6.2. Поздовжні в’язи.

Підкісні в’язи розташовують завжди в один ярус під кутом 50-60 , прив’язуючись до вертикальних ребер жорсткості головної балки. Для нашого випадку схема розташування поздовжніх в’язей зображена на рис. 24.

Рис. 24. Схема розташування поздовжніх в’язей.

Для визначення довжини поздовжніх в’язей спочатку підбирають точку їх прикріплення на головній балці, визначаючи кут нахилу за виразом:

, де n – кількість кроків вертикальних ребер жорсткості від торця головної балки до точки прикріплення підкосу.

Для нашого випадку:

• прикріплення до четвертого ребра ,

• прикріплення до п’ятого ребра ,

• прикріплення до шостого ребра .

Таким чином, найкращою точкою прикріплення є п’яте ребро, адже кут нахилу підкосу при цьому потрапляє в найбільш ефективний діапазон роботи в 50-60 .

Тоді довжина елемента в’язей визначиться за виразом:

см.

Підбір елементів підкісних в’язей виконують за гнучкістю на стиск, визначаючи потрібний радіус інерції за виразом:

см,

де граничне значення гнучкості для стиснутих елементів в’язей = 200 за табл. 1.9.10 ДБН [2].

За сортаментом гнуто-зварних квадратних профілів по ДСТУ Б.В.2.6-8-95 (ГОСТ 30245-94) обираємо профіль з найбільшим ближчим значенням радіусу інерції і_х і можливо меншою товщиною.

В нашому випадку приймаємо квадрат 1404 з і_х = 5,52 см.

7. Вузол обпирання головної балки

У цьому розділі курсового проекту необхідно виконати розрахунок вузла обпирання головної балки на колону.

При розрізній схемі головної балки, виконаної із складеним зварним перерізом, і відносно великих навантаженнях в практиці проектування рекомендується виконувати вузол обпирання такої балки на колону за поверховою схемою з торцевим опорним ребром (рис. 25).

Рис. 25. Схема вузла обпирання головної балки на колону.

Відповідно до ДБН [2] такий вузол має відповідати трьом основним вимогам:

• міцності на стиск опорного перерізу (або міцності на зминання торцевої поверхні опорного ребра);

• загальної стійкості;

• місцевої стійкості звісу опорного ребра.

В результаті розрахунку необхідно визначити розміри опорного ребра:

b_s – ширина опорного ребра;

t_s – товщина опорного ребра.

Також додатково виконується розрахунок кутових швів, які прикріплюють опорне ребро до стінки головної балки.

Розрахунок опорного ребра проводиться в два етапи. Спочатку призначаються розміри його поперечного перерізу, а потім виконується перевірка цього перерізу на виконання необхідних вимог за ДБН [2].

7.1. Компонування поперечного перерізу.

Ширину опорного ребра приймемо конструктивно такою, що дорівнює визначеній раніше ширині поясу головної балки: b_s = 34 см. При цьому ширина звісу опорного ребра також буде дорівнювати прийнятій для головної балки: b_r = 16,5 см

Тоді найменша можлива товщина опорного ребра визначається за виразом:

см =17,6 мм.

З урахуванням стандартної товщини прокатної універсальної сталі по ГОСТ 82-70* (дод. Б до даних методичних вказівок) приймаємо найближчу більшу товщину для опорного ребра: t_s = 18 мм.