2.1.5. Сутність та класифікація природних факторів і антропогенних проблем довкілля

Природний фактор - будь-який фактор (предмет, явище, ру­шійна сила процесів, умови їх перебігу), що діє незалежно від людини та без її участі або пов'язаний з її біологічною сутністю: безпосередня дія природного фактора в певних межах може змінюватися, але цілком не знімається впливом соціальних фа­кторів, включаючи техногенну дію.

Соціальний фактор - фактор, що є результатом функціону­вання людського суспільства.

Під соціальним середовищем слід розуміти штучне мате­ріальне і психологічне (інформаційне) оточення людини. При­родне середовище в сукупності із соціальним середовищем ство­рюють навколишнє середовище людини.

До 1980 років традиційним підходом до класифікації природ­них факторів був їх розподіл на природні ресурси і природні умови.

Основним критерієм подібної класифікації була економічна роль природних факторів у суспільному виробництві.

Під природними ресурсами традиційно розуміють тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил мо­жуть бути використані в суспільному виробництві.

Під природними умовами розуміють тіла і сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності людського суспільства, однак безпосередньо або побічно не залучені до сфе­ри виробничої чи невиробничої діяльності людей (наприклад: клі­мат, космічні промені, ін.), блага, як сонячна радіація, енергія вітру, морських течій тощо. Фактор змінюваності можна вважати дуже важливим моментом у формуванні еконо­мічного інструментарію природокористування. Зміна властивос­тей природного ресурсу означає, що змінюється (звичайно погір­шується) його здатність виконувати ті чи інші функції, а як на­слідок, і цінність ресурсу. Реакцією економічної системи на ці процеси буде збільшення або зменшення витрат: одні економічні суб'єкти зазнаватимуть збитків, інші - заощадять на тому, що, використавши ресурс, не відновили його властивості.

Основна особливість розвитку продуктивних сил на сучасно­му етапі - поступове стирання межі між природними ресурсами і природними умовами.

По-перше, зростають масштаби тради­ційного використання природних факторів як ресурсів, внаслі­док чого фактор, який раніше належав до природних умов, пе­ретворюється в природний ресурс.

По-друге, значно зростає кількість функцій, які може вико­нувати той самий природний фактор у ролі природного ресурсу. Це добре простежується на прикладі одного з найважливіших елементів природного середовища - атмосфери.

Принципово новий підхід до класифікації природних ресур­сів запропонував М.Ф. Реймерс у 1994 р. Його концепція стано­вить собою комбінацію функціональної та екологічної класифі­кацій і базується на понятті інтегрального ресурсу, що розгля­дається як системне утворення, яке експлуатується різними господарськими галузями і підтримує життя на Землі. Біль­ше 76 компонентів, які входять до нього, утворюють інтегральні й комплексні сукупності (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Склад інтегрального природного ресурсу за

М. Ф. Реймерсом

Група	Види ресурсів
1	2
Антропо-екологічні (3 одиниці)	Соціально-антропологічні ресурси Генетичні ресурси Епідемії і хвороби
Інформаційні (2 одиниці)	Природні еталони Історична інформація

Продовження табл. 2.3

1	2
Ресурси простору і часу (3 одиниці)	Простору (територіальні, водні, повітряні, включаючи космос) Часу Ресурси загального екологічного балансу
Енергетичні ресурси (разом 16 одиниць)	Сонячна радіація Космічні промені Геотермальна енергія Потенційна і кінетична енергія Атмосферна електрика Біоенергія Земний магнетизм Енергія атомного розпаду Енергія хімічних реакцій Енергія природного палива (5 од.) Енергія ядерного синтезу Теплові, радіаційні та електромагнітні забруднення
Газово-атмосферні (6 одиниць)	Гази атмосфери Гази гідросфери Озоновий екран Газові забруднення Фітонциди та інші леткі біогенні речовини Газові домішки неатмосферного походження
Водні (11 одиниць)	Атмосферна волога Океанічні і морські води Озера, водоймища, ставки Текучі води (річок глибинного стоку) Гідрогеологічні ресурси Тимчасові малі замкнені водойми (калюжі, малі озерця і т.ін.) Ґрунтова волога Волога, зв'язана в рослинах і тваринах Хіміко-механічна здатність океанів і морів Рідкі забруднення (штучно привнесена волога в екосистемах)
Ґрунтово-геологічні (11 одиниць)	Ґрунти і підґрунтя Виходи гірських порід Ґрунтові забруднення (напр., засолення) Ландшафтні структури (гори, рівнини, захисні гірські бар'єри тощо) Корисні копалини Ерозія ґрунтів

Продовження табл. 2.3

1	2
Біологічні (рослин, тварин, мікро­організмів) (19 одиниць)	Генетико-видовий склад Біомаса Фотосинтетична активність рослин Біопродуктивність Системно-динамічні якості Біологічні забруднення Здатність до очищення та інші властивості в природних системах, включаючи виробництво вільного кисню Роль тварин як санітарів, поглиначів хімічних речовин, запильників та ін. Господарська продуктивність тварин Хіміко-фізична активність мікроорганізмів та ін.
Кліматичні (2 одиниці)	Природні кліматичні ресурси Місцевий (змінений) клімат
Рекреаційні ресурси (3 одиниці)	Умови для життя людей Умови для відпочинку Лікувальні ресурси

Слід звернути увагу на той факт, що до складу ресурсів М.Ф. Реймерсом включені різні види порушення (забруднення) середовища. Вони перетворюють­ся в невід'ємні компоненти реальних екосистем. Найчастіше екодеструктивні процеси спричиняють додаткові економічні витрати.

Сьогодні все довкілля перетворилось на єдиний інтеграль­ний ресