10.1.3. Еколого-економічні проблеми використання біологічних ресурсів

Біосфера – область активного життя на земній кулі. В біосфері живі організми і середовища їх існування органічно пов’язані одне з одним, утворюючи цілісну динамічну систему. Біосфера охоплює нижню частину атмосфери, гідросферу і верхню частину літосфери.

Біота – сукупність видів рослин, тварин і мікроорганізмів, об’єднаних спільною областю поширення.

Ресурси біологічні – джерела і передумови отримання необхідних людям матеріальних і духовних благ в об’єктах живої природи (промислові об’єкти, культурні рослини, домашні тварини, мальовничий ландшафт, мікроорганізми). Розрізняють рослинні ресурси і ресурси тваринного світу. На земній кулі нараховується близько 500 тис. видів рослин, у т.ч. 23 тис. тих, якими користується людина. Існує близько 1,5 млн. різних видів тварин.

Україна завдяки сприятливому географічному положенню в Середній Європі та різноманітним типам рівнинних, степових, лісостепових, лісових ландшафтів, а також гірських екосистем, вирізняється багатими за видами складом флорою та фауною.

Флора – сукупність видів рослин, що істотно склалась, які ростуть в будь-якій місцевості або на Землі в цілому.

Флора нижчих і вищих видів рослин України нараховує понад 25000. За спектром основних життєвих форм усі види судинних рослин поділяються на дерева, кущі, напівкущі, багаторічні трав’янисті рослини, дворічні та однорічні. Флора судинних рослин України налічує понад 5 тис. видів, з них близько 250 видів офіційно визнано лікарськими, хоча майже 1100 видів флори України мають біологічно активні речовини з лікувальними властивостями.

В Україні росте понад 450 видів квіткових і вищих спорових рослин, що становить четверту частину флори всієї Європи. Флористично найбагатші райони – це Крим, Карпати, Полісся, Кременецькі гори на Поділлі, Донецький кряж у степовій зоні.

Фауна – сукупність видів живих організмів, котрі мешкають у певній місцевості або на Землі в цілому.

На території України нині відомо близько 45 тис. видів тварин, серед яких понад 700 видів хребетні, решта – безхребетні. Основними проблемами у галузі охорони і регулювання використання тваринного світу є його недостатня вивченість, відсутність достовірних даних щодо запасів промислових видів та обсягів їх добування, погіршення природних умов існування диких тварин через зростаючий антропогенний вплив та послаблення їх охорони від незаконного використання та знищення. Нині до Червоної книги України занесено 382 види рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, тварин.

Ведення мисливського господарства здійснюється переважно екстенсивним шляхом, що є наслідком скорочення обсягів штучного розведення та випуску в природу мисливської фауни, проведення біотехнічних заходів, послаблення охорони мисливських угідь.

Важливою складовою біоресурсів є запаси риби та інших водних тварин. Протягом останніх років на більшості водойм спостерігається тенденція до зниження загального вилову риби.

Екстенсивне природокористування, нехтування екологічним обґрунтуванням у процесі розвитку агропромислового комплексу, зарегулювання стоку річок, осушення боліт, стихійний розвиток колективного садівництва та інші невпорядковані дії призвели до зниження майже 70 % цінних природних комплексів і ландшафтів України.

Закон «Про природно-заповідний фонд України», прийнятий 16 червня 1992 року, визначає правові основи організації, охорони і використання природно-заповідного фонду, відтворення його приодних комплексів і об’єктів. До природно-заповідного фонду належать природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища, дендрологічні парки, парки- пам’ятки садово-паркового мисцетва.

Природно-заповідний фонд складають ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об’єкти котрих мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Площа природно-заповідного фонду України зростає повільними темпами і становить на сьогодні 3,4 % території країни, що є недостатнім гарантом для забезпечення збереження і відтворення генофонду тварин і рослин та різноманіття природних екосистем.

За останні роки в Україні сформовано цілу мережу природно-заповідних територій (5350 територій і об’єкти) загальною площею понад 1,1 млн. га.

Особливого значення набуває природно-заповідна мережа України як основа екологічної мерержі держави. Україна підписала Конфенцію про біорізноманітність (Ріо-де-Жанейро, 1992).

