залежно від спрямованості процедури та меж її здійснення адміністративні процедури поділяються на внутрішні (внутрішньої*^ організаційні) та зовнішні (зовнішньоорганізаційні).

Крім того, адміністративні процедури можна поділяти і за низкою інших критеріїв. Так, залежно від спрямованості на дося­гнення кінцевої мети адміністративні процедури можна поділяти на макропроцедури і мікропроцедури, що співвідносяться між собою як ціле і його частини. Залежно від кількості процедурних дій, що становлять адміністративну процедуру, можна виділяти складні та прості адміністративні процедури та ін.

3.2. Адміністративні правотворчі

ТА АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОЗАСТОСОВЧ І

ПРОЦЕДУРИ

Найбільшу теоретичну та практичну цінність має поділ адміні­стративних процедур за змістом (залежно від того, яку з форм управлінської діяльності вони опосередковують — адміністратив­ну правотворчість чи правозастосування) на адміністративні пра- вотворчі та адміністративні правозастосовчі процедури.

Адміністративні правотворчі процедури також можна поділити за декількома критеріями — залежно від суб’єкта правотворчос- ті, форми нормативного акта тощо.

Адміністративні правозастосовчі процедури, у свою чергу, за­лежно від змісту поділяються на адміністративно-організаційні процедури та адміністративно-юрисдикційні процедури. Перша група адміністративних правозастосовчих процедур пов’язана з вирішенням органами публічного управління адміністративних справ безспірного характеру і залежно від їх змісту поділяється на: дозвільно-ліцензійні; реєстраційні; пов’язані із забезпеченням ви­конання обов’язків громадянами та юридичними особами; контро- льно-наглядові; заохочувальні тощо.

Друга група адміністративних правозастосовчих процедур пов’я­зана з вирішенням органами публічного управління адміністратив­них справ, що так чи інакше пов’язані з публічно-правовими щ, спорами, і залежно від їх змісту поділяється на: процедури про­вадження у справах про адміністративні проступки, дисциплінар­ні адміністративні процедури, процедури адміністративного оскар­ження тощо.

33

Тема 4

СУБ'ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОЦЕДУР: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ

1. Поняття й ознаки суб'єктів адміністративних про­цедур

2. Лідируючі суб'єкти в адміністративних процедурах

3. Суб'єкти, зацікавлені в результаті справи

4. Суб'єкти, що сприяють здійсненню процедур

   1. Поняття й ознаки суб’єктів адмініст­ративних процедур

Студентам вже відомо, що адміністративна процедура — це порядок певної діяльності, встановлений правовими нормами. Така діяльність втілюється в реальне життя тільки в діях певних уча­сників процедури — її суб’єктів. В адміністративних процедурах бере участь широке коло різноманітних суб’єктів.

Суб’єктом адміністративних процедур є особа, яку чинним законодавством України наділено правами та обов’язками з під­готовки та видання адміністративно-правових актів, а також у сфері розгляду адміністративних справ органами публічного управління.

Тобто це особа, яка може вчиняти процедурні дії, спрямовані на досягнення мети процедури, хоча б в одній із стадій адміні­стративних процедур.

При розгляді питання про суб’єктів адміністративних процедур слід зупинитися на співвідношенні деяких понять.

Студентам варто розрізняти поняття "суб’єкт адміністративних процедур" і "суб’єкт адміністративно-процедурних правовідносин".

Суб’єкти адміністративних процедур визначаються в нормах права загальним чином, як громадяни, об’єднання громадян, ор­гани публічного управління, підприємства і т. ін., що потенційно мають право брати участь в адміністративних процедурах. Суб’єкти адміністративних процедур можуть тривалий час не вступати ні з ким в адміністративно-процедурні правовідносини.

Суб’єкти ж адміністративно-процедурних правовідносин є Зав­жди конкретними. Вони вже сьогодні, у даний момент беруть участь в адміністративно-процедурних правовідносинах із прийняття

36

певних нормативно-правових актів чи вирішення адміністративних справ.

Передумовою участі суб’єкта адміністративних процедур в адміністративно-процедурних правовідносинах є наявність адмініс­тративно-процедурної правосуб’єктності. Вважаємо, що остання похідна від адміністративно-правової правосуб’єктності і складаєть­ся з адміністративно-процедурної правоздатності та адміністрати­вно-процедурної дієздатності.

Кожен суб’єкт адміністративних процедур має свій особливий статус, тобто сукупність процедурних прав і обов’язків. Проте характер цих прав і обов’язків, а також їхній обсяг є різними, тому що в кожному окремому випадку правовий статус суб’єктів про­цедур розрізняється. Це залежить від основних матеріальних правових норм, які встановлюють права та обов’язки суб’єктів, а також від особливостей адміністративної процедури. Таким чином, на процедурні права та обов’язки суб’єктів впливають, передусім, передбачені правовими нормами права та обов'язки сторін, задля реалізації або виконання яких вони й вступають в адміністратив­ну процедуру. Це, наприклад, право на отримання ліцензії, патен­ту, певної довідки та ін. Що ж стосується особливостей конкрет­них адміністративних процедур, то вони, безумовно, також відби­ваються на правовому становищі суб’єктів. Право ініціювання про­цедури, сфера її реалізації, спірний характер та інші важливі риси відіграють вагому роль у становищі суб’єктів.

Класифікацію суб’єктів адміністративних процедур здійснюють за різними критеріями. Характерною для адміністративного права взагалі та такою, що може бути застосована до суб’єктів адмі­ністративних процедур, є класифікація останніх на дві групи суб’єктів: 'індивідуальних та колективних, які розрізняються за правосуб’єктністю, обсягом прав і обов’язків та ін.

До індивідуальних суб’єктів відносять громадян, іноземців, осіб без громадянства і біженців.

До колективних суб’єктів відносять державні органи, об’єднання громадян; релігійні організації; підприємства, установи й організації різних форм власності.

Проте важливо знайти такий спосіб класифікації суб’єктів адміністративних процедур, який надав би можливість з’ясувати становище цих осіб саме в адміністративній процедурі. Тому від­носно правозастосовчих адміністративних процедур найкращим варіантом класифікації суб’єктів є той, за яким вони поділяються на декілька груп залежно від ролі, яку вони відіграють у проце­дурі-

37