5.Вимоги до оформлення курсових робіт
Загальні вимоги. Матеріал курсової роботи слід подати у такій послідовності:
- титульна сторінка;
- зміст;
- перелік умовних позначень (у разі потреби);
- вступ;
- основна частина;
- висновки та пропозиції;
- список використаних джерел;
- додатки.
Завершену і оформлену належним чином роботу автор обов'язково підписує на титульній сторінці.
Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (наводиться за необхідності).
Якщо в курсовій вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в роботі у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.
Перелік друкують двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа - їх детальне розшифрування.
Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.
Мова курсової роботи – державна, стиль – науковий, чіткий, без орфографічних і синтаксичних помилок, послідовність – логічна. Пряме переписування у роботі матеріалів із літературних джерел є неприпустимим.
Робота має бути написана розбірливим почерком (чорнилом або пастою лише чорного кольору) або надрукована на одному боці аркуша стандартного білого паперу формату А4 (210x297 мм). Комп'ютерний набір тексту слід здійснювати з використанням шрифтів текстового редактора Word (шрифт – Times New Roman 14 розміру з полуторним міжрядковим інтервалом). Допускається розміщувати таблиці та інші ілюстровані матеріали на аркушах формату A3 (не більше за 40 рядків на сторінку).
Текст курсової роботи розміщується на аркуші з дотриманням таких розмірів берегів: з лівого боку – 25 мм, з правого – 15 мм, зверху – 20 мм, знизу – 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту курсової роботи повинна бути однаковою.
Вписувати у друкований текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні позначення можна чорнилом, або пастою лише чорного кольору. При цьому щільність описуваного тексту має бути наближеною до щільності основного тексту.
Помилки, описки і графічні неточності, які виявилися під час написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.
Роздруковані на ЕОМ програмні документи мають відповідати формату А4, їх включають до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують, як правило, у додатках.
Титульна сторінка містить найменування вищого навчального закладу, прізвище, ім'я та по-батькові й інші відомості про автора, тему курсової роботи з посиланням на об'єкт дослідження, прізвище, вчене звання (посаду) викладача; місто і рік (додаток Б).
Зміст містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів та підрозділів роботи (починаючи зі вступу і закінчуючи додатками).
Текст основної частини роботи поділяється на розділи, підрозділи згідно з планом, затвердженим у завданні на виконання курсової роботи.
Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «Висновки та пропозиції», «СПИСОК ВИКОРИСТАНних джерел», «ДОДАТКИ» пишуться або друкуються великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів пишуться або друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться.
Кожну структурну частину курсової роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛИ, Висновки та пропозиції, ДОДАТКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНних джерел) слід починати з нової сторінки.
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою курсової роботи є титульна сторінка, яка включається до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Структурні частини курсової роботи ЗМІСТ, ВСТУП, ВИСНОВКИ та ПРОПОЗИЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНних джерел, ДОДАТКИ не нумеруються як розділи. Номер розділу ставиться після слів «РОЗДІЛ». Підрозділи нумерують у межах кожного розділу, використовуючи номер розділу і порядковий номер підрозділу, між якими ставиться крапка: наприклад, «1.2» (другий підрозділ першого розділу). Після номера підрозділу вказується заголовок підрозділу.
Наприклад
РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти митного контролю і оформлення при здійсненні імпортних ОПЕРАЦІЙ
Поняття та основний зміст і особливості здійснення процедур митного контролю при імпорті товарів
Зміст митного оформлення та його документальне забезпечення при здійснені імпорту товарів
Зміст ілюстрацій має доповнювати текст роботи, поглиблювати розкриття суті явища, наочно ілюструвати думки автора, тому в тексті на кожну з них повинно бути посилання з коментарем.
Наприклад
Рис. 2.1. Динаміка імпорту сільськогосподарської техніки з Канади
Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми тощо) і таблиці слід подавати в роботі безпосередньо після тексту, де їх згадано вперше, або на наступній сторінці. Якщо вони містяться на окремих сторінках роботи, їх включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстровані або табличні матеріали, розміри яких більші за формат А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках. На всі ілюстрації мають бути посилання в тексті.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу: наприклад, «Рис. 1.2» (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.
Цифровий матеріал курсової роботи доцільно формувати у вигляді таблиць. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без обертання тексту або з обертанням за годинниковою стрілкою.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком тих, що розміщені в додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера, який складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка: наприклад, «Таблиця 2.3» (третя таблиця другого розділу), нижче жирним шрифтом розміщується назва таблиці. У разі перенесення таблиці на іншу сторінку над подальшими частинами пишеться : «Продовження табл. 2.3».
У таблицях обов’язково зазначати одиниці виміру. Якщо всі одиниці виміру є однакові для всіх показників таблиці, вони наводяться у заголовку.
Внизу таблиці та рисунка необхідно помістити зноску, де вказати на походження наведеного в тексті роботи матеріалу та номер відповідного літературного джерела:
* Авторська розробка
* Побудовано на основі власних розрахунків
* Розраховано і побудовано за даними [45]
* Побудовано за даними [69]
* Побудовано на основі власних розрахунків
* Розраховано і побудовано на основі власних досліджень
* Побудовано за матеріалами [61]
* Побудовано з використанням ідеї [74]
* Частково використано ідею [73]
* Розвинуто ідею [38]
* Побудовано за наданими Міністерством аграрної політики України даними.
Одиниці виміру мають наводитись у відповідності до стандартів. Числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.
За логікою побудови таблиці її суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи має бути по можливості коротким.
Таблиця (номер)
Назва таблиці
|
|
|
|
Заголовки граф |
||
|
|
|
|
Підзаголовки граф |
||
|
|
|
|
|
|
|
Рядки |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Боковик (заголовки рядків) |
Графи (колонки) |
|
|||
Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф. Заголовки колонок таблиць починаються з великої літери, а підзаголовків – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.
У таблицях слід обов'язково зазначити одиниці виміру. Якщо всі одиниці виміру однакові для всіх показників таблиці, вони наводяться у заголовку. Одиниці виміру мають наводитися у відповідності до стандартів. Числові величини у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.
Формули в курсовій роботі нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега сторінки на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
Пояснення значення символів, числових коефіцієнтів у формулах треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані в формулі, і кожне – з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менш як один вільний рядок. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків (+), мінус (–), множення (х) і ділення (:).
Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.
Приклад: Тр.е.= Езв.р. : Еб.р. х 100; (1.4)
де Т р.е. – темпи росту експорту; Е зв.р. – обсяг експорту в звітному році; Е б.р. – обсяг експорту в базисному році.
Загальні правила цитування та посилання на використанні джерела. При написанні курсової роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати які наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі тощо. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал, не включений до останнього видання.
Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, то в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі.
Посилання у тексті на джерела інформації слід зазначити порядковим номером посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: «...у працях [1-9]».
Посилання на ілюстрації до курсової роботи оформлюють порядковим номером ілюстрації: наприклад, «рис. 2.3»; на формули – порядковим номером формули: наприклад, «у формулі 3.1». посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено: наприклад, «у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочено слово «дивись» наприклад, «див. табл. 1.2».
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить описи використаних джерел і розміщується після висновків.
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.
Список використаних джерел повинен містити не менше 50 літературних джерел. Його доцільно формувати у такій послідовності:
закони України (у хронологічній послідовності);
укази Президента, постанови уряду (у хронологічній послідовності);
директивні матеріали міністерств (у хронологічній послідовності);
монографії, брошури, підручники (в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків);
статті з журналів (в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків);
інструктивні, нормативні та інші матеріали, що використовуються підприємством;
іншомовні джерела;
електронні джерела.
Відомості про включені до списку джерела подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведення назв праць (додаток В).
Додатки до курсової роботи мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприяння курсової роботи:
реальні зовнішньоторговельні контракти підприємства і супровідні документи до них;
Баланс, Звіт про фінансові результати;
рекламні матеріали;
проміжні математичні доведення, формули, розрахунки;
таблиці допоміжних цифрових даних;
інструкції, методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, що розроблені в процесі виконання курсової роботи;
ілюстрації допоміжного характеру.
Додатки оформляються як продовження курсової роботи і розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Додаток повинен мати заголовок, написаний або надрукований малими літерами з першої великої літери симетрично до тексту сторінки.
Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і поряд – велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як додаток А.
Крім нумерації додатків, слід також вказувати і номери відповідних таблиць та рисунків. Наприклад, Додаток А (зверху, посередині сторінки), Таблиця А.1 (нижче, зверху, справа цієї ж сторінки); Додаток Б (зверху посередині сторінки), Рис. Б.1 (зверху, справа цієї ж сторінки). При продовженні таблиці слід вказувати про це на наступній сторінці, наприклад, Продовження табл. Е.2 (якщо додаток Е містить 2 таблиці).
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: «А.2» – другий розділ додатка А; «В.3.1» – перший підрозділ третього розділу додатка В.