12 травня 1997 року Кабінет Міністрів України постановою № 439 затвердив Концепцію (стратегію) збереження біологічного різноманіття України, для втілення якої розроблено Національну програму дій на 1998-2015 роки. Передбачається застосовувати і розвивати відповідні правові, фінансові, організаційні, науково-методичні та інформаційно-освітні засоби. При цьому основними напрямами діяльності щодо збереження біологічного різноманіття є досягнення економіко-екологічної збалансованості, структурна перебудова економіки, глибоке удосконалення законодавства та культура природокористування, збереження та поновлення екосистем, а саме:

• збереження та відновлення прибережно-морських та морських, річкових і заплавних, озерних та болотних, лучних і степових, лісових та гірських екосистем;

• збереження видів та популяцій;

• екологічне оздоровлення урболандшафтів та інших територій інтенсивного ведення господарської діяльності;

• екологізація агроландшафтів та агротехнологій, методів діяльності в лісовому, рибному, мисливському, водному та земельному господарствах;

• створення національної екологічної мережі (системи «зелених» коридорів) як складової частини європейської екологічної мережі.

Разом з економічною цінністю, ліси мають велике значення для збереження навколишнього середовища й оздоровлення населення.

Ліс – це сукупність землі, деревної, кущової та травяної рослинності, тварин, мікроорганізмів та інших компонентів навколишнього середовища, біологічно взаємопов’язаних та впливаючих один на одного в своєму розвитку. Це – унікальна екологічна система, яка безпосередньо впливає на стан навколишнього середовища.

Характеристика лісових екосистем – це їх площа, лісистість, запаси деревини.

Лісовий фонд – сукупність усіх лісів як природного походження, так і штучно вирощених. У складі лісового фонду розрізняють лісові і нелісові площі (сільськогосподарські угіддя, просіки, дороги тощо).

Лісова площа – це площа, зайнята деревами та чагарниками, які використовуються з лісогосподарською метою. Це громадські, приватні ліси, національні парки і заповідники, лісові культури і плантації (розрахункові лісосіки, площі під дорогами, лісові розсадники, крім міських парків і скверів, садів, лісових пасовищ).

Ресурси лісові – деревні, технічні, харчові, кормові, лікарські та інші ресурси, а також корисні природні властивості лісу (захисні, водоохоронні, оздоровчі та ін.). Загальна площа Землі, покрита лісами, становить 28 % від території суходолу. Запас деревини у всіх лісах досягає – 359 млрд. м³, у т.ч. хвойної – 127 і листяної – 232. Основна частина лісів розташована в зоні помірного поясу і вологих тропічних лісів.

Без лісу деградує земля, деградують водні ресурси. У лісах сконцентровано близько 80 % загальних запасів фіто маси планети, щорічно синтезуються близько 65 % органічних речовин, що утворюються на суші, виробляється близько 60 % біологічно активного кисню і поглинається вуглекислого агу в обсягах, що у 2-3 рази перевищує його надходження від спалювання палива, дихання та інших джерел.

Ліс – самовідновлюваний при правильному веденні господарства, відтворювальний природних ресурс, саморегулююча екосистема. Україна належить до дісодефіцитних держав. Ліси України розміщені по території нерівномірно: в Поліссі – 29 % площі регіону, Лісостепу – 14, Карпатах – 400, Степу – 5, криму (в основному в горах) – 10 %. Хвойні насадження займають 42,2 % від загальної площі вкритих лісом земель, твердолистяні – 43,2, м’яколистяні – 13,6 %.

Ліси України виконують переважно повітряноохоронні, водо регулюючі, ґрунтозахисні, санітарно-гігієнічні, рекреаційні функції й мають обмежене експлуатаційне значення.

В Україні існує три групи лісів:

1) заповідники, ґрунтозахисні ліси, полезахисні, курортні, зелені зони міста, захисні смуги полів і лісів;

2) ліс з інтенсивним веденням лісового господарства;

3) спілі ліси експлуатаційного призначення.

Загальна площа лісів України становить близько 10 млн. га, з них лісовою рослинністю вкрито 9,4 млн. га. Лісистість становить 15,6 % площі країни. Такий показник є досить низьким і потребує поступового збільшення до 20-22 % в цілому по Україні з відповідною диференціацією за регіонами.

Загальний обсяг лісокористування в Україні становить 14,4 млн. м³ у тому числі основного користування – 6,7 млн. м³, що задовольняє потреби народного господарства лише на 25-27 %. У зв’язку з дефіцитом деревини щорічна погреба в її завезенні становить 30 млн. м³.

