4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

За допомогою діагностичних моделей, мікростендів, тематичних пацієнтів студентами демонстративно розглядається:

1. показання та протипоказання до виготовлення комбінованих коронок.

2. послідовність і зміст клінічних етапів виготовлення комбінованої коронки за Л.І. Бєлкіним.

3. особливості клініко-лабораторних етапів виготовлення комбінованої коронки за В.С. Куриленко.

Організація змісту навчального матеріалу.

Текст змісту заняття:

Комбінованою називається металева коронка, яка з вестибулярної поверхні має пластмасове або фарфорове облицювання.

Показання до виготовлення комбінованої коронки:

- руйнування твердих тканин природної коронки внаслідок карієсу, гіпоплазії, патологічної стертості, клиноподібних дефектів, флюоро­зу та ін., коли неможливо замістити пломбуванням або вкладками, у фронтальній ділянці, з неможливістю використання фарфорових коронок;

- аномалії форми та кольору зуба;

- відновлення анатомічної форми зуба;

- неможливість досягнення роз’єднання антагонуючих зубів у пацієнтів, які мають глибоке перекриття передніх зубів або глибокий прикус (використовують штамповані комбіновані коронки).

Протипоказання:

- невилікувані вогнища запалення хронічного крайового або верхівки пародонта;

- наявність зубних відкладень;

- інтактні зуби;

- наявність патологічної рухомості зуба 3 ступеня.

- молочні зуби.

Особливості клініко-лабораторні етапів виготовлення

комбінованої коронки за Л.I. Бєлкіним.

3 косметичної точки зору для фронтальних зубів роблять коронки з фарфоровою фасеткою. Із зовнішньої поверхні коронки вирізають частину металу і заміщують його фарфоровою фасеткою. Л.I. Бєлкін запропонував робити такі коронки з пластмасовим облицюванням.

У цьому випадку з губного та бокових країв зуба зішліфовують більший шар тканин зуба, ніж для металевої коронки. Підготувавши таким чином зуб, знімають відтиски. На отриманій моделі воском відновлюють анатомічну форму зуба і готують для нього металеву коронку. Коронку припасовують у неполірованому вигляді, доприпаровують зуб з вестибулярної сторони і наповнюють її розм’яклим воском, і знову надівають на зуб. При цьому залишки воску витісняються, а віск, який залишився всередині коронки, передає відбиток зуба. Товщина воскового шару між внутрішньою поверхнею і передньою та боковими поверхнями зуба повинна бути не менше 1 мм. Далі знімають гіпсовий відтиск із коронкою i прилеглими до неї зубами та відливають модель. Коронку злегка нагрівають на вогні, щоб розплавити в ній віск та знімають її з моделі. Вестибулярну стінку коронки вирізають колесоподібним бором, карборундовим кругом або диском з таким розрахунком, щоб цілісність її пришийкової частини (яка заходить під ясна) та ріжучого краю не була порушена. Для кращого прикріплення пластмаси на краях вирізу роблять нарізки у вигляді зубчиків, загинаючи їх у різні боки. Коронку знову встановлюють на модель, заповнюють вільний простір між нею і гіпсовим зубом розплавленим воском та моделюють анатомічну форму передньої поверхні коронки. Вирізаний з моделі гіпсовий блок з коронкою гіпсують у кювету, залишаючи відкритою вестибулярну воскову поверхню, потім замінюють віск пластмасою. Після полімеризації корон­ку обробляють та полірують.

Така коронка міцно облягає шийку зуба своїм металевим краєм, і разом з тим достатньо стійка, оскільки при відкушуванні і під час жувальних рухів антагонуючі зуби зустрічаються ріжучим краєм коронки не з пластмаси, а з металу.

Основні відмінності клінічних та лабораторних етапів виготовлення комбінованих коронок за Л.I. Бєлкіним і В.С. Куриленко

Клінічні етапи виготовлення облицьованої коронки за В.С. Курилен­ко такі ж, як при протезуванні коронкою конструкції Л.I. Бєлкіна, за винятком одного. Під час припасування металевої коронки отвір («вікно») на вестибулярній поверхні робиться значно більший. Вирізавши «вікно», корон­ку надівають на зуб, замішують рідкий гіпс, накладають пальцем на вестибулярну поверхню і натискають його так, щоб він проник у проміжки між стінками коронки та стінками зуба. Далі знімають загальний відтиск гіпсом. За цим методом, замість воску в коронку вкладають гіпс. Це дає можливість виготовити в лабораторії комбіновану модель зуба з легкоплавкого металу, а основу - з гіпсу. Треба однак пам’ятати, що така модель може бути відлита при виготовленні комбінованої коронки тільки зі сталі, а не з золота, оскільки легкоплавкий метал, потрапляючи на золото, руйнує його.

Автор цього способу вважає, що полімеризація пластмаси на металевій моделі допомагає одержати точніші контури внутрішньої поверхні коронки, а це полегшує її перевірку і здачу.

Переваги та недоліки комбінованих коронок

Переваги:

• висока естетичність правильно підібраної за кольором пластмаси;

• комбіновані коронки увібрали позитивні якості металевих та пластмасових коронок;

• міцність металів, підібраних для виготовлення комбінованої коронки.

Недоліки:

• недостатній естетичний ефект, який дають пластмаси, призначені для облицювання металевих каркасів штучних коронок (пластмаса з часом змінює колір, особливо в ділянках прилягання до каркаса по краю вікна);

• залежно від сили різних коефіцієнтів термічного розширення, а також чисто механічного способу з’єднання двох матеріалів - пластма­си та металу - в малі щілини, що утворюються в місці їх сполучення, про­никає ротова рідина разом із залишками харчових продуктів. Виникаючі процеси бродіння та гниття призводять до ще більшого розшарування різнорідних матеріалів, змінюють колір пластмаси та можуть спричинити ураження твердих тканин кукси природного зуба;

• значне препарування губної поверхні коронки.