7.1.3.Оцінка впливу на навколишнє середовище

Окремим різновидом екологічної експертизи є оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС), що охоплює природні, технічні, економічні, соціальні та інші аспекти реалізації проектів. ОВНС являє собою більш поглиблений та ємний варіант проведення екологічної експертизи з урахуванням транскордонних перено­сів забруднюючих речовин, інформації та енергії.

Метою оцінки впливів на навколишнє середовище є еколо­гічне обґрунтування доцільності майбутньої господарської ді­яльності та способів її реалізації, визначення шляхів і засобів нормалізації стану навколишнього середовища та забезпечення вимог екологічної безпеки.

Основними завданнями ОВНС є:

• характеристика сучасного стану території району майбут­нього будівництва;

• визначення переліку можливих екологічно небезпечних впли­вів і зон проектованої діяльності на навколишнє середовище по варіантах розміщення;

• визначення масштабів і рівнів впливів запланованої госпо­дарської діяльності на навколишнє середовище в нормаль­них та аварійних умовах;

• прогноз змін стану навколишнього середовища відповідно до переліку впливів при будівництві, експлуатації, ліквідації об'єктів проектованої діяльності та імовірних аварійних си­туаціях;

• визначення комплексу заходів щодо попередження або об­меження впливів проектованої діяльності на навколишнє се­редовище, необхідних для дотримання вимог природоохо­ронного законодавства та нормативних документів;

• визначення еколого-економічних наслідків реалізації виро­бничо-господарської діяльності та залишкових впливів на навколишнє середовище;

• складання заяви про екологічні наслідки діяльності.

ОВНС виконується з урахуванням пріоритету екологічних чинників та у взаємодії із соціальними та економічними факто­рами господарської діяльності з урахуванням перерозподілу на локальному і регіональному рівнях.

Міжнародною конвенцією про оцінку впливу на навколишнє природне середовище, прийнятою країнами Європейської економічної комісії в 1991 році, визначено перелік видів господарської діяльності, для яких ОВНС проводить­ся в повному обсязі. Цей перелік включає:

1. нафтоочищувальні заводи, установки газифікації та спалювання вугілля, бітумних сланців продуктивністю більш ніж 500 т/добу;

2. теплоелектростанції, атомні електростанції потужністю більш ніж 300 МВт;

3. установки для отримання і регенерації ядерного палива, переробки радіоактивних відходів;

4. установки для доменного і мартенівського виробництва, підприємства кольорової металургії;

5. установки для видобування, переробки і перетворення азбесту продуктивністю більш ніж 200 т/рік;

6. хімічні комбінати;

7. будівництво автомагістралей, швидкісних шляхів; трансзалізничних шляхів, аеропортів;

8. нафто- і газопроводи з труб великого діаметра;

9. торговельні центри (супер-, максі- та гіпермаркети);

10. установки для видалення відходів, спалювання, хімічної переробки та захоронення токсичних і небезпечних відходів;

11. великі греблі та водосховища;

12. водозабори підземних вод з річним виробництвом понад 10 млн м3;

13. виробництво целюлози і паперу потужністю більш ніж 200 т/добу;

14. видобуток вуглеводнів на континентальному шельфі;

15. великі склади для зберігання нафтових, нафтохімічних і хімічних продуктів;

16. вирубка лісу на великих площах.

Розробка матеріалів ОВНС доручається спеціалізованим та іншим організаціям, що мають відповідні ліцензії.

Порядок розробки матеріалів ОВНС має відповідати загаль­ній технологічній схемі інвестиційного процесу будівництва. Вихідними даними для виконання ОВНС є матеріали з приро­доохоронних розділів містобудівної, планувальної документації (або інші матеріали оцінки екологічного стану території), дер­жавного моніторингу навколишнього середовища, який здійс­нюють органи державного регулювання, відомчого контролю, а також результати наукових, інженерно-екологічних та інших досліджень.

У разі недостатної повноти вихідних даних мають бути про­ведені додаткові інженерно-екологічні розвідки і науково-дослідні роботи на базі сучасних методик і технічних засобів.