Рівень життя населення

Рівень життя населення — це соціально-економічна категорія, яка характеризує можливості суспільства щодо забезпечення життя, діяльності та всебічного розвитку. Він виражається сукупністю суспільних відносин і умов, що характеризують життя, працю, побут та інтелектуально-культурний розвиток людей, їх свободу та правову захищеність.

Рівень життя населення — це одна з найважливіших соціальних категорій, що формується під впливом взаємодії всіх суб'єктів економічних відносин. Його підвищення (соціальний прогрес) має бути пріоритетним напрямом державної соціально-економічної стратегії, зокрема спрямованої на реалізацію засад соціально орієнтованої ринкової економіки.

Категорія "рівень життя" акумулює широкий спектр соціально-економічних відносин, котрі виявляються через багаторівневу систему індикаторів стану та умов життєдіяльності особи, домогосподарства, соціальних груп, населення країни та її регіонів. Цю категорію можна розмежувати на три взаємозалежні поняття: умови життя, власне рівень життя, якість життя (рис. 9.6).

Умови життя (середовище існування) — це сукупність показників, які характеризують розселення, екологію, умови життя, умови праці, розподіл бюджету часу, наявність закладів охорони здоров'я, освіти, побутового та комунального обслуговування, торгівлю, транспорт, зв'язок і систему комунікацій, культуру обслуговування тощо.

Власне рівень життя — це рівень споживання матеріальних і нематеріальних благ та послуг.

Якість життя — ступінь відповідності умов і рівня життя певним стандартам чи нормативам.

Згідно з нормативами чи стандартами виокремлюють такі рівні життя населення:

Рис. 9.6. Взаємозалежність понять категорії "рівень життя

— достаток — це рівень життя, який дає змогу користуватись усіма благами, що забезпечують всебічний розвиток людини;

— нормальний рівень життя — забезпечує раціональне споживання відповідно до науково обґрунтованих норм та нормативів, що дає можливість людині відновлювати свій фізичний та інтелектуальний потенціал;

— бідність — це життя, за якого споживання відбувається на рівні збереження працездатності як нижньої межі відтворення життєвих сил.

Бідність характеризується низкою показників:

— межа бідності — це рівень доходу, нижче якого неможливе задоволення основних потреб; визначається як частка прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць (за її допомогою визначаються сім'ї, які належать до категорії бідних);

— рівень бідності — це питома вага сімей (домогосподарств), чий рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим за визначену межу бідності;

— глибина бідності — це відхилення доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності;

— опікуваний державою дохід — це рівень доходу, що до 10 % перевищує межу бідності та обумовлює ймовірність сім'ї потрапити до категорії бідних;

— крайня форма бідності — це бідність щодо стандартів цивілізації; вона асоціюється з абсолютною бідністю (межею виживання);

— злиденність — характеризує рівень життя, що забезпечує мінімально припустимий за біологічними критеріями набір благ і послуг, споживання яких дозволяє підтримувати лише життєздатність людини.

Для того щоб управляти процесом підвищення рівня і якості життя населення, необхідно оцінювати їх компоненти, а це вимагає конкретизації переліку елементів, що входять до складу тієї або іншої компоненти.

Аналізуючи праці науковців, котрі займаються теоретичними проблемами потреб і цінностей людини, зокрема І.І. Проніної, визначають такий перелік елементів, що входять до тієї або іншої компоненти рівня й якості життя населення, а також систему показників оцінки рівня життя населення України (рис. 9.7).

Рис. 9.7. Склад компонент рівня й якості життя населення

Запропоновані елементи компонент рівня й якості життя населення можна виміряти за допомогою відповідних показників, застосовуваних в офіційній статистиці.

Загальна система показників оцінки рівня й якості життя населення України зображена на рис. 9.8.

Загалом систему показників можна згрупувати таким чином (рис. 9.9).

Рис. 9.9. Система кількісних і якісних показників рівня життя населення

Статистичне вивчення рівня життя населення постійно привертає увагу міжнародних організацій (ООН, національних урядів). Як гранично-критичні показники рівня життя у світовій практиці використовують:

— співвідношення доходів верхньої та нижньої децильних груп — 10:1;

— частку населення за межею бідності — 10 %;

— співвідношення мінімальної й середньої заробітної плати — 1: 3;

— рівень безробіття — 8—10 %;

— сумарний коефіцієнт плідності (для жінок дітородного віку) —2,14—2,15;

— умовний коефіцієнт депопуляції— 1;

— частку осіб у віці понад 65 років — 7 %. Вартісними узагальнюючими показниками рівня життя

населення є:

— валовий внутрішній продукт на душу населення;

— національний дохід на душу населення;

— індекс споживчих цін (табл. 9.2.),

Таблиця 9.2. Вартісні показники рівня життя населення у 2005—2007 рр.

Показники	Роки
	2005	2006	2007
Валовий внутрішній продукт, млрд грн	441,5	544,2	712,9
— у розрахунку на одну особу, грн	9 372,0	11 630,0	15 329,0
— у відсотках до відповідного періоду минулого року	102,7	107,3	107,6
Доходи населення, млн грн	381 404,0	472 061,0	614 984,0
Нарахований фонд оплати праці, млрд грн	112,9	146,5	189,8
Індекс споживчих цін (у відсотках до грудня попереднього року)	110,3	111,6	116,6

До відносних показників оцінки рівня життя населення належать:

— співвідношення середньодушового сукупного доходу і раціонального споживчого бюджету;

— співвідношення середньодушового сукупного доходу і прожиткового мінімуму;

— частка умовно вільної частини сукупного доходу (те, що залишається після відшкодування податків і суми прожиткового мінімуму).

Зміна відносних показників рівня життя населення представлена у табл. 9.3.

Таблиця 9.3. Основні показники рівня життя населення України в 2005—2006 рр.

Показники	2006 р.				Довідково: серпень 2005 р.
	січень	квітень	липень	серпень
1	2	3	4	5	6
Індекс споживчих цін (у відсотках до попереднього періоду)	101,2	99,6	100,9	100,0	100,0
Наявні доходи у розрахунку на одну особу, грн	459,7	557,9	723,3	752,5	571,4
Заробітна плата, грн	864,91	984,29	1 078,86	1 73,10	831,06
Мінімальна заробітна плата, грн	350	350	375	375	310
Середній розмір пенсії разом з цільовою грошовою допомогою станом на 1 число кожного кварталу, грн (форма № 5-ПФ-квартальна)	406,82 (станом на 1 січня 2006 р.)	422,17 (станом на 1 квітня 2006 р.)	441,81 (станом на 1 липня 2006 р.)	441,81	381,95 (станом на 1 липня 2005 р.)
Мінімальний розмір допомоги з безробіття, грн: — для застрахованих осіб (залежно від страхового стажу) та незастрахованих осіб (звільнених військовослужбовців); — для інших застрахованих та незастрахованих осіб	160 118	160 121	170 121	170 121	140 108
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, грн: — для працездатних осіб; — для непрацездатних осіб; — для інвалідів	110 155 165	110 155 165	110 155 165	110 155 165	100 140 150

Закінчення табл. 9.3

1	2	3	4	5	6
Прожитковий мінімум (ПМ) у середньому на одну особу в місяць, грн у т. ч.:	453	465	465	465	423
ПМ для працездатних осіб, грн	483	496	496	496	453
ПМ для осіб, які втратили працездатність, грн	350	359	359	359	332
Співвідношення: наявних доходів у розрахунку на одну особу до ПМ в середньому на одну особу	1,01	1,20	1,56	1,62	1,35
заробітної плати до ПМ для працездатних осіб	1,79	1,98	2,18	2,16	1,83
середньої пенсії до ПМ для осіб, які втратили працездатність	1,16	1,18	1,23	1,23	1,15