7. Сучасні звичайні засоби ураження

До сучасних звичайних засобів ураження відносять різного виду осколкові боєприпаси, боєприпаси об'ємного вибуху і запалювальну зброю.

Осколкові боєприпаси призначені головним чином для ураження людей. Найефективніші боєприпаси цього типу — кулькові бомби. Особливістю таких боєпри­пасів є величезна кількість (від кількох сотень до кількох тисяч) осколків масою від часток грама до кількох грамів. «Кулькові протипіхотні бомби можуть бути розміром від тенісного до футбольного м'яча і містити до 6 тис металевих або пластмасових кульок діаметром 5-6 мм. Радіус ураження такої бомби залежно від калібру — від 1,5 до 15 м. Кулькові бомби скидають із літаків у спеціальних упаковках (касетах) по 96-640 бомб. Під дією виштовхувального заряду касета над землею руйнується, кулькові бомби розлітаються і вибухають на площі до 250 тис. м². Оснащуються вони різними підривачами — інерційними, натискної, натяжної або уповільненої дії. Наприклад, ко­ли з касети розсіюють протипіхотні міни. Kожна міна при ударі об землю викидає дротики-вусики. Якщо до них доторкнутися, то міна підлітає на висоту людського зросту й вибухає у повітрі. Такі боєприпаси завдають багато пора­нень (ефект граду).

Боєприпас об'ємного вибуху, або «вакуумна бомба», — авіаційна касета, наповнена рідким окисом ети­лену. Під час вибуху утворюється аерозольна хмара діаме­тром до 15 м. Вона переміщується з киснем повітря і підривається у кількох місцях спеціальними детонатора­ми. У зоні детонації за кілька десятків мікросекунд розви­вається температура 2500-3000 °С. У момент вибуху всере­дині хмари з паливно-повітряної суміші утвориться відносна порожнеча. Головним уражаючим чинником боєприпасу об'ємного вибуху є ударна хвиля. Ці боєприпаси за своєю потужністю займають проміжне становище між ядерними і фугасними боєприпасами. Надлишковий тиск у фронті ударної хвилі на відстані 100 м від центра вибуху може досягти 100 кПа (1 кгс/см²).

Запалювальна зброя призначена для ураження живої сили, знищення населених пунктів, промислових об'єктів, лісових масивів. Основу запалювальних боєпри­пасів становлять запалювальні речовини і суміші.

Їх під­розділяють на такі групи:

• запалювальні суміші на основі нафтопродуктів (напалми), температура горіння 800-1200 °С;

• металізовані запалювальні суміші (пірогелі), темпе­ратура горіння 1200-1600 °С;

• терміт і термітні сполуки, температура горіння 3000 °С;

• звичайний або пластифікований фосфор, температура горіння 800-900 °С.

Основу запалювальних боєприпасів різних типів ста­новлять авіаційні запалювальні бомби і баки, а також касе­ти, заправлені запалювальними бомбами, та вогневі фугаси.

8. Характеристика осередків ураження техногенного і природного характеру

Осередки ураження на підприємствах з вибухо- і пожежонебезпечною технологією виникають унаслідок вито­ку газоподібних або зріджених вуглеводневих продуктів, при перемішуванні яких із повітрям утворюються вибухо- і пожежонебезпечні суміші таких газів, як пропілен, метан, пропан, бутан, етилен, бутилен та інші, що призводить до руйнування і пошкодження приміщень, споруд, техноло­гічних установок, місткостей, трубопроводів. Вибух або згоряння відбувається при певному вмісті газу в повітрі. Під час вибуху газоповітряної суміші утворюється ударна хвиля, подібна до ударної хвилі при вибуху фугасних боєприпасів. За надлишкового тиску 20-40 кПа незахищені люди можуть дістати легкі ушкодження (удари, контузії). Дія ударної хвилі з надлишковим тиском 40-60 кПа призводить до уражень середньої важкості (непритомність, ушкодження органів слуху, сильні вивихи кінцівок, кровотеча з носа і з вух). Важкі травми виникають за надмірного тиску понад бО кПа і характеризуються сильними контузіями всього організму, переломами кін­цівок, ураженням внутрішніх органів.

Із численних осередків уражень, що виникають під час стихійних лих, найзначнішими за масштабами наслідків є ті, що утворюються при землетрусах і повенях.

Осередком ураження при землетрусі називається територія, в межах якої сталися руйнування споруд та інших об'єктів, загибель людей і тварин, пошкодження сільськогосподарських угідь. Осередки масового ураження виникають під час землетрусу, інтенсивність якого за шкалою Ріхтера становить 7-8 балів і вище. Осередки ураження при землетрусах за характером руйнування можна порівняти з осередком ядерного ураження.

Осередком ураження при повенях називається тери­торія, в межах якої сталися: затоплення місцевості, руй­нування споруд та інших об'єктів, поранення і загибель людей і тварин, знищення врожаю сільськогосподарсь­ких культур, псування сировини, палива, продуктів хар­чування, добрив тощо. Масштаби повеней залежать від висоти води та тривалості її стояння на небезпечному рівні, від площ затоплення, пори року.

Осередком ураження при урагані (шквалі) назива­ється територія, в межах якої сталися руйнування спо­руд, мереж електропостачання та зв'язку, поранення та загибель людей і тварин, пошкодження та знищення сільськогосподарських угідь, лісових масивів тощо.

13