1.3. Надходження теплоти через внутрішні огородження

Надходження теплоти із суміжних приміщень варто розраховувати за формулою:

Q_в=k·F∙t_pазр , Вт, ^(1.5)

де

_{k - коефіцієнт теплопередачі через внутрішні огородження,}

[Вт/(м²·К)];

Внутрішнє огородження:

штукатурка  = 25 мм; λ = 0,81Вт/(м·К), залізобетон  = 80мм; λ = 2,04 Вт/(м·К), штукатурка  = 25 мм; λ = 0,81Вт/(м·К).

Коефіцієнт теплопередачі через внутрішні огородження

_{розраховується за формулою}

_{k  }^{ 1}

^{ 2α}вн

_1

δ

_ ⁱ _^

^λi ^

₂

, Вт/м  К

(1.6)

_1

_{k 1 δi}

_{1 1}

_{0 .0 2 5}2 _{0 .0 8}

_{ 2 .5 8}

₂

1

Вт/м  К



^{ 2α}вн

^

^λi ^

  

^{7 7}



^{0 .8 1}

^{2 .0 4}

_{F - площа огородження, [м}² _];

F = 12∙6 = 72м²;

_{tpазр- розрахункова різниця температур, обумовлена формулами}

[⁰С].

t_pазр = (t_з – t_в)∙m, [⁰С], ^(1.7)

де

t_з - розрахункова зовнішня літня температура повітря за сухим термометром, ^оС

^t_в ^{- розрахункова температура внутрішнього повітря, оС;}

m – знижуючий коефіцієнт, m = 0,75.

t_pазр = (27,3 – 20)∙0,75 = 5,48 ⁰С. Теплоприплив із суміжних приміщень: Q_в = 2,58·72∙5,48 = 1018 Вт.

1.4. Надходження теплоти через засклені поверхні за рахунок сонячної радіації та теплопередачі

Розрахунки надходження теплоти в приміщення варто робити за формулами:

- через засклені поверхні, освітлені сонцем,

Q_с=k_с ·k_1с ·q_с+k₂ ·(t_з- t_в )^.F, Вт, ^(1.8)

- через засклені поверхні, що знаходяться в тіні,

Q_т=k_т ·k_1т ·q_т+k₂ ·(t_з- t_в )^.F, Вт, ^(1.9)

де

_{qс- кількість теплоти, що надходить у приміщення від сонячної}

радіації через 1 м² звичайного одинарного скла товщиною 3 мм через освітлені сонцем вікна, [Вт/м² ], [3, стор.72, табл. 3.5];

q_т- теж, через вікна, що знаходяться в тіні, [Вт/м² ], [3,стор.72, табл. 3.5];

k_с і k_т - коефіцієнти для обліку зменшення надходжень теплоти через поверхні, відповідно освітлені сонцем і ті, що знаходяться в тіні, за рахунок затінення стекол оправою рам і забрудненням атмосфери, [3, стор.74, табл. 3.6];

k_1с и k_1т- коефіцієнти для обліку зменшення надходжень теплоти через засклені поверхні, відповідно освітлені сонцем і ті, що знаходяться в тіні; ці коефіцієнти вводяться при застосуванні засклених поверхонь, що відрізняються від прийнятих за основу одинарних незатінених засклених поверхонь та приймаються: для одинарних стекол [3, стор.74, табл. 3.7], для одинарних стекол, затінених жалюзі і шторами [3, стор.75, табл. 3.8], для склопакетів та подвійного засклення поверхонь, без затінення та затінених жалюзі та

шторами [3, стор.76, табл. 3.9], для стін зі склоблоків [3, стор.77, табл.

_3.10];

k₂- коефіцієнт теплопередачі, [Вт/(м²·К)], [3, стор.77, табл.

3.11];

t_з і t_в- температури відповідно зовнішнього і внутрішнього повітря , [^оС];

F- площа прорізу огороджень (за найменшими розмірами), що залишається для рами, [м²].

Надходження теплоти через засклені поверхні на західній стороні:

Q_с=k_с ·k_1с ·q_с+k₂ ·(t_з- t_в )^.F, Вт

k_с = 0,54; k_1с = 0,55; q_с = 334∙1,16 = 387,44Вт;

k₂ = 1,2 Вт/(м²·К); t_з = 27,3 ⁰С; t_в = 20 ⁰С; F= 2∙2∙3 = 12 м².

Q_с=0,54 ·0,55 ·387,44+1,2 ·(27,3- 20 )^.12 = 1486 Вт.

Надходження теплоти через засклені поверхні на південній стороні:

Q_т=k_с ·k_1с ·q_с+k₂ ·(t_з- t_в )^.F, Вт

k_с = 0,54; k_1с = 0,55; q_с = 233∙1,16 = 270,28 Вт;

k₂ = 1,2Вт/(м²·К); t_з = 27,3 ⁰С; t_в = 20 ⁰С; F= 2∙2∙3 = 12 м².

Q_т=0,54 ·0,55 ·270,28+1,2 ·(27,3- 20 )^.12 = 1068,4 Вт.