Хибна практика планування екстенсивного лісокористування призвела до значного виснадження лісів, зниження загальної продуктивності їх ценозів, погіршення товарної структури лісосічного фонду.

Сьогодні найбільшу площу займають молодняки (45,4 %) і середньовікові насадження (37,7 %), достигаючі і стиглі деревостани становлять відповідно лише 10,1 % і 6,8 %, що в 1,5-2 рази нижче оптимальних значень.

Лише за останнє десятиріччя в Україні загинуло від промислових викидів 2,5 тис. га лісових насаджень, радіаційного забруднення через аварію на Чорнобильській АЕС зазнали 3,5 млн. га лісів, що потребує обмеження лісокористування, удосконалення системи противопожежної безпеки лісів. Щороку виникає близько 3500 лісових пожеж на площі 4000 га.

Лісам Українських Карпат загрожує надмірний випас, хімічне забруднення, кислотні дощі та використання застарілих методів заготівлі та транспортування деревини, що призводить до ерозії грунтів, руйнування природної рослинності.

Відновлення лісів в Україні відбувається переважно за рахунок створення лісових культур.

Нарощування лісового фонду створить умови для очищення і відродження малих річок.

Ліс є ефективним засобом охорони навколишнього середовища від технічного, зокрема радіоактивного забруднення.

Позитивний вплив лісових насаджень проявляється не тільки в плані збереження грунтів від ерозії, а й сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур.

Лісозахисні посадки регулюють стік, гідрологічний режим місцевості, покращують мікроклімат, надійно захищають прилеглі поля від шкідливої дії суховіїв, засух та пилової бурі.

Ліс виконує стабілізуючі функції в регулюванні природних процесів, що проходять у біосфері планети та в складі її атмосфери.

Нормативна грошова оцінка 1 га лісових земель розраховується за формулою 10.24:

, (10.24)

де	ЕЛ	- нормативний середньорічний економічний ефект від вирощування деревини на 1 га лісових земель відповідного типу лісу у відповідних категорій лісів та розряду лісових такс, грн;
	ТК	- термін капіталізації, нормативного середньорічного економічного ефекту, який встановлюється на рівні 50 років;
	К1	- коефіцієнт, який враховує ефект від використання не деревної продукції та природних корисних властивостей лісів;
	К2	- коефіцієнт, який враховує відповідність фактичної лісистості території оптимальній.

Згідно з методичними рекомендаціями кадастрової оцінки, які розроблено Національним аграрним університетом (м.??????7) і науково-дослідним інститутом економіки Мінекономіки України економічна кадастрова оцінка лісових земель визначається за формулою 10.25:

, (10.25)

де	О	- економічна кадастрова оцінка лісових земель, тис. грн/га;
	Е	- потенціальний середньорічний економічний ефект від реалізації деревини, тис. грн/га;
	К1	- коефіцієнт обліку витрат інших лісових ресурсів;
	К2	- коефіцієнт оцінки лісів чи земель від лісистості території.

Коефіцієнт оцінки лісів чи земель від лісистості території розраховується за формулою 10.26:

К ₂ = (лісистість оптимальна, %) : (лісистість фактична, %) (10.26)

Економічна оцінка лісових ресурсів яка може здійснюватись за рентним підходом визначається за формулою 10.27:

, (10.27)

де	Ел.р	- економічна цінність насаджень;
	ЗЗ	- замикаючі затрати на виробництво 1 м3 деревини, грн;
	З	- індивідуальні зведені витрати на виробництво 1 м3 деревини конкретної породи, грн;
	Ті	- період вирощування лісу, що дорівнює віку рубки насадження і-ої порди, років;
	tі	- вік насадження і-ої породи, років;
	Мі	- запас деревини на 1 га у віці рубки, м3;
	S	- площа ділянки лісу, що оцінюється, га;
	Кі	- коефіцієнт, що характеризує якість деревини і-ої породи.

Економічна оцінка ресурсів побічного користування лісом (дикорослі плоди, ягоди, горіхи, гриби, деревні соки, лікарська сировина тощо) визначається за формулою 10.28:

, (10.28)

де	ЕО.П.К	- економічна цінність ресурсів побічного користування лісом, грн;
	Vi	- запас і-го ресурсу економічно доступного до використання, грн;
	Сі	- ринкова (закупівельна) ціна одиниці і-го ресурсу, грн/т.

