2.1.2. Жива речовина

Сукупність усіх живих організмів на планеті В.І. Вернадський назвав «живою речовиною». Планету населяє приблизно 500 тис. видів рослин і 1,5 млн. видів тварин. Якщо зрівняти поверхню Землі та рівномірно розподілити по ній існуючі рослини, тварини і мікроорганізми, то вони утворять шар завтовшки всього 2 см.

Розподіл біомаси живої речовини наведений в табл.2.1.

Таблиця 2.1.

Жива речовина Землі

Компоненти живої речовини	Жива біомаса, кг	Суха біомаса, кг
Фітомаса наземна	6,5 х 1013	2,6 х 1015
Фітопланктон	0,9 х 1012	0,18 х 1012
Зоомаса суші	6,0 х 1012	2,0 х 1012
Зоопланктон	21,2 х 1012	4,2 х 1012
Зообентос	6,6 х 1012	2,4 х 1012
Уся жива речовина суші	6,5 х 1015	2,6 х 1015
Уся жива речовина океану	29,9 х 1012	7,05 х 1012

В.І.Вернадський виділяв чотири функції живої речовини: газові, концентраційні, окисно-відновні і біогеохімічні. У наш час розрізняють шість її основних функцій, які наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2.

Функції живої речовини

Функція	Зміст
1	2
Енергетична	Забезпечення зв’язку біосферно-планетарних явищ з космічним випромінюванням, головним чином з космічною радіацією. В основу цієї функції покладено фотосинтетичну діяльність зелених рослин
Газова	Забезпечення міграції газів та їх перетворення і динаміка в біосфері
Деструктивна	Пов’язана з властивістю деяких організмів перетворювати(мінералізувати)мертву органічну речовину в неорганічні сполуки

Продовження табл.2.2

1	2
Окисно-відновна	Полягає у хімічному перетворенні речовин, які містять атоми зі змінним ступенем окислення (сполуки заліза, марганцю тощо)
Концентраційна	Пов’язана з накопиченням живими організмами біогенних елементів з навколишнього середовища; їх концентрація в живих організмах на три порядки вища, ніж у навколишньому середовищі
Інформаційна	Проявляється у можливості накопичення, збереження і передачі молекулярної (у т.ч. генетичної) і сигнальної (нервової та інтелектуальної) інформації, необхідної для існування різних видів

Жива речовина розміщена на планеті нерівномірно, що пов’язано з різними умовами її існування (у тропічних лісах – більше 500 т/га, на гірських луках – 125-150, а в пустелях – 2,5 т/га). Біомаса є кількісною оцінкою живої речовини.

Біомаса – це виражена в одиницях маси чи енергії кількість живої речовини тих чи інших організмів (популяцій, видів, окремих живих організмів, угруповань у цілому), яка припадає на одиницю площі чи об’єму.

Швидкість оновлення живої речовини біосфери залежить від: виду організму; чисельності потомства; кліматичних умов; опору середовища тощо.

Основна маса живої речовини зосереджена на межі літосфери і атмосфери та у верхній частині гідросфери. У біосфері виділяють зони «згущення життя» і «розрідження життя».

З просуванням від полюсів до екватора спостерігаються:

• збільшення кількості видів. Так, у вологих тропіках (гілеях) зосереджено понад 8000 видів рослин – половина існуючих на планеті, 67 % усіх видів тварин; тоді як у тундрі менш ніж 500 видів рослин, а у хвойних і листяних лісах – менше 2000 видів рослин;

• збільшення біомаси. Первинна продукція екосистем тундри складає середньому 140 г сухої органічної речовини на 1 м² на рік, степових екосистем помірної зони – 5-30 т/га, з яких на зоомасу припадає 10-50 кг/га;

• збільшення висоти дерев. У тундрі це низькі, покручені, часто повзучі форми рослин – береза, верба; у тропіках і субтропіках зростають найвищі на планеті дерева і найдовші ліани.

Океан бідніший на життя – біомаса Світового океану в 1000 разів менша від біомаси суші. Загальна первинна продуктивність фітопланктону Світового океану становить 50 млрд. тонн на рік, тобто близько третини всієї первинної продукції біосфери. Найбільша густота життя в океані, як і на суходолі, - в екваторіальній зоні, особливо в коралових рифах.

Світ живої природи надзвичайно різноманітний і його будову, зв’язки, функціонування розглядають на різних рівнях і з різних точок зору.