Тема №4 «Політико правові процеси глобальної трансформації»

1. Поняття, джерела та рушійні сили політичної глобалізації

2. Політична система суспільства в епоху глобальних трансформаційних змін

3. Новий зміст державного суверенітету в умовах глобалізації

4. Роль права в процесі глобальних перетворень. Тенденції трансформації права

5. Особливості глобальних трансформаційних змін постсоціалістичних країн

1.Поняття, джерела та рушійні сили політичної глобалізації

Як попередньо відзначалося, глобалізація це не суб’єктивне уявлення і не статичний стан, а об’єктивний, багатовимірний процес, у тому числі політичний. Такий процес характеризується певною динамікою розвитку. Він розпочався в період зародження людства і поступово перетворює його в цілісну систему. У цьому відношенні глобалізація іде паралельно з соціогенезом – зародженням, становленням і розвитком соціальної структури суспільства, починаючи з первісного періоду через встановлення матеріальних, соціальних, духовних, емоційних, етичних, естетичних та інших зв’язків між людьми і закінчуючи сьогоденням. В кожну історичну епоху вона має свої особливості, масштаби, стан уніфікації. Кожний наступний етап у поступальному русі політичних глобалізаційних процесів від первіснообщинної форми правління до формування державного правління в епоху рабовласництва, азійського способу виробництва, феодалізму і сучасного капіталізму відповідав більш високий рівень соціогенезу і соціокультурної зрілості людини.

Кожна суспільна формація мала певний рівень політичного життя. Глобалізацію «політичного» життя первісного суспільства можна визначити як протополітичну глобалізацію. Первіснообщинна політична глобалізація полягала в тому, що норми і методи общинної демократії і влаштування життя, система управління і характер відносин між людьми, які склалися в одному регіоні, протягом століть і тисячоліть поширювалися на всі регіони земної кулі. Політична глобалізація стародавнього світу, яка у більшій частині світу набула форми однотипних державних утворень, послужила поштовхом для наступних, більш глибоких і масштабних процесів глобалізації політичного життя світового співтовариства. Сучасна політична глобалізація також має ряд особливостей. Нині політична глобалізація дедалі помітніше уніфікує політичний устрій держав, поглиблює і розширює політичні зв’язки між ними. Глобальні політичні зв’язки прямо впливають на державний устрій.

Фундаментом існуючого нині політичного і державного устрою світу є Вестфальська система. Вестфальський договір (1648 р. ) поклав кінець 30-річній війні між католиками і протестантами у Європі, сприяв переходу від попередніх стихійних політичних відносин до більш організованих і упорядкованих, породив систему державного устрою за національним принципом.. Держава має право чинити на власній території що завгодно. Така система Головний і визначальний принцип Вестфальської моделі – необмежений суверенітет національної держави на власній міжнародно визнаній території з населенням, яке на ній проживає була закономірною, об’єктивною необхідністю для певного часу. Сьогодні світ інший. Не викликає заперечень, що внутрішня політика держав багато в чому визначається глобальною політичною обстановкою і, навпаки, політична глобалізація «живиться» за рахунок внутрішньої політики більшості країн світу, особливо провідних країн світу.

Трансформація процесів політичної глобалізації обумовлена низкою причин.

1. Після закінчення Другої світової війни людство стало перед проблемою ядерної чи екологічної катастрофи. Необхідність врятувати людство примусила світове співтовариство визнати, що Вестфальська система себе вичерпала. Це стосується перш за все права національної держави на необмежений суверенітет (наприклад, у сфері виробництва різного роду зброї масового знищення), міжнародних правових норм (порушення прав людини і національних меншин), екологічних проблем (недотримання екологічних нормативів), регулювання світових кредитних, торгових і фінансових зв’язків, боротьби з наркобізнесом, голодом і різноманітними хворобами (перш за все СНІдом і наркоманією), протистояння міжнародному тероризму і т. п. Проголошений Вестфальським договором принцип абсолютного суверенітету держав у цих сферах на своїх територіях почав суперечити інтересам світового співтовариства.

2. У світовій економіці закріпилося панування транснаціональних корпорацій і кредитно-фінансових угрупувань. Значна частина міжнародних питань вирішується на рівні численних міжнародних організацій, тобто зявилися сили, непідвладні національним державам.

3. Бурхливий технічний прогрес на базі наукових досягнень кінця ХІХ – першої третини ХХ століть призвів до прискорення процесу інформаційно-комунікаційної глобалізації. Автомобільний та авіаційний транспорт, радіо, телебачення, супутниковий зв'язок, мобільна телефонія, Інтернет «стирають» кордони між людьми і країнами, об’єднують їх у загальносвітовий інформаційний, політичний, економічний, культурний, інтелектуальний і духовний простір. Цим самим відбувається ослаблення влади держави над громадянами.

4. У другій половині ХХ століття прискорився процес демократизації суспільних, у тому числі міжнародних відносин, як в окремих країнах, так і в світі. Підтвердженням цього є крах колоніальної системи, падіння диктаторських режимів (Іспанія, Португалія, Албанія, Камбоджа, Чилі, Парагвай, Лівія та ін.), розпад авторитарної соціалістичної системи. У європейських країнах «старої» демократії відбулися значні зрушення в бік поглиблення демократичних традицій, посилення ролі і розширення участі громадян в системі управління суспільством і державою. Така загальносвітова тенденція демократизації характерна для глобалізації в період новітньої історії.

Отже, політична глобалізація є частиною комплексного, об’єктивного, багатовимірного процесу глобальної трансформації, яка має свої джерела, рушійні сили, обумовлена низкою причин суспільного розвитку.

Політична глобалізація – система глобалізаційних процесів, які ведуть до уніфікації політичного устрою держав, розширення політичних зв’язків між державами, народами і континентами, а в кінцевому рахунку до встановлення особливих політичних відносин – глобальних за масштабом і таких що «пронизують» внутрішній устрій усіх держав.

Процес політичної глобалізації призводить, з одного боку, до скорочення прав і обов’язків національних держав, а з іншого, до посилення ролі держав у певних сферах, у тому числі політичній.