Економічний ефект від використання ресурсів побічного користування лісу ще не є економічною оцінкою в повному сенсі. Їх економічна оцінка – це сума ефектів за певний розрахункових період і визначається шляхом капіталізації ефекту саме так, як це інколи має місце проведені оцінки землі. Вказане виражається формулою 10.29:

, (10.29)

де	Vi	- обсяг і-го ресурсу, грн/т;
	rі	- рента з одиниці і-го ресурсу, грн/т;
	Е	- норматив капіталізації (0,03).

Економічна оцінка полезахисних функцій лісосмуг (лісових насаджень), визначається за формулою 10.30:

, (10.30)

де	Е О.П.Л	- економічна цінність захисної функції лісових насаджень, грн;
	ZЗ	- замикаючі затрати на виробництво 1 ц продукції рослинництва залежно від впливу лісових насаджень;
	ЗН	-індивідуально зведені витрати на виробництво 1 ц продукції рослинництва, грн;
	b	- середньозважена врожайність сільськогосподарських культур на 1 га земельної площі, ц;
	Sm	- площа земель, що підлягає меліорації, га;
	ЕК	- коефіцієнт капіталізації, рівний 0,12.

Замикаючи витрати (Z_З) складаються з витрат, пов’язаних з відновленням родючості грунту (Є_К), втраченою в результаті ерозії, технологічних витрат на вирощування захисних насаджень (З_о) і втрат для вилучення сільськогосподарських угідь для створення лісових насаджень (П_о). В загальному вигляді їх величина визначається за формулою 10.31:

Z_З= Є_К + З_о + П_о , (10.31)

Як замикаючі приймаються ділянки з найбільш високими витратами на виробництво 1 ц продукції рослинництва.

Визначення витрат на відновлення втрат грунту від ерозії методично зводиться до встановлення вартості його компенсації шляхом внесення родючого грунту добрив, кількість яких повинна бути еквівалентна вартості змитих речовин. Витрати на ці заходи визначаються за формулою 10.32:

, (10.32)

де	Сі	- вартість компенсації і-го ресурсу (грунт, органічні добрива тощо) з урахуванням витрат на доставку і розкладання, грн/т;
	Пі	- кількість і-го ресурсу (грунт, добрива тощо), еквівалентного втратам на змитих землях, т.

В загальному вигляді економічна оцінка рекреаційного лісокористування (Е _р), яке щорічно приносить народногосподарський ефект з урахуванням періоду ротації лісових насаджень, визначається за формулою 10.33:

, (10.33)

де	Р	- рента від рекреаційного лісокористування, грн;
	g	- коефіцієнт ефективності рекреаційного лісокористування;
	t	- фактичний вік насадження, років;
	Т	- вік лісового насадження у віці природної стиглості, років;
	Е	- норматив дисконтування (0,03).

Рента розраховується за формулою 10.34:

, (10.34)

де	ZР	- замикаючі витрати на вирощування 1 га рекреаційного лісу, грн;
	КР	- коефіцієнт якості лісових насаджень;
	З	- індивідуальні зведені витрати на відновлення, вирощування лісових насаджень реакційного призначення, грн.

Мислівська лісова фауна (звірі, птахи) оцінюються за формулою 10.35:

, (10.35)

де	Е о.ф	- економічна цінність мисливської фауни, грн;
	Фі	- кількість і-го ресурсу, доступного до використання, т;
	Ці	- ринкова (заготівельна) ціна і-го ресурсу мисливської фауни, грн;

Оцінка економічного збитку, що завдається лісовому господарству забруднення навколишнього середовища, приводиться до базового періоду за формулою 10.36:

, (10.36)

де	Кt	- капітальні вкладення на створення захисних насаджень, грн/га;
	Сt	- експлуатаційні витрати на вирощування насаджень, грн/га;
	ЕПР	- нормативний коефіцієнт різночасових витрат, рівний 0,03;
	t	-базовий період, до якого приводяться витрати t –го року;
	Т	-період функціонирования захисних насаджень, років;
	t о	- рік закладки (посадки) лісових насаджень.

За базовий період приймається рік створення захисних насаджень, проведення рубок догляду і здійснення інших лісогосподарських заходів. Всі технологічні витрати обчислюються на 1 га сільськогосподарських угідь. На 1 га захисних насаджень, на виробництво 1 ц продукції рослинництва.

Кількість лісових культур, що загинуло по причині забруднення в t –ому році на і-й ділянці можна визначити за формулою 10.37:

, (10.37)

де		- площа і-ої ділянці лісорозведення в t –ому році, га;
		- густість посадки лісокультур на і-й ділянці в t –ому році, тис. шт/га;
		-питома вага загиблих лісокультур по причині забруднення на і-й діяльниці в t –ому році (див.формулу 10.38).

, (10.38)

де		- фактичне значення приживання лісокультур в t –ому році, %;
		- зниження приживання лісових культур при відсутності фактора забруднення в t –ому році, %.

Госпрозрахункова (комерційна) величина економічного збитку від зниження продуктивності деревостоїв, що виникає у сфері промислової діяльності лісних підприємств, визначається за формулою 10.39:

, (10.39)

де		- ціна реалізації ділової деревини відповідно в забрудненому районі і при умові відсутності фактора забруднення, грн/м3;
		- собівартість заготовки ділової деревини при умові відсутності фактора забруднення, грн/м3;
		- середній розмір прибутку від реалізації ділової деревини при умові відсутності фактора забруднення, грн/м3.

Економічний збиток, що виникає при використанні відходів лісо заготовок можна буде визначати за формулою 10.40:

, (10.40)

де	ЗН	- витрати на підтриму нормативного стану лісу, що забезпечують визначений рівень використання його природозахисних і оздоровчих послуг, які виникають внаслідок забруднення;
	ЗВ	- витрати на відновлення (компенсацію) екологічних корисностей лісу в інших галузях народного господарства.

Заходи щодо поліпшення використання, відновлення і охорони лісових ресурсів та їх ефективність

Особливостями лісового господарства є:

• середовищеутворювальна роль лісу як компоненту біосфери;

• здатність лісу до природного відновлення;

• велика тривалість виробничого циклу господарства;

• зональна відмінність лісів; складність і динамічність взаємозв’язків між компонентами лісових екосистем;

• нерівномірне розміщення лісів на території;

• комплексне і екологічне використання лісових ресурсів у народному господарстві потребує глибокого диференційованого підходу до розробки заходів раціонального їх використання, відновлення і охорони лісових багатств.

Лісогосподарські заходи можна поділити на три групи:

1)ті, що дають придатну для реалізації продукцію в момент її здійснення;

2)ефект заходів по яких реалізується після тривалого періоду;

3)ефект від заходів виявляється у зменшенні збитків, яких завдають лісу шкідливі комахи, гриби і стихійне лихо.

Охорона лісів – сукупність заходів, що забезпечують збереження лісів (заліснення лісових територій). Включає охорону лісів від пожеж, шкідників, регулювання вирубок і відновлення лісу.

Лісовідновлення – це вирощування лісу на вирубаних і випалених лісових площах. Розрізняють два типи лісовідновлення: природне – процес утворення лісу природним шляхом на безлісних територіях, що стали такими в результаті дії антропогенних факторів; штучне – шляхом насаджень з наступним доглядом.

Лісовідновлювані заходи для очищення повітря слід спрямовувати на створення стійких, різновікових мішаних і складних за будовою насаджень, здатних виконати захисні функції.

Для посилення захисних функцій гірських лісів доцільно застосовувати систему протиерозійних заходів і формувати високоповнотні ліси, де можливі багатоярусні насадження з урахуванням типу кореневих систем.

Важливе значення лісового господарства – відновлення лісу на вирубках, рівнинах, пустирях, горах та інших площах, призначених для вирощування лісу, а також захисне лісорозведення.

Особливого значення набувають раціоналізація лісокористування, докорінне поліпшення структури виробництва в галузях лісової, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості.

У справі лісовідновлення зусилля мають бути спрямовані на поліпшення якісної і зміну кількісної структури майбутніх лісів шляхом скорочення періоду відтворення лісових ресурсів, поліпшення породного складу, використання сортового насіння, нових типів садивного матеріалу, застосовування досконаліших агротехніки і технології.

Лісовий кодекс України, прийнятий 21 счня 1994 року, регулює відносини з охорони і відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей та підвищення продуктивності, посилення їх використання лісів з метою задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах.

Відповідальність (дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну) за порушення лісового господарства несуть особи, винні в:

• незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників;

• порушенні вимог пожежної безпеки в лісх, знищені або пошкодженні лісу внаслідок або необережного поводження з вогнем, внаслідок забруднення лісу хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами та іншими видами шкідливого впливу;

• порушенні строків лісовідновлення;

• знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу тощо.