12.1.4. Підходи до екологізації торговельної діяльності підприємства

Важливою складовою екологізації виробничої діяльності суб'єктів господарювання мають бути процеси ціноутворення на засоби виробництва та результати діяльності суб'єктів господарюван­ня. Ціна на виробничий засіб має обґрунтовуватися, виходячи з комплексу суто економічних та екологічних чинників, що ви­никають у сферах виробництва та споживання продукції.

Прибуток (П), який отримує виробництво за весь термін використання даного засобу виробництва, можна виразити фор­муллою 12.4:

П = (А х ЦТ -3 - У ) х Т - К, (12.4)

де А - річний обсяг продукції, який може бути вироблений і реалі­зований за допомогою засобу виробництва, одиниць/рік);

ЦТ - ціна, за якою може бути реалізована споживачеві одиниця виробленої продукції, грн/одиницю; У - екологічна складова виробничих витрат (витрати на запобігання збитків, екологічні збори тощо), грн/рік;

Т - період, протягом якого може використовуватися спо­живачем даний виріб, рік;

К - капіталовкладення, грн (у нашому випадку К = Ц3/в, тобто дорівнює ціні засобу виробництва); 3 -річні експлуатаційні (поточні) витрати, грн/рік.

Тоді ціну засобу виробництва можна визначити за формулою 12.5.

Цз/в = (А х ЦТ -3 - У) х Т- П, (12.5)

Перша складова правої частини даного виразу є не що інше, як еколого-економічний ефект (Е) від використання даного за­собу виробництва (тобто Е = (А Х цт -3 – У) х Т'). З урахуванням вищезазначеного можна сформулювати концепцію фор­мування ціни на даний засіб виробництва (формула 12.6):

Цз/в = Е - П (12.6)

При цьому екологічна спроможність даного засобу виробни­цтва відбивається через дві складові: екологічні витрати вироб­ника (У) та екологічні споживчі характеристики готової про­дукції (виготовленої за допомогою засобу виробництва), які впли­вають на ціну (ЦТ).

На основі вищезазначеного можуть бути сформульовані прин­ципові напрями підвищення еколого-економічної ефективності використання засобів виробництва за участю дії торгових меха­нізмів:

• зменшення собівартості виготовлення засобу виробництва при збереженні або навіть поліпшенні його функцій та хара­ктеристик продукції, яка буде виготовлятися на цьому за­собі (включаючи її екологічні параметри); це дозволить зни­зити ціну (Ц з/в) до рівня, який відповідає дійсному значен­ню ефекту;

• удосконалення засобу виробництва (підвищення продукти­вності, якості, довговічності, екологічних та експлуатацій­них характеристик тощо);

• оптимізація схем споживання продукту; виробник засобу виробництва разом зі споживачем і трейдером продукції пра­цює над поліпшенням експлуатаційних характеристик товарів шляхом удосконалення методів споживання; у на­званий консорціум мають включатися також проектні та науково-дослідні інститути, громадські організації.

У загальному вигляді принципова схема реалізації торговельних механізмів екологічного захисту на макроекономічному і територіальному рівнях, яка базується на принципі врахування «залишеного» та «надбаного» еколого-економічного ефекту, представлена на рис. 12.6.

Рис.12.6. Технологічний цикл виробництва і рециркуляції

Економічний суб'єкт, купуючи продукцію (товар, послугу), разом з нею набуває всі ефекти, пов'язані з її використанням (споживанням). Наприклад, купуючи сировину для виробницт­ва мінеральних добрив, виробник придбає подальші еколого-економічні ефекти, які матимуть місце при виробництві і спо­живанні готових мінеральних добрив, а також при зберіганні, утилізації і переробці відходів основного виробництва.

Таким чином, у системі взаємостосунків «продавець - поку­пець», ефекти, які виникають на різних стадіях життєвого ци­клу товару, впливають на рівень добробуту відповідної сторони торгової операції: як один, так і інший мають бути готові поне­сти і одержати певні витрати і прибуток від використання това­ру на відповідній технологічній стадії.

У зв'язку з цим для економічного суб'єкта стає вигідним придбавати товари з високим ступенем технологічної переробки для зменшення екодеструктивних ефектів споживання і утилі­зації. Навіть якщо продукт і вироблений експортером з дотриманням екологічних норм, його використання імпортером може мати досить негативний вплив на довкілля.

Основними рекомендаціями щодо підвищення еколого-економічної ефективності торгово-виробничої діяльності суб'єкта господарювання можуть бути такі:

• диференціація товару за якістю та номенклатурою із відпо­відною диверсифікацією цін;

• модернізація основного технологічного обладнання;

• удосконалення структури управління виробництвом, поста­чанням і збутом;

• синхронізація в часі обсягів виробництва продукції з обся­гом попиту, який постійно змінюється в часі протягом року; останнє особливо важливо через швидке падіння кондиції товарів (зменшення їх споживчих та екологічних характе­ристик);

• поширення та поглиблення функцій трейдерів з метою еко­лого-економічного удосконалення схем споживання.