8.1. Методичні поради до вивчення теми Перелік питань

8.1.1.Економічний механізм і еколого-економічні інструменти.

8.1.2.Групи еколого-економічних інструментів.

8.1.3.Ринкові механізми регулювання природокористування.

8.1.4. Фонди охорони навколишнього природного середовища.

8.1.5. Соціально-економічна ефективність природокористування та способи її оцінки.

8.1.6. Методи економічного стимулювання раціонального природокористування

8.1.7.Класифікація природних ресурсів

8.1.1.Економічний механізм і еколого-економічні інструменти

Облік економічної цінності природи вимагає визначення принаймні вартісної оцінки трьох природних функцій: забезпечення природними ресурсами; асиміляція відходів і забруднень; забезпечення людей природними послугами, такими, як рекреація, естетичне задоволення та ін.

З погляду комплексності підходу до оцінки природи і спроб врахувати не тільки її прямі ресурсні, але й асиміляційні функції та природні послуги, найбільш перспективною є концепція загальної економічної цінності (вартості) – total economic value (рис. 8.1.).

Загальна економічна вартість

Приватні споживчі вартості

Неспоживчі вартості

Непрямі споживчі вартості

Прямі споживчі вартості

Вартість відкладеної альтернати

ви

Вартість споживання

Вартість існування

Продукти, що можуть спожива

тися

безносе

редньо

Функціональні

вигоди

Майбутні прямі та непрямі споживчі вартості

Цінність збереження для нащадків

Вартість усвідомлення вагомості подальшого існування

Сировина

Продово

льство

Біомаса

Здоров’я

Екологічні функції

Боротьба із затопленням

Захист від буревіїв

Біорозмаїття

Середовище проживання

Середовище проживання

Необоротні зміни

Середовище проживання

Види

під загрозою знищення

Зменшення чуттєвості вартості для індивідів

Рис. 8.1. Класифікація споживчих вартостей природних ресурсів за даними Організації економічного співробітництва та розвитку

Величина загальної економічної цінності є сумою двох агрегованих показників – вартості використання (споживчої вартості) і вартості невикористання. Загальна економічна цінність розраховується за формулою 8.1.

(8.1)

де	ЗЕВ	- загальна економічна цінність (вартість);
	ВВ	- вартість використання;
	ВН	- вартість невикористання.

У свою чергу вартість використання є сумою трьох доданків (пряма вартість використання, непряма вартість використання, вартість відкладеної альтернативи)і визначається за формулою 8.2:

(8.2)

де	ПВВ	- пряма вартість використання;
	НВВ	- непряма вартість використання;
	ВВА	- вартість відкладеної альтернативи.

Часто вартість невикористання визначається величиною вартості існування, іноді в неї включається також вартість спадщини. У цілому цей показник відображає насамперед соціальні аспекти природи для суспільства.

Таким чином, величина загальний економічної цінності визначається за формулою (8.3).

(8.3)

де

ВІ

- вартість існування.

У таблиці 8.1 наведено приклади природних функцій і послуг, що враховуються в загальній економічній вартості.

Таблиця 8.1

Приклади природних функцій і послуг, що враховуються в загальній економічній вартості

Категорії		Вартість прямого використання			Вартість непрямого використання	Вартість відкладеної альтернативи	Вартість невикористання (вартість існування)
		Види користування, що добуваються	Види користування, що недобуваються
1		2	3		4	5	6
Загальні		Зсоби існування, комерційне використання, ліки, місця відпочинку місцеперебу вання	Рекреація, освіта, наукові дослідження, транспорт		Круговорот речовин, регулювання клімату, охорона водозборів, санітарно функція	Потенційні прямі і непрямі види користування в майбутньому	Етична, культурна спадщина, надбання
Екосистеми (наприклад, водно-болотні угіддя)	Паливо, біологічні ресурси водойм, агросистеми			Спостереження за птахами, водний спорт, любительське рибальство	Боротьба з повенями, зміцнення берегів, захист зимівель птахів тощо	Можливість одержання товарів і послуг у майбутньому	Спостереження за мігруючими видами, захист шляхом обмеження доступу сторонніх
Види (наприклад, види дерев)	Деревина, паливо, плоди, корм, ліки, будівельні матеріали, технічна сировина			Селекційна робота, фармацевтичні, хімічні і біохімічні дослідження	Акумуляція вуглецю, фармацевтичні, хімічні і біохімічні дослідження	Відновлені ресурси лісу і послуги в майбутньому	Охорона лісів як місць відпочинку, для ритуальних цілей та ін.
Генетичне розмаїття (наприклад, сорти культурних рослин)	Продовольство			Селекція рослин	Еволюційна цінність	Перспективи поліпшення сортів	Забезпечення охорони генофонду

Найпростішими видами з погляду прогнозування екологічних вигод є ті, що отримують користувачі, тобто люди, які безпосередньо використовують відповідні блага і одержують від них пряму споживчу вартість (наприклад, урожаї сільськогосподарських культур, ліс, рекреація і туризм). Ще один вид вартості – цінність екологічних функцій таких, як захист ґрунту, регулювання клімату, фотосинтез, цикли харчування, засвоювання відходів та інші екологічні взаємодії. Вони являють собою непряму споживчу вартість; навіть якщо люди в даний час не одержують від блага вигоду прямо чи побічно, вони можуть забажати зберегти можливість використання блага в майбутньому. Тут мова йде про вартість відкладеної альтернативи; вона включає ліки, що можуть бути розроблені на основі рослин, які раніше не використовувалися; гени для рослинництва, біотехнології; замінники ресурсів, що виснажуються.

Люди можуть також оцінити й екологічні альтернативи (навіть якщо вони не одержують від них прямої чи непрямої користі або не розглядають їх як вартість наявності вибору. Вартість існування – це приклад неспоживчої вартості. Вона виникає в результаті простого задоволення незалежно від того, чи зможе дана людина коли-небудь одержати від цього пряму чи непряму вигоду. Вартість спадщини має аналогічне значення, хоча мотивом виступає бажання передати що-небудь своїм нащадкам.

Цінність прямого використання може включати використання біоресурси зі споживання чи без споживання, наприклад, фотополювання, спостереження за тваринами, гніздуванням птахів тощо.

Пряма споживча вартість найбільшою мірою підходить для ринкової оцінки вартості, хоча існування додаткової вигоди для споживача означає, що при використанні лише цін і вигоди звичайно будуть заниженими.

Непрямі споживчі вартості також можуть оцінюватися з використанням ринкових методів, а також за допомогою опитувань населення з метою визначення готовності його плати.

Вартість існування, вартість спадщини може бути ефективно виявлена лише в результаті обстеження переваг населення (підхід «готовність платити»).

Економічна цінність природних територій, що охороняються. Цінність цих територій визначається на основі формули 8.3 і складається з прямої вартості використання, непрямої вартості використання, вартості відкладеної альтернативи та вартості існування.

Пряма вартість використання найкраще піддається економічній оцінці. Вона складається з оцінки вартості ресурсів і їхнього стійкого використання (використання, що не призводить до виснаження ресурсу в часі). Так, пряма вартість природних територій, що охороняються складається із: вартості деревини (санітарні рубання); вартості побічних продуктів (грибів, ягід та ін.); вартості лікарських рослин; стійкого полювання і рибальства; рекреаційної діяльності та туризму.

Непряма вартість використання природних територій, що охороняються – показник можливих вигод – містить у собі: зв’язування вуглекислого газу (пом’якшення парникового ефекту); водорегулювальні функції (захист від повеней); запобігання ерозії ґрунтів; збереження здоров’я населення під час відпочинку на території, що охороняється. Вартість існування, як правило, не може бути оцінена за допомогою вартісних показників, що отримані шляхом ринкових цін, оскільки не існує якого-небудь ринку, який оцінює естетичні аспекти: цінність природи як така; естетична цінність природи для людини, борг зі збереження природи перед майбутніми поколіннями і тощо. ЇЇ вартість існування можна оцінити такими методиками: суб’єктивних оцінок (готовність платити); гедоністичного ціноутворення; транспортно-шляхових витрат (визначення вартості чи тимчасових витрат на досягнення населенням пункту призначення).

Вартість відкладеної альтернативи пов’язана з консервацією біологічного ресурсу для можливого використання в майбутньому. У цьому випадку можлива вартість є скоректованою сумою прямої і непрямої вартості використання. Ця вартість тісно пов’язана з концепцією стійкого розвитку.

Оцінка природних територій, що охороняються на основі концепції загальної економічної цінності може бути використана в економічному аналізі, де основним методом є аналіз витрат і вигод. Якщо пропозиція забезпечує вигоду, вона може бути затверджена, і різні проекти будуть ранжовані залежно від розміру чистої вигоди.

Як правило, існують альтернативні шляхи досягнення цілей того чи іншого проекту. Економісти повинні перевірити, чи всі можливі альтернативи були вивчені, і впевнитися, що обране рішення є найбільш рентабельним (тобто забезпечує найменш витратний спосіб для досягнення мети проекту). Ресурси, що використовуються в рамках того чи іншого проекту, мають альтернативне застосування, тобто вони можуть бути використані і для інших цілей, що також забезпечують позитивну норму прибутку.

Таким чином, у сучасних економічних умовах функціонування природних територій, що охороняються, необхідно показувати свої переваги в конкурентній боротьбі шляхом альтернативних способів використання конкурентної території, на які є біологічні ресурси. До альтернативних способів можуть бути віднесені такі: ведення сільського господарювання, лісозаготівлі, видобуток корисних копалин, різні види будівництва й ін.

Економічний механізм - це сукупність економічних струк­тур, інститутів, форм і методів господарювання, за допомогою яких реалізуються чинні в конкретних умовах економічні зако­ни та здійснюється погодження і корегування суспільних, гру­пових і приватних інтересів. Як ми ще переконаємося, економічний механізм відіграє важливу роль у реалізації цілей екологічної політики господарського суб'єкта будь-якого рівня.

Основними компонентами економічного механізму є:

• правові основи здійснення економічної діяльності (права, обо­в'язки, ліцензії, обмеження, процедури тощо);

• система відносин власності на основні засоби виробництва;

• організаційна структура економіки, тобто система форма­льних і неформальних організаційних зв'язків, що формує реальні економічні відносини між господарськими суб'єкта­ми; ці зв'язки можуть реалізовуватись як по вертикалі (ре­алізація владного впливу), так і по горизонталі (взаємодія між суміжними економічними суб'єктами, а також на регі­ональному рівні внаслідок організаційної діяльності терито­ріальних адміністративних органів);

• система суспільних інститутів (традиції, моральні заса­ди, порядки, релігійні звичаї, духовні цінності тощо), що формують соціально-інформаційне поле економічної актив­ності;

• економічні інструменти.

Одну з провідних ролей в реалізації дії економічного механі­зму відіграють економічні інструменти. Це пояснюється тим, що саме через них передається вплив на головні спонукальні мотиви діяльності суб'єктів господарювання - їхні економічні інтереси.

Економічні інструменти - це засоби (заходи, методи, ва­желі) зміни фінансового стану економічних суб'єктів. За допо­могою економічних інструментів можна, впливаючи на спону­кальні мотиви діяльності суб'єктів господарювання, регулюва­ти товарно-грошові відносини на рівні підприємства, території, національної економіки і навіть транснаціональних систем.