10.1.2. Еколого-економічні проблеми використання мінеральних ресурсів

Надра Землі використовуються в кількох напрямах:

• для добування корисних копалин;

• зберігання рідких і газоподібних корисних копалин у природних і штучних сховищах;

• створення різних споруд і навіть цілих заводів;

• трансопртних комунікацій (метро, трубопроводи);

• захорення промислових токсичних і радіоактивних відходів.

Мінеральні ресурси нині значною мірою визначають економічний потенціал будь-якої держави.

З розвитком цивілізації й народонаселення різко зросло видобування корисних копалин у всьому світі.

Величезного значення для еконоімки всіх країн набули такі корисні копалини, як нафта і газ, алюмінієві руди, хром, нікель, кобальт, титан, уран, марганець, свинець і олово.

За даними спеціалістів «Дойче Банк» (Німетччина) мінеральні ресурси України оцінено у вісім балів за десятибальною шкалою.

Мінерально-сировинна база є основою виробництва понад 90% продукції важкої промисловості. На частку мінерально-сировинного комплексу припадає третина виробничих фондів, близько 40 % капітальних вкладень, майже п’ята частина трудових ресурсів. Приблизна вартість промислових запасів основних видів корисних копалин дорівнює 14,8 трлн. гривень.

Економічна оцінка надр землі за В. М. Козирєвим може здійснюватися за формулою 10.21:

, (10.21)

де	ЗГ	- затрати на геологорозвідувальні роботи, що враховані на суспільном рівні в розрахунку на одиницю корисних копалин;
	Р1	- рента першого року;
	п	- кількість років, протягом яких родовище приносить ренту;
	К	- коефіцієнт, який враховує зміну ренти за роками.

Обєктом плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин є обсяг погашених балансових запасів (для надри, конденсату, газу, торфу та гідромінеральних ресурсів – обсяг видобутих) корисних копалин.

Фактична ціна одиниці реалізованої мінеральної сировини визначається діленням виручки, одержавної фактично від реалізації корисних копалин, на обсяг її реалізації за звітний період, а собівартість одиниці видобутої мінеральної сировини – діленням собівартості мінеральної сировини на обсяг, що відповідає її собівартості.

Правову основу законодавства, яке регулює питання використання та охорони надр, є Конституція України, Закон України «Про охорону навколишнього природного серредовища», Кодекс України «Про надра», Гірничий закон України «Про державну геологічну службу України» та інші нормативні акти.

Кодекс України про надра, прийнятий 24 липня 1994 року, регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб суспільства у мінеральній сировині; охорони надр, гарантування безпеки людей, майна, навколишнього природного середовища під час користування надрами.

Кодекс визначає поняття про надра, порядок і види користування надрами, основні вимоги в галузі охорони надр. Такими вимогами, зокрема, є:

• забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

• додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування;

• раціональне вилучення і використання корисних копалин і наявних у них компонентів;

• недопущення шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами;

• охорони родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їхню розробку, тощо.

У Кодексу про надра встановлений перелік правопорушень законодавства про надра, які тягнуть за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно з законодавством України:

• самовільне користування надрами;

• порушення норм, правил і вимог щодо проведення робіт з геологічного вивчення надр;

• вибіркове вироблення багатьох ділянок родовищ, що призводить до наднормативних витрат корисних копалин;

• наднормативні витрати і пошкодження якостості корисних копалин під час їхнього добування;

• пошкодження родовищ корисних копалин;

• невиконання правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища щодо шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами, тощо.

Вартість родовищ визначається за формулою 10.22:

, (10.22)

де	Vg	- вартість родива;
	T	- період освоєння родовища;
	i	- роки освоєння родовища;
	Rg	- гірська рента;
	r	- норма віддачі на капітал або ставка дисконтування.

Гірська рента визначається за формулою 10.23:

, (10.23)

де	Р	- ціна реалізації видобутого природного ресурсу;
	С	- витрати на видобування природного ресурсу;
	Кg	- коефіцієнт капіталізації для гірського устаткування, що складається з норми прибутку на капітал (10 %) і норми відкодування капіталу (2 %);
	Q	- обсяг видобутку природного ресурсу, кг.

Наприклад. Розрахувати вартість золоторудного родовища на основі гірської ренти за наведеними данними: ціна реалізації золота – 11,4 долар/гр.; середні витрати – 9,7 долар/гр.; річний обсяг видобутку золота – 4000 кг.; період відпрацювання запасів – 20 років; вартість гірського устаткування з урахуванням його зношування – 20 млн. доларів; ставка дисконтування – 10 %.

Рішення.

Гірська рента становить:

R_g = (11,4 – 9,7) х 4000000 – 0,12 х 20000000 = 4400000 доларів або 4,4 млн. доларів.

Вартість золоторудного середовища становить:

V_g = 4,4 х [(1,1)²⁰ - 1] : 0,1 х (1,1)²⁰ = 144 млн. доларів.