
- •Тема 2 облік грошових коштів
- •Тема 2 облік грошових коштів
- •Тема 2 облік грошових коштів
- •Тема 3. Облік дебіторської заборгованості
- •Тема 3. Облік дебіторської заборгованості
- •Тема 3. Облік дебіторської заборгованості
- •Тема 4. Облік основних засобів
- •Тема 4. Облік основних засобів
- •Тема 5. Облік нематеріальних активів
- •Шляхи надходження нематеріальних активів та структура їх первісної вартості
- •Тема 6 облік виробничіх запасів
- •Тема 6 облік виробничіх запасів
- •Тема 7: облік довгострокових фінансових інвестицій
- •Е тапи оцінки фінансових інвестицій
- •О цінка фінансових інвестицій на дату балансу:
- •Тема 8 облік сировини і матеріалів.
- •Тема 10: облік поточних фінансових інвестицій
- •Тема 7 Облік інших необоротних матеріальних активів (інма)
- •Тема 7. Облік інших необоротних матеріальних активів
- •Тема 11 облік витрат виробництва
- •Тема 11 облік витрат виробництва
- •Тема 9 облік палива і готової продукції.
- •Відображення в бухгалтерському обліку придбання палива і паливно-мастильних матеріалів за безготівковим розрахунком
- •Бухгалтерський облік придбання паливно-мастильних матеріалів підзвітною особою
- •Тема 12 облік витрат майбутніх періодів
Тема 11 облік витрат виробництва
Лекція 2. Методи обліку і калькулювання собівартості продукції.
Мета: вивчити методи і калькулювання собівартості продукції.
План.
1. Методи обліку і калькулювання собівартості продукції.
Питання 1
В залежності від виду продукції (робіт, послуг), типу, характеру технології і організації виробництва на підприємствах можуть застосовуватись різні методи обліку витрат і калькулювання с/в продукції.
Основними методами є:
1) попередільний;
2) позамовний.
Попередільний застосовується на підприємствах з однорідною вихідною сировиною і характером технологій масовою продукцією, яка виготовляється в результаті послідовних процесів, кожен з яких (або група яких) складає окремий самостійний переділ (фазу, стадію) виробництва – хімічна, виробництво будівельних матеріалів, текстильна, хлібопекарська, м’ясна тощо.
Переділ – це частина технологічного процесу, що включає сукупність операцій, результатом яких є напівфабрикат, призначений для реалізації або використання наступними переділами.
Попередільна калькуляція представляє собою систему акумуляції витрат, котра видає показник виробничих витрат на одиницю продукції для даного технологічного переділу.
Об’єктом обліку витрат є переділ, а всередині переділу – вид продукції.
Попередільний метод передбачає ведення обліку затрат за окремими статтями.
В багатьох галузях промисловості, які застосовують попередільний метод виробничі витрати обліковують у кожному переділі, включаючи с/в напівфабрикатів, виготовлених у попередньому переділі.
У зв’язку з цим калькулюють фактичну с/в напівфабрикатів кожного переділу.
Відповідно напівфабрикати власного виробництва входять до с/в окремих видів продукції комплексною статтею, тобто с/в продукції кожного наступного переділу складається з понесених ним витрат і с/в отриманих напівфабрикатів.
При цьому в багатьох випадках передача напівфабрикатів із переділу на переділ або на склад відображається в обліку за фактичною с/в.
Відповідно витрати в незавершеному виробництві відображаються за місцями їх знаходження. Такий варіант по передільного методу отримав назву напівфабрикатного.
В деяких галузях не зважаючи на те, що облік ведуть за переділами с/в готової продукції визначається по виробництву в цілому, тобто без калькулювання с/в напівфабрикатів (коли напівфабрикати на сторону не реалізовуються). Такий варіант по передільного методу отримав назву безнапівфабрикатного.
В обліку використання такого методу відображають:
Характеристика позамовного методу
Сутність позамовного методу зводиться до того, що прямі і загальновиробничі накладні витрати відносяться в розрізі встановлених статей калькуляції на к. індивідуальне замовлення або партію продукції.
Об’єктом обліку є окреме замовлення, контракт або партія продукції.
Фактична с/в об’єкта визначається після виконання замовлення.
До повного виконання замовлення всі витрати, які до нього відносяться вважаються незавершеним виробництвом.
Цей метод застосовують процесі виготовлення складної продукції (автомобілів, літаків) і в допоміжних цехах (під час проведення ремонтних робіт).
Фактична с/в окремих видів продукції замовлення визначають, як правило, після закриття (виконання) замовлення.
Основним обліковим регістром є калькуляційна картка (відомість) замовлення, яка відкривається на кожне замовлення та містить всі прямі витрати по замовленню.