3. Перехідна економічна система. Особливості ринкової трансформації економіки України.

На рубежі 80^х – 90^х років ХХ століття майже всі країни відмовилися від моделі державного соціалізму і почали перехід від командної до змішаної економіки.

Час від початку реформування соціалістичної економіки до затвердження ринкової називається перехідним періодом, а економіка цього періоду - перехідною. Перехідна економіка характеризує перехідний стан суспільства, а зміни в ній - це зміни розвитку.

Специфічні риси перехідної економіки:

1. Наявність у ній перехідних економічних форм (наприклад, оренда з викупом майна, як перехід від державної до приватної власності).

2. Перехідна епоха історична, тобто обмежена в часі.

3. Перехідна економіка нестабільна нестійка, тому що йде пошук нових економічних форм.

4. Альтернативний характер розвитку перехідної економіки в різних країнах.

5. Інерційнність економічного розвитку призводить до збереження протягом певного часу старих економічних форм (наприклад, колгоспи в економіці України в перехідний період зберігалися майже 10 років).

Економічні реформи можливі еволюційними шляхом або шляхом шокової терапії чи жорстокого державного регулювання.

Основні закономірності перехідного періоду:

1. Держава втрачає функції одноособового розпорядника ресурсів і монополію прийняття економічних рішень, бо з'являється недержавна власність.

2. Наявність бюджетної кризи, зумовленої зміною ролі держави в економіці.

3. Трансформаційний спад, зумовлений глибокою економічною кризою, рухом суспільства назад. Це відбувається тому, що попередні, директивні методи регулювання економіки ліквідовані, а нові, ринкові, ще слабкі, або не створені; юридичні закони створюються не комплексно, половинчаті, що зменшує ефективність економіки.

Протиріччя перехідної економіки:

• між державним управлінням економікою і ринковою системою відносин;

• між підприємницьким прагненням до збагачення та необхідністю соціально-орієнтованого розвитку;

• між відкритістю економіки і необхідністю забезпечити захист вітчизняного виробника, небезпекою перетворення України в аграно-сировинний придаток розвинених країн;

• між ринковими перетвореннями і соціалістичною ідеологією значної частини населення.

Сьогодні Україна визнана світом державою з ринковою економікою. Це означає закінчення перехідного періоду та перетворення перехідної економічної системи в змішану систему ринкового типу.

Змішана соціально-орієнтована ринкова економіка України має мати такі риси:

• різноманіття типів та форм власності і видів діяльності;

• поєднання ринкових і державних механізмів регулювання;

• сучасну технічну і технологічну базу національного господарства постіндустріального типу;

• бути соціально орієнтованою економікою, що забезпечує соціальну стійкість громадян і їхню соціальну відповідальність за результати виробництва;

• бути суверенною економікою.

Економічний суверенітет України забезпечується власністю українського народу на своє національне багатство, на основі якого держава самостійно здійснює регулювання економіки та зовнішньоекономічну діяльність.

Матеріально-речовинною основою економічного суверенітету є незалежність країни у створенні свого технологічного способу виробництва (80% виробництв України не мало закінченого технологічного циклу та залежало від поставок комплектуючих складових з інших країн).

Основне завдання забезпечення економічного суверенітету полягає в створенні конкурентноздатної продукції.

Конкурентноздатність – це стійке становище країни чи товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринку, обумовлене економічними, соціальними та політичним чинниками. В умовах відкритої економіки вона може бути визначена як конкурентноздатність країни на власному та світовому ринках.

Відкрита економіка характеризується участю країни в світовому товарообігу, ступенем інтеграції у світове господарство. Відкритість економіки визначається питомою вагою країни у світовому виробництві.

Результатом якісних перетворень, що відбулись в Україні в перехідний період привели до:

• розвитку багатоукладної економіки на базі роздержавлення та приватизації власності;

• подолання гіперінфляції та забезпечення стійкості гривні;

• формування ринкової інфраструктури;

• розвитку приватного та колективного секторів економіки;

• роздержавлення землі;

• закріплення ринкового механізму ціноутворення;

• забезпечення товарної насиченості ринку;

• розвитку ринкової економіки.

Роздержавлення та приватизація ліквідували монополію державної форми власності і створили умови для утворення змішаної соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Для забезпечення подальшого успішного розвитку нашої держави економічні реформи мають продовжуватись, поглиблюватись з метою забезпечення економічного зростання та підвищення добробуту людей.