів. Найкращим слід визнати спосіб, коли опорний зуб розташований в кюветі вертикально. Це знижує вірогідність відламу гіпсової кукси при формуванні пластмасового тіста. Поверхню затверділого гіпсу змащують вазеліновим маслом, накладають верхню частину кювети і заливають її гіпсом. Кювету із затверділим гіпсом поміщають в киплячу воду на 10-15 хвилин, а потім розкривають. Залишки розплавленого воску ретельно змивають гарячою водою і охолоджують кювету. Для виготовлення пластмасових коронок застосовуються вітчизняні пластмаси «СИНМА-74» і «СИНМА-М». Пластмаса випускається у вигляді комплекту порошок-рідина.
Пластмасову коронку можна виготовити і двобарвною. Відомо, що в області шийки зуб має жовтіший відтінок, ніж ріжучий край. Іноді ріжучий край коронки буває зовсім світлого відтінку, майже прозорий. У такому разі виготовлення однотонної коронки не дає бажаного результату.
Щоб виготовити коронку двобарвною, гіпсування слід проводити так, щоб вся вестибулярна поверхня була відкрита. Пластмасу замішують двох кольорів, відповідно кольору зуба, відміченого по забарвленню. Формування проводять, як вказано вище, кольором, який є основним. Строго витримавши режим полімеризації, пластмасову коронку звільняють з кювети, видаляють з її поверхні залишки гіпсу, обробляють, шліфують і полірують; до припасування в порожнині рота зберігають у воді.
Витягання протеза з кювети проводиться після відгвинчування бюгеля. Потім в проміжок між основою кювети і контркюветою вводять зуботехнічний шпатель або ніж для гіпсу і ричагоподібним рухом зазвичай легко роз’єднують частини кювети. Розкривши кювету, ножем роблять круговий розріз гіпсу у напрямку до стінок кювети і видаляють протез разом з гіпсом, що покриває його. Краще для цього використати спеціальний прес, особливо при масовій роботі. Залишки гіпсу видаляють в холодній воді жорсткою щіткою, протирають проліз досуха і приступають до обробки.
Обробка, шліфовка і поліровка пластмасової коронки. Обробку проводять за допомогою напильників, переважно напівкруглих, з крупною насічкою, а також спеціальними ножами - штихелями і шаберами. Останні мають форму ложечок різної величини з гострими краями. Штихелі бувають прямі, загострені, тригранні і напівкруглі.
Доречно відзначити, що названі інструменти в даний час майже не застосовуються, у тому числі і для обробки знімних протезів. Їх повсюдно витіснили різні бори і фрези.
Після ретельної обробки протез треба відшліфувати наждачним папером і абразивними матеріалами, щоб не було навіть подряпин. Шліфовку можна проводити вручну і на шліфувальних моторах. У останньому випадку спеціальний утримувач для наждачного паперу вставляють в наконечник шліфувального мотора. Смужка наждачного паперу вставляється в пристрій, який нагадує дискотримач, але замість гвинта є розріз, і під час обертання папір навертається на ній і проводить шліфовку. При цьому слід бути обережним, щоб не відбулася деформація протеза через нагрівання. Остаточну шліфовку і поліровку проводять укріпленими в шліфмоторі фетровими або повстяними фільцями різної форми, починаючи зазвичай з конусоподібного. Потім замість фільця вставляють в шліфмотор жорстку щітку і при постійному змазуванні поверхні протеза кашкою з абразивного матеріалу продовжують шліфовку.
Після шліфовки коронку промивають щіткою в холодній воді і полірують м’якою волосяною щіткою з розведеною у воді крейдою або гіпсом (можна розмішати в рослинному маслі).
Накладення і фіксація пластмасової коронки. Готову коронку лікар оглядає і перевіряє якість її виготовлення. Внутрішня поверхня коронки повинна точно відповідати рельєфу препарованого зуба. Проте в процесі моделювання і виготовлення коронки поверхня гіпсової кукси може бути пошкоджена і відбиток її на пластмасі буде спотворений. При видаленні зайвої пластмаси слід дотримуватись акуратності і видаляти лише ту її частину, яка порушує форму підготовленого зуба. Край коронки повинен бути стоншений і мати плавні контури, відповідні до рельєфу ясенного краю. Якщо коронка вимагає корекції, це роблять перед перевіркою її в порожнині рота.
Після дезінфікування коронку накладають на опорний зуб. Рідко коронка точно встановлюється на своє місце без попередньої корекції. Причиною у тому є, як правило, погрішності в підготовці природних зубів або порушення технології виготовлення протеза. При утрудненому накладенні коронки в першу чергу необхідно ще раз перевірити якість препарування зуба. У випадку виявлення неточностей проводять додаткову зішліфовку ділянок зуба, які порушують необхідну форму. Лише переконавшись у правильності підготовки природного зуба, переходять до виявлення недоліків пластмасової коронки. Практика показує, що краще це робити на неполірованій коронці, оскільки вона менше ковзає в руках.
Для цього зазвичай користуються копіювальним папером, змоченим у воді. Підклавши під коронку копіювальний папір, намагаються надіти її на зуб. При цьому не слід застосовувати великих зусиль, щоб не викликати розтріскування або розколювання пластмаси. Отримавши відбитки копіювального паперу, їх необхідно ретельно вивчити. Всі відбитки усередині коронки відповідатимуть ділянкам, що заважають накладенню. Це в більшості випадків зайва пластмаса, що заповнила дефекти на поверхні гіпсового зуба. Наявність відбитків по внутрішньому краю коронки може свідчити про штучне звуження шийки гіпсового зуба після гравіювання. Відбитки ж на зовнішніх контактних поверхнях пластмасової коронки говорять про пошкодження гіпсових зубів, що стоять поряд. Коронка в цьому випадку виявиться ширшою за міжзубні проміжки.
У всіх ділянках, відмічених відбитками копіювального паперу, пластмасу необхідно зішліфувати. Для цього застосовують, як правило, металеві бори - кулясті, фісурні, зворотньоусічені та інші, вибираючи ті з них, які найточніше відповідають формі ділянки, що обробляється. Так, наприклад, відбитки на дні ріжучого краю в коронці краще всього видаляти кулястими або фісурними борами дрібного діаметру, які не розширювали б відбиток ріжучого краю. Внутрішній край коронки зручніше обробляти товстими фісурними борами. Вони не зісковзують при роботі з краю коронки і у зв’язку з тим, що мають великий діаметр, знімають лише необхідний шар пластмаси, не порушуючи загальний рельєф внутрішньої поверхні коронки.
Копіювальним папером перевіряють точність прилягання пластмасової коронки до зуба до тих пір, поки не буде досягнуто повне накладення протеза. Критерієм цього служить в першу чергу занурення краю коронки в ясеневий жолобок. Потім перевіряють оклюзійні контакти. Коронка не повинна заважати зімкненню інших антагонуючих пар зубів і викликати передчасні контакти при бічних оклюзіях. Зайва пластмаса, що порушує оклюзійні взаємини, обшліфовується борами або фасонними головками.
Особливої уваги вимагає відновлення міжзубних контактних пунктів. Коронку слід припасовувати до тих пір, поки пацієнт не відчує тиск на зуби, що стоять поряд. При цьому необхідно стежити за тим, щоб після видалення частини пластмаси збереглися міжзубні контакти.
Перевірку коронки в порожнині рота завершують оцінкою анатомічної форми і при необхідності проводять її корекцію, після чого відновлюють поліровку (або проводять її, якщо не було) і укріплюють пластмасову коронку на зубі цементом. Колір останнього підбирають для кожної пластмаси окремо і перед кріпленням коронки для перевірки їх відповідності роблять пробний заміс.
Таким чином, при виготовленні пластмасової коронки може бути 2-3 клінічних етапи і 1-2 лабораторних залежно від того, як визначалася центральна оклюзія, тобто з восковими шаблонами або без них.
Матеріали для самоконтролю:
1. Показання до протезування пластмасовими короноками.
2. Протипоказання до виготовлення пластмасових коронок.
3. Особливості клінічних етапів виготовлення пластмасових коронок.
4. Особливості лабораторних етапів виготовлення пластмасових коронок.
5. Позитивні властивості пластмасових коронок.
6. Негативні властивості пластмасових коронок.
7. Матеріали для виготовлення пластмасових коронок.