Тема 6. Соціально-трудові відносини зайнятості Методичні вказівки до вивчення теми

В умовах європейської інтеграції проблеми зайнятості набувають першочергового значення, позаяк зайнятість населення віддзеркалює стан економіки країни загалом та окремих її сегментів. Зайнятість як соціально-економічне явище — суспільно корисна діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, і та, що приносить дохід. Економічна сутність зайнятості передбачає відображення участі частини населення у створенні суспільного продукту. Соціальна сутність зайнятості характеризує потребу людини в суспільно корисній праці та задоволенні матеріальних і духовних потреб унаслідок отримання доходу.

Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" зайнятими вважаються громадяни України, які проживають на її території на законних підставах та виконують такі види робіт:

— працюють за наймом па умовах повного або неповного робочого дня (тижня);

— самостійно забезпечують себе роботою, у тому числі й індивідуальною трудовою та фермерською діяльністю;

— затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади чи суспільних об'єднаннях;

— перебувають на службі в збройних силах, прикордонних військах, органах державної безпеки та внутрішніх справ;

— знаходяться на денній формі (з відривом від виробництва) професійної підготовки та перепідготовки, підвищенні кваліфікації;

— зайняті вихованням дітей, доглядом за хворими та особами похилого віку.

Концептуально зайнятість поділяють на форми (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Форми зайнятості населення.

Повна зайнятість населення — це така зайнятість, за якої пропозиція робочої сили повністю покривається попитом на робочу силу в суспільному виробництві. Вона не може становити 100 %, тому що завжди є певний рівень (4—6 %) добровільного безробіття.

Глобальна зайнятість — це врахування всіх видів корисної діяльності як у суспільному виробництві, так і поза ним (ведення домогосподарства, догляд за дітьми і хворими, тимчасова зайнятість громадян, тіньова зайнятість за умов корисності праці тощо).

Примусова зайнятість — це зайнятість за вироком суду, за надзвичайного стану чи інших випадків, якщо такі обумовлені законом.

Надзвичайно важливим є поділ зайнятості на види, оскільки вони характеризують розподіл економічно активного населення за сферами і галузями народного господарства, професіями, спеціальностями тощо. Класифікація видів зайнятості наведена на рис. 6.2. Під час їх визначення враховують характер діяльності, особливості організації робочого часу, спосіб правового регулювання тощо.

Рис. 6.2. Класифікація видів зайнятості.

За характером організації робочих місць та робочого часу розрізняють такі види зайнятості: стандартну і нестандартну.

Стандартна зайнятість — це зайнятість за стандартами законодавчо визначеного часу роботи на конкретному робочому місці.

Нестандартна зайнятість — заборонена законодавством, нерегламентована державними законодавчими актами і така, від якої не сплачуються податки.

Стандартна зайнятість за статусом буває первинною і вторинною, а за формою організації робочого часу — повною, неповною та явною неповною.

Первинна зайнятість — це зайнятість громадян за основним місцем праці (там, де знаходиться трудова книжка).

Вторинна зайнятість — це додаткова зайнятість па іншому підприємстві, регламентована державними законодавчими актами.

Повна зайнятість — діяльність протягом повного робочого тижня, що забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

Неповна зайнятість — це добровільна або вимушена зайнятість, яка може бути:

— частковою;

— сезонною;

— поденною;

— неповний робочий день (тиждень) — у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму робочого часу або за бажанням працівника відповідно до його потреб;

— тимчасовою — пов'язаною з тимчасовим характером роботи, а також з разовими епізодичними роботами особи;

— вимушеною — виникає через різні виробничі та бізнесові негаразди (несвоєчасна поставка сировини, матеріалів, комплектуючих, падіння збуту продукції, внутрішньо змінні й цілодобові простої тощо).

Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, її можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час або за допомогою спеціальних вибіркових досліджень.

Нестандартна зайнятість за формою правового регулювання є незареєстрованою і містить у собі тіньову та кримінальну зайнятості.

Відмінність між тіньовою та кримінальною зайнятістю полягає у тому, що перша має економічний характер (виготовлення в домашніх та інших непристосованих умовах харчових продуктів з мстою продажу, не ліцензоване репетиторство та інші види дозволеної, але прихованої від реєстрації діяльності), а друга — кримінальна — неекономічний характер (проституція, продаж наркотиків, рекет тощо).

У соціально-економічному аспекті зайнятість може бути продуктивною і непродуктивною.

Продуктивна зайнятість (ефективна) — це така діяльність, яка забезпечує належний дохід, здоров'я, зростання світоглядного і професійного рівня кожному члену суспільства при відповідному зростанні продуктивності праці.

Зайнятість, яка не відповідає цим критеріям, — непродуктивна.

Сьогодні Україна опинилася перед необхідністю формування політики ефективної зайнятості, яка б забезпечувала створення мотиваційних механізмів високоефективної праці та соціальний захист населення при втраті робочих місць. Ефективна зайнятість передбачає:

— скорочення важкої, примітивної, некваліфікованої праці;

— стимулювання гнучких форм зайнятості та використання робочого часу;

— формування соціального партнерства працюючих за наймом з керівництвом підприємства, що передбачає можливість ведення переговорів щодо умов праці та її оплати;

— зміцнення зв'язку оплати праці з кінцевим результатом;

— встановлення мінімуму і ліквідацію максимуму заробітної плати.