4. Експертна помилка і неправдивий висновок експерта

Експертна помилка — це недолік експертного дослідження не­навмисного характеру, що стала причиною неправильного висновку.

За неправдивий висновок експерта передбачена кримінальна відповідальність ст. 384 КК України. Ця стаття включена в розділ XVII Особливої частини КК України «Закони проти правосуддя», бо цей вид злочину впливає на нормальне функціонування право­суддя (основний об'єкт) і на права і законні інтереси громадян (до­датковий об'єкт злочину). Відповідальність настає за дії, які здійснюються експертом у процесі дослідження речових доказів. Вони можуть виконуватися і під час проведення судового слідства або судового розгляду.

Об'єктивна сторона злочину полягає у наданні експертом явно неправдивого висновку. На відміну від експертної помилки, яка допускається ненавмисно (саме умисел дозволяє відрізнити екс­пертну помилку від неправдивого висновку експерта), неправди­вий висновок експерта дається з прямим умислом, бо експерт усвідомлює, що його висновки не відповідають дійсності, усвідо­млює злочинний характер можливих наслідків і бажає їх настання. Мета злочину — дати неправдивий висновок, який у подальшому може слугувати виправданню обвинуваченої особи чи буде підста­вою обвинувачення невинної особи. Ця ознака неправдивості є в кримінальному делікті визначальною і відноситься до інтелектуальної сфери діяльності експерта. Вона є головною ознакою, що дає змогу відмежувати неправдивий висновок експерта від екс­пертної помилки. Отже, суб'єктивна сторона злочину полягає тільки у прямому умислі, оскільки закон вказує на явно неправди­вий характер висновку експерта. Мотиви та цілі вчиненого діяння можуть бути різними (заздрість, ревнощі, кар'єризм тощо) і на кваліфікацію злочину не впливають. Лише за умови, якщо при вчиненні діяння судовий експерт керувався корисливими мотива­ми, його дії слід кваліфікувати не за ч. 1, а за ч. 2 ст. 384 КК

України.

Суб'єкт злочину — спеціальний, тобто особа, яка:

а) призначена судовим експертом у встановленому законом порядку;

б) призначена експертом уповноваженим органом чи службо­вою особою;

в) попереджена в порядку, передбаченому процесуальним законом про кримінальну відповідальність за надання явно неправди­вого висновку.

З метою успішного виокремлення неправдивого висновку екс­перта від експертної помилки необхідна правильна оцінка його висновку слідчим і судом [8, с. 440].

Лекція 14

Експертна профілактика

План

1. Поняття, завдання та основні принципи експертної профілактики.

1. Форми і стадії експертно-профілактичної діяльності.

2. Виявлення експертом обставин, що сприяють правопорушенням.

4. Способи фіксації експертної профілактики і шляхи підвищення її ефективності.

Література

1. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України. - К.: Либідь, 1992. - 420 с.

2. Зинин а. М., Майлис н. П. Судебная зкспертиза. — м.: Право й закон, 2002.-318с.

3. Фридман Й. Я. Судебная зкспертиза й вопроси предупреждения преступлений: Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. — М., 1974. — 40 с.

4. Фридман Й. Я. Использование комплексних знаний при проведений судебних зкспертиз документов для виявлення обстоятельств, способствующих правонарушениям // Криминалистика й судебная зкс­пертиза: Республ. межвед. науч.-метод. сб. — К.: Вища шк., 1978. Вьіп. 18. - С. 69-75.

5. Фридман Й. Я. Исходная информация для профилактической работь судебних зкспертов // Криминалистика й судебная зкспертиза: Рес­публ. межвед. науч.-метод. сб. —К.: Вища шк., 1985. — Внп. 31. -С. 32-37.

6. Белкин Р. С. Курс криминологии. — М., 1978. — Т. 2. — 408 с. Мирский Д. Я., Устянцева Т. В. Создание информационньїх фондов по судебной зкспертизе й пользование йми // Теоретические й методи ческие вопроси судебной зкспертизн: Сб. науч. тр. ВНИИСЗ. — М.: ВНИИСЗ, 1984. - С. 15-21.

8. Алиев Й. А. Проблеми зкспертной профилактики. — Баку: Азернешр, 1991.-312с.

10. Фридман Й. Я. Использование данних судебной зкспертизи для предупреждения правонарушений. — К.: РИО МВД УССР, 1972. — 167 с.

11. Журавель В. А. Проблеми теорії та методології криміналістичногопрогнозування. — X., 1999.