Попит на робочу силу
Студентам варто звернути увагу на те, що ринку праці властиві такі поняття, як "попит", "пропозиція" та "ціна товару".
Попит на робочу силу — це суспільна платоспроможна потреба в робочій силі. Він визначається такими факторами:
— обсягом і структурою суспільного виробництва;
— рівнем продуктивності праці;
— кон'юнктурою ринків капіталу, товарів та послуг;
— ціною робочої сили;
— правовими нормами, що регламентують її використання, та ін.
Існує два поняття попиту па робочу силу.
Вузьке поняття попиту на робочу силу передбачає пропозицію лише вільних робочих місць. Саме воно найчастіше застосовується в заходах щодо регулювання зайнятості.
У широкому розумінні попит на робочу силу охоплює всю кількість робочих місць — як вільних, так і зайнятих. Цей показник необхідний при прогнозуванні розвитку процесів на ринку праці, головним чином, на макроекономічному рівні.
Розрізняють такі види попиту:
— ефективний — характеризує кількість економічно доцільних робочих місць;
— поточний — відображає потребу в робочій силі для заповнення вакантних посад (робочих місць) на умовах повної зайнятості.
Попит на робочу силу залежить від пропозиції, якості праці, фінансових можливостей формування фонду оплати праці. Збільшення попиту забезпечується через створення додаткових робочих місць, впровадження пільгових умов для інвестування певних галузей економіки, відшкодування витрат, пов'язаних з підготовкою та перепідготовкою робочої сили.
Попит на робочу силу може бути індивідуальним і сукупним.
Індивідуальний попит на робочу силу — це попит конкретної організації на робочу силу конкретної якості (наприклад, попит на водіїв вантажних автомобілів, вальцювальників прокатних станів, програмістів, бухгалтерів і т. ін.). Такий попит на робочу силу визначає професійно-кваліфікаційний підхід до сегментації ринку праці.
Індивідуальний попит на робочу силу можна арифметично зіставити з відповідною пропозицією. Наприклад, автобазі потрібно додатково ЗО водіїв на вантажні автомобілі, а в тому районі свою працю пропонують 50 водіїв. Попит покривається пропозицією. Або навпаки. Таких водіїв менше ЗО (попит на індивідуальну робочу силу не задовольняється).
Сукупний попит на робочу силу — це загальна кількість робітників, службовців і спеціалістів різних професій і спеціальностей, які в даний період потрібні на вільні робочі місця і вакансії. В цьому випадку просте арифметичне зіставлення кількості вільних робочих місць і вакансій із загальною кількістю незайнятих буде помилковим тому, що на деякі вакансії можуть бути зайві претенденти, а на інші, навпаки, їх може не вистачити в певному районі, місті, області. Тобто розбіжності в якості робочої сили, що пропонується, та якості вільних робочих місць і вакансій у практичній діяльності неминучі. Саме тому необхідно запроваджувати відповідні заходи щодо підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, щоб зробити ринок праці гнучким і запобігти розширенню безробіття з цієї причини.
Розглянемо, як зазначені вище фактори впливають на попит праці:
1. Припустімо, що підприємство з якихось причин підвищило заробітну плату працівникам з величини Wс до W1, (рис. 5.4). Усі інші фактори впливу на попит праці — ціна капіталу, технологія, попит на товари цього підприємства — залишились без зміни.
У цьому випадку зросте собівартість продукції, яка подорожчає і через це буде неконкурентоспроможною. Підприємець вимушений буде скоротити чисельність зайнятих з величини Lс до L1 Тобто перевага віддається меншому масштабу
Рис. 5.4. Вплив зміни ціни на Рис. 5.5. Зміна зайнятості при робочу силу на її попит зростанні обсягу виробництва
виробництва за рахунок скорочення чисельності працюючих, або меншій зайнятості. У наведеному прикладі спрацював ефект масштабу.
Але якщо замінити умови за іншими чинниками, то можливий другий варіант, а саме, підприємець скорочує затрати на виробництво за рахунок більш продуктивного устаткування і нової технології. Капіталомісткість підвищується, при цьому кошти на його придбання вишукують завдяки зменшенню заробітної плати, а отже, і чисельності працюючих. Ціна на продукцію і прибутковість підприємства збережені за рахунок того, що капітал замістив робочу силу. Таким чином, спрацював ефект заміщення, або заміни.
2. Припустімо, що зріс попит на товари фірми, а інші чинники залишились незмінними. Рівень виробництва товару мас зростати, якщо фірма максимізує прибуток. У цьому випадку ефект масштабу спрацює на підвищення попиту на працю, тобто зайнятості (рис. 5.5), за будь-якої ставки заробітної плати. Крива попиту D паралельно зміститься вправо до D1, а кількість зайнятих, при тій самій заробітній платі Wс, зросте з Lс до L1. Як бачимо, зі збільшенням попиту на товари і послуги за інших незмінних чинників зростає зайнятість.
3. Припустімо, що змінюються умови придбання капіталу. Його ціна зменшилась, наприклад, па 50 %. У такому випадку можлива дія або ефекту масштабу, або ефекту заміни:
а) якщо ціпа капіталу знижується, знижуються й витрати на виробництво. Це, в свою чергу, дає можливість підвищувати рівень виробництва за рахунок додаткової чисельності зайнятих. Як бачимо, спрацьовує ефект масштабу, котрий при падінні ціни на капітал зумовлює зростання попиту на працю і підвищення рівня зайнятості. Крива попиту D паралельно зміститься вправо до D1, а зайнятість зросте з Lс до L1 (рис. 5.6, а);
б) другим наслідком зниження ціни капіталу може бути ефект заміни, згідно з яким фірма, реагуючи на значно здешевлений капітал, віддасть перевагу більш капіталомісткому виробництву, замінивши капіталом працюючих. Відповідно крива попиту D переміститься паралельно вліво до D1, а зайнятість упаде з Lс до L1, за будь-якої заробітної плати (рис. 5.5, б).
(обсяг праці)
а б
Рис. 5.6. Зміна зайнятості у зв'язку зі зміною ціни капіталу: а — домінує ефект масштабу; б — домінує ефект заміни
Окрім того, розрізняють короткостроковий та довгостроковий попит на працю.
Короткостроковий попит на працю — це період, упродовж якого капітал підприємства і технологія виробництва залишаються незмінними, а єдиним параметром, що змінюється, є праця.
Довгостроковий попит на працю — це період, коли підприємство змінює будь-які чинники виробництва: працю, капітал, технологію.
Різниця між короткостроковим і довгостроковим попитом дає змогу більш чітко визначити фактори, від яких залежить попит на працю.