Основні форми дієслова

У латинській мові чотири основні форми дієслова:

1) 1-ша особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану (praesens indicativi activi);

2) 1 -ша особа однини минулого часу доконаного виду (perfectum indicativi activi). Ця форма завжди закінчується на -і;

3) супін (supinum) — віддієслівний іменник, який закінчується на -um;

4) неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану (infinitivus praesentis activi).

Наприклад: laudo, laudavi, laudatum, laudare — хвалити, moveo, movi, motum, movere — рухати, lego, legi, lectum, legere — читати, capio, cepi, captum, capere — брати, audio, audivi, auditum, audire — слухати.

Дієслівні основи

Для утворення часових форм латинського дієслова служать діє­слівні основи: 1) основа інфекта, 2) основа перфекта, 3) основа супіна.

Основу інфекта одержуємо, відкинувши від неозначеної форми дієслова теперішнього часу -rе або -еrе (в III дієвідміні). Наприклад: інфінітив laudare — основа інфекта lauda-, movere — move-, legere — leg-, audire — audi-.

За допомогою основи інфекта утворюємо всі часи системи інфекта (praesens, imperfectum, futurum I) активного і пасивного стану дійсно­го, наказового і умовного способів; інфінітив теперішнього часу, герундив (gerundivum) і герундій (gerundium).

Перфектна основа визначається шляхом відкидання у 1-й особі пер­фекта активного стану закінчення -і, наприклад: 1-ша особа перфекта ornavi — перфектна основа ornav-, movi — mov-, legi — leg-, audivi — audiv-.

Від перфектної основи утворюються всі часи системи перфекта активного стану (perfectum, plusquamperfectum, futurum II activi), неозначена форма дієслова минулого часу доконаного виду активного стану (infinitivus perfecti activi).

Основу супіна одержуємо шляхом відкидання від супінної форми закінчення -um, наприклад, супін — ornatum, основа супіна — ornat-, motum — mot-, lectum — lect-, auditum — audit-.

Дієвідміни CONIUGATIONES

У латинській мові є чотири дієвідміни.

ДІЄВІД- МІНИ	Неозначена форма дієслова	Основа дієслова теперішнього часу	Закінчення основи
І	оrnāге прикрашати	оrnа	"а"
II	movēre — рухати	move	"e"
III	legĕre — читати	leg	приголосний або голосні "u", "і"
IV	audīre — слухати	audi	"i"

Дієвідміни розпізнаємо за закінченням основи. Характерною ознакою є:

І дієвідміни — "а", II — "e", III — приголосний або "і", "u", IV — "i".

Розглянемо утворення деяких часів в латинській мові

Praesens indicatіvi activi

Теперішній час утворюється від основи інфекта за допомогою додавання особових закінчень.

Ornāre – прикрашати

Docēre – вчити

Scribĕre – писати

Capĕre – брати

Audīre – слухати

Numerus Persona	Conjugatio
	I	II	IIIa	IIIb	IV
S 1 2 3	orno ornаs ornat	doceо docеs docеt	scribо scribіs scribіt	capio capis capit	audio audis audit
P 1 2 3	ornаmus ornаtis ornаnt	docemus docetis docent	scribіmus scribіtis scribunt	capimus capitis capiunt	audimus auditis audiunt

Кожна дієвідміна при дієвідмінюванні має свої особливості:

І дієвідміна: в першій особі однини –а випадає перед –о.

ІІ дієвідміна: все без змін.

Дієслова ІІІ дієвідміни поділяються на 2 групи: ІІІа – в першій особі однини закінчення додається до основи інфекта, і ІІІб – ті, що в першій особі однини між основою та закінченням мають тематичний -і-. При дієвідмінюванні дієслова ІІІ-ї дієвідміни між основою та закінченням мають тематичний -і-.

В третій особі множини - -u. У ІІІб в третій особі множини – -iu.