8. Оператори і складальники устаткування і машин

Поділ враховує професії, що передбачають знання, необхідні для експлуатації і нагляду за роботою устаткування і машин, у тому числі високоавтоматизованого, а також для їх складання.

Необхідний освітній рівень – середня освіта плюс професійна освіта чи професійна підготовка на підприємстві (у деяких випадках – кваліфікація молодшого фахівця).

Кваліфікаційна диференціація в даному випадку аналогічна попередній групі.

9. Найпростіші професії

Даний поділ враховує професії, що вимагають знання для виконання завдань з використанням простих інструментів, у деяких випадках зі значними фізичними зусиллями. Зазначені завдання пов'язані з продажем товарів на вулиці, збереженням та охороною майна, прибиранням, очищенням, пранням, виконанням низькокваліфікованих робіт у різних галузях економіки.

Необхідний рівень освіти –  незакінчена середня освіта і мінімальна професійна підготовка на виробництві або інструктаж.

Співвідношення між окремими групами працівників підприємства утворює структуру персоналу. Залежно від ознаки, покладеної в основу класифікації, можна розраховувати різні види структур (соціальна, професійна, кваліфікаційна, статева, вікова, за стажем роботи тощо).

Соціальна структура персоналу підприємства – це кількісне співвідношення між різними категоріями працівників, що різняться за характером трудових функцій. Згідно з Державним класифікатором професій (ДК 003-95) персонал поділяється на 5 категорій: керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці, робітники.

Кваліфікаційна структура – це процентне співвідношення груп працівників різних рівнів кваліфікації в загальній чисельності персоналу. Зазвичай кваліфікаційну структуру персоналу визначають для різних категорій персоналу, оскільки їм притаманні різні кваліфікаційні ознаки.

Вікова структура персоналу характеризується часткою працівників відповідного віку в їх загальній чисельності.

2.

Визначення оптимальної чисельності персоналу є найважливішим елементом управління трудовими ресурсами. Кількість працюючих та їх якісний склад впливають на результати усіх видів діяльності підприємства і визначають продуктивність праці.

Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки підприємства (обсягів виробництва, типу, форм власності, ритмічності тощо), а також від зовнішніх факторів (ринкової кон'юнктури, регіональних особливостей, рівня економічного розвитку країни).

Чисельність персоналу, що працюють на підприємстві в даний момент називається обліковою, або фактичною. До облікового складу входять усі категорії постійних, сезонних, тимчасових працівників, прийнятих на роботу (при основній діяльності підприємства – на один день і більше, при неосновній – на 5 днів і більше), незалежно від того, чи перебувають вони на роботі, у відпустці, відряджені звільнені з роботи у зв’язку з непрацездатністю та ін.

Не входять до облікового складу і належать до працівників внутрішньозмінного складу зовнішні сумісники, особи, залучені для разових і спеціальних робіт, ті, що працюють на підставі договорів цивільно-правового характеру, а також направлені на навчання з відривом від виробництва.

Облікову чисельність персоналу розраховують не лише на певну дату, а й як середній показник за певний період – місяць, квартал, рік. Середньооблікова чисельність персоналу за місяць – це сума виходів та невиходів на роботу за всі дні місяця (облікової чисельності за всі дні місяця), поділена на календарну кількість днів у періоді. При цьому показники за вихідні та святкові дні прирівнюються до показників попередніх робочих днів.

Явочна чисельність показує, скільки працівників з числа облікового складу реально з’явились на роботу.

В економічній практиці існує значна кількість методів визначення чисельності працюючих, але найбільш поширеними з них є методи розрахунку чисельності:

- за трудомісткістю робіт;

- за нормами виробітку;

- за кількістю робочих місць з урахуванням норм їх обслуговування і контролю.

Якщо відома повна трудомісткість робіт, то планова (облікова) чисельність працюючих визначається так:

(5.1)

де Т_сум – сумарна трудомісткість виробничої програми, н – год.;

F_д – дійсний фонд часу роботи одного робітника за плановий період, год.(або хв);

К_в.н. – середній коефіцієнт виконання норм по підприємству;

Ni – кількість виробів і-го виду, які необхідно виробити, шт.

За умов існування на підприємстві системи нормування виробітку, чисельність працюючих можна визначити за такою залежністю:

(5.2)

tі –трудомісткість виготовлення певного виду продукції, н-год.;

n – кількість видів виробленої продукції.

Явочна чисельність робітників-відрядників:

Чяр = (5.3)

Fн –номінальний фонд часу роботи одного робітника за плановий період, год. (або хв).

(5.4)

(5.5)

Д_к – число календарних днів в плановому періоді;

Д_в – число вихідних та святкових днів у плановому періоді;

Т_з – тривалість зміни, год.;

t_ц– величина цілодобових втрат робочого часу для середньостатистичного робітника, який працює на даній роботі (%);

t_в– величина внутрішньозмінних втрат робочого часу для середньостатистичного робітника, який працює на даній роботі (%).

Для визначення чисельності працівників, зайнятих обслуговуванням виробництва, розрахунок ведеться на основі норм обслуговування робочих місць (облікова чисельність робітників-погодинників):

(5.6)

N – число робочих місць (основних робітників), які повинні обслуговувати допоміжний робітник на протязі зміни;

N_о – норма обслуговування, яка діє для одного допоміжного робітника;

Р – число змін за добу.

або F_н / F_д = К_р, (5.7)

К_р – коефіцієнт переводу явочної чисельності працюючих в облікову:

                         (5.8)

де f – плановий відсоток невиходів на роботу.

На даний час на великих підприємствах, що охоплюють різні сфери діяльності, укрупнений розрахунок планової чисельності персоналу ведеться методами кореляційно-регресійного аналізу.

Чисельність управлінського персоналу визначається на основі типових окладних та штатно-окладних розкладів і моделей організаційних структур управління. Чисельність працюючих може бути визначена не тільки за кожною окремою функцією управління, але і за окремими видами робіт (облікові, проектні, обчислювальні), а також за посадами (конструктори, технологи, економісти).

Розрахунок кількості працюючих необхідний не тільки для планування роботи і фонду заробітної плати, але також для зіставлення з існуючими трудовими ресурсами і визначення необхідності в кадрах.

Додатковий матеріал