Роль держави у здійсненні кадрової політики

Під державною кадровою політикою (де суб'єктом виступає держава) розуміється стратегія, політичний курс роботи з кадрами на загальнодержавному рівні, що виражає волю народу.  Державна кадрова політика являє собою офіційно визнану і закріплену в документах держави систему ідей, принципів, цілей, пріоритетів та орієнтирів з регулювання державою кадрових процесів, що виливається в стратегію формування та використання, відновлення кадрових ресурсів суспільства. 

Державна кадрова політика (ДКП) є тим фундаментом, на реалізації норм і положень якого ведеться кадрове забезпечення державних органів. Так як основна робота з управління суспільними процесами ведеться виконавчими органами державної влади, то їх кадрове забезпечення є важливим напрямом діяльності держави в сучасних умовах. 

Під суб'єктом державної кадрової політики розуміється носій визначених законом повноважень, прав і відповідальності у виробленні та реалізації державної кадрової політики, активний учасник кадрових відносин.  Сьогодні держава виступає головним, але не єдиним суб'єктом кадрової політики. В організаційно-управлінському плані до суб'єктів кадрової політики можна віднести державні органи та установи, партійні, громадські, господарські організації. У соціологічному плані - народ, соціальні групи, класи, нації і т.д.  У кожного суб'єкта своє коло функцій і повноважень, свій рівень управлінського регулювання. Вищим суб'єктом ДКП є народ. За Конституцією України народ - єдине джерело влади, тобто першооснова державної кадрової політики. Звичайно, у багатьох випадках це управління носить декларативний характер: населення не завжди володіє достатньою соціально-політичною культурою, часто має полярні інтереси в кадрових перевагах, не здатне самостійно вибудовувати довгострокову кадрову стратегію. 

Під об'єктом державної кадрової політики розуміється те, на що спрямована діяльність суб'єкта; це кадри або їх окремі категорії і групи, а також кадрові процеси і відносини.  Об'єктом державної кадрової політики є широкий спектр кадрових процесів у суспільстві і держава повинна регулювати відносини в даній сфері для збагачення і раціонального використання всіх трудових ресурсів суспільства. 

Під кадровим потенціалом можна розуміти не лише виявлені і раціонально використовуються кадри, але й ті, які залишаються недостатньо використаними.  Звичайно, ступінь, глибина впливу держави на різні кадрові процеси і відносини може дуже сильно коливатися. Так, об'єктом безпосереднього державного управління є персонал державної служби, кадри і кадрові процеси в апараті державних органів. Наступні за ступенем зниження щільності державного управління групи: 

• персонал державних установ; 

• персонал державних підприємств;

• персонал недержавних соціальних, суспільно-політичних організацій; 

• персонал недержавних ринкових структур. 

Держава, так чи інакше, управляє всіма цими групами, але різними засобами і з різною інтенсивністю.  Державна кадрова політика передбачає регулювання кадрових процесів лише в сфері загальнодержавних інтересів. За її межами залишаються кадрові процеси у сфері громадянського суспільства, у сфері самоврядування суспільної системи. Такі суб'єкти кадрової політики як політичні партії, профспілки, підприємницькі структури, громадські рухи в рамках державної стратегії проводять свою кадрову політику. Державна кадрова політика, таким чином, є основою, фундаментом кадрової політики підприємства.

Розробка державної кадрової політики передбачає наступні етапи: 

1. Підготовка концепції ДКП. 

2. Визначення її змісту, цілей, пріоритетів і принципів державної кадрової політики.

3. Розробка федеральних і регіональних цільових кадрових програм, спрямованих на визначення порядку підготовки та формування кадрів державної служби, кадрового забезпечення різних галузей економіки, певних сфер суспільного життя. 

4. Поточне планування вирішення організаційних, фінансово-матеріальних кадрових проблем, створення механізму їх реалізації. 

Концепція ДКП. Концепція являє собою основу, стрижень державної кадрової політики і з'єднує провідні ідеї, виявляє її фундамент та несучі конструкції. 

Головний задум, базова ідея сучасної державної кадрової політики повинна виражатися в зміні взаємодії держави й особистості, в гарантованому забезпеченні конституційного права громадянина на свободу вибору місць, роду і часу своєї трудової діяльності, у скасуванні кадрово-посадовій закріпленості громадян до держави як головного роботодавця. Цілі і завдання ДКП. Враховуючи сказане, незалежно від можливих коригувань державної кадрової політики, можна сформулювати її головні цілі: 

• забезпечення всіх ділянок трудової діяльності кваліфікованими, ініціативними, сумлінними працівниками; 

• максимально ефективне використання інтелектуально-кадрового потенціалу, всіх трудових ресурсів країни, їх збереження та примноження; 

• створення більш сприятливих умов і гарантій для прояву кожним працівником, у тому числі і державним службовцям, своїх здібностей. 

http://revolution.allbest.ru/management/00224313_0.html