12.1.2. Зміст, функції та форми торговельних операцій в контексті екологічної безпеки

Зазначені вище передумови дозволяють визначити екологічні функції торгівлі в управлінні природним середовищем (табл.12.1) і визначити пріоритетні напрями відтворення еколого-економічних ефектів торгівлі (рис. 12.1).

Таблиця 12.1.

Основні екологічні функції торгівлі

Назва	Зміст функції
Обмежувальна	Контроль торгових потоків дає змогу активно впливати на обмеження потоків екологічно несприятливих товарів і послуг
Регулювальна	Дозволяє встановити розумне співвідношення в застосуванні принципів "забруднювач платить" - "споживач платить" -"суспільство платить" і сприяє встановленню адресності та відповідальності
Розподільна	Надає можливість запровадження принципу еквівалентності і перерозподілу ефектів (прибутку) та витрат, включаючи екологічні
Компенсаційна	Через торгівлю вилучаються екологічні податки і відшкодовуються екологічні витрати
Стимулювальна	За посередництвом торгівлі формується попит у споживачів на екологічно сприятливі товари та послуги
Підтримувальна	Завдяки процесам торгівлі сторони можуть підтримувати екобаланс і зберігати довкілля шляхом використання альтернативних джерел енергії, запроваджуючи передові технології розведення сільськогосподарських культур та обробітку ґрунтів і т.д.
Інформаційна	За посередництвом торгівлі споживачі товарів можуть бути інформовані про правильний вибір і вживання товарів (або відмову від них)

Одним із шляхів інтенсифікації економічного розвитку і поліпшення екологічного стану економічних систем і навколи шнього природного середовища є впровадження в практику го­сподарювання торговельних механізмів екологічного захисту. Як свідчить світова торговельна практика, такі механізми є до­сить дієвими за умови створення належного економічного, інсти-туційного, фінансового та правового забезпечення.

В умовах української економіки торговельні механізми ма­ють значний потенціал для екологізації народного господарст­ва: саме зараз, в умовах формування системи нових економіч­них відносин між суб'єктами господарювання існують необхідні передумови запровадження торговельних механізмів екологіч­ного захисту. Найбільш перспективними напрямами викорис­тання процесів торгівлі як засобів екологічного захисту мо­жуть бути визнані такі:

• урахування екологічних витрат при досягненні еквівалент­ності в процесах обміну;

• формування структури експортно/імпортних потоків через систему методів тарифного та нетарифного регулювання.

Торговельні механізми - це комплекс взаємопов'язаних за­собів (методів, заходів, важелів) впливу на фінансовий стан еко­номічних суб'єктів, в основі яких лежать результати торговель­них операцій.

Рис. 12.1. Напрями відтворення еколого-економічних ефектів торгівлі

Торговельні інструменти екологічного регулювання - це засоби впливу на товаропотоки країни (території) шляхом за­стосування методів прямого регулювання, економічного стиму­лювання і створення соціальної орієнтації споживачів з метою екологічної трансформації економіки країни (території) та окре­мих господарчих ланок.

Враховуючи той факт, що охорона довкілля стала ключовим моментом у розвитку багатьох національних економік, а показ­ники екологічної ефективності виробництва і споживання ввій­шли до складу основних характеристик товарів/послуг, страте­гія конкурентоспроможності національної економіки може транс­формуватися. До її складу, поряд із чотирма класичними детер­мінантами, які відокремив М. Портер, доцільно долучити ще одну - так звану «екологічну детермінанту» (рис.12.2).

Рис.12.2.Екологічна безпечна стратегія конкурентних переваг

Успішна реалізація стратегії конкурентоспроможності зале­жатиме від повноти використання товаровиробниками їхніх конкурентних переваг.

Забезпеченість факторами виробництва. Вирішальна роль належить науково-технічному і виробничому потенціалу, наукоємним галузям, розвинутій інфраструктурі промислових еко­номічних районів. Перевага надається висококваліфікованій робочій силі, високотехнологічним галузям виробництва товарів/послуг.

Параметри внутрішнього попиту. Саме зростання внутрі­шнього попиту впливає не тільки на ситуацію на внутрішньому ринку, а й на динаміку експортно-імпортних операцій. Внутрі­шній попит, у свою чергу, стимулює інновації і поліпшення якості продукції.

Наявність конкурентоспроможних галузей-постачальників. Високий ступінь ресурсоємності виробництва, з одного боку, і монополізованість ринку постачання ресурсів - з іншого, - ось ті чинники, які негативно впливають на ефективність викорис­тання ресурсів у процесі виробництва, у тому числі і природ­них. Лібералізація економічних відносин у цій сфері діяльності може певною мірою виправити становище.

Особливості національної стратегії. Економічне зростан­ня, як правило, створює сприятливі передумови для пом'як­шення митної політики: зниження тарифів; зміни митних про­цедур, процедур стандартизації і сертифікації продукції відповідно до міжнародних стандартів і правил; забезпечення конкуренції через відмову від дискримінаційного протекціонізму, зокрема субсидування експорту і обмеження імпорту; зменшення ролі держави в регулюванні економіки.

Забезпечення екологічної безпеки досягається завдяки урахуванню екологічних інтересів у всіх сферах виробничої і невиробничої діяльності, реалізація широкого кола екологічних, економічних, політичних, технічних, інституційних та інших заходів.

Удосконалення взаємозв’язків, що виникають у системі „торгівля – суб’єкт господарювання - довкілля”, можливе на основі принципів екологічного захисту через торгівельні механізми (табл.12.2)

Таблиця 12.2

Принципи екологічного захисту відповідно до торговельних механізмів

Принцип	Зміст
1	2
Адекватності	Адекватне врахування еколого-економічних результатів у торговельних операціях. Відповідність багатосторонніх заходів, які приймаються у сфері охорони довкілля, положенням ГАТТ/СОТ. Урахування взаємозв'язків між торгівлею й довкіллям у контексті стійкого розвитку.
Заохочення	Сприяння широкому діалогу між представниками торговельних об'єднань (союзів) і екологічних організацій. Участь країн, що розвиваються, у багатосторонніх механізмах справедливого вирішення торговельних суперечок у рамках СОТ.
Забезпечення	Дотримання міжнародних зобов'язань у випадках, коли застосовуються торговельні заходи, пов'язані з охороною навколишнього середовища. Урахування особливих чинників, які впливають на політику у сфері охорони довкілля і торгівлі в країнах, що розвиваються, при впровадженні природоохоронних норм і застосуванні заходів у сфері торгівлі (так, наприклад, норми, які діють у більшості розвинених країн, можуть не підходити для країн, що розвивають­ся, або мати для них невиправдано високі соціальні витрати). Розробка та впровадження екологічної політики як відповідної правової і організаційної основи для задоволення нових потреб в охороні довкілля, які можуть виникнути в результаті змін у сфері виробництва і напрямів торгівлі.

Продовження табл. 12.2

1	2
Інтеграції	Участь громадськості у формуванні, узгодженні і провадженні торговельної політики як один із шляхів підвищення відкритості в умовах конкретної держави. Спільна участь виробника, споживача і трейдера в розробці (оптимізації) схем використання (споживання) кінцевого продукту.
Регулювання	Усування суперечностей між тенденціями торгівлі і проблемами навколишнього середовища методами, які б дозволяли уникнути вжиття жорстких екологічних заходів, що можуть спричинити запровадження необґрунтованих торговельних обмежень.
Обмеження	Уникати торговельних обмежень як засобу компенсації різниці у витратах, обумовлених розбіжностями в природоохоронних нормах і положеннях. Уникати запровадження односторонніх заходів з вирішення екологічних проблем без урахування інтересів країни-імпортера (принцип недискримінації; принцип найменшого обмеження; принцип прозорості при прийнятті торговельних заходів, пов'язаних з охороною довкілля; принцип інформованості, ін.). Екологічні положення або норми екологічного захисту не повинні служити приводом для безпідставної або необґрунтованої торго­вельної дискримінації чи запровадження торговельних обмежень.

У міжнародній практиці в якості економічних інструментів регулювання торговельних процесів з урахуванням екологічного чинника широкого використовуються прямі і опосередковані(непрямі) методи регулювання, а також їх комбінації(рис.12.3)

Таким чином, дослідження економічної природи екодеструктивних процесів у торговельній діяльності дозволяє відзначити сучасну тенденцію у взаємодії «торгівля - охорона довкілля»: сфера розв'язання екологічних суперечностей у зазначеному механізмі поступово зміщується від міжнародного рівня до ре­гіонального (територіального), на якому більш повно врахову­ються виробничо-господарські інтереси окремого економічного суб'єкта (підприємства, об'єднання, території тощо).

Рис.12.3. Класифікація економічних методів та інструментів регулювання торговельних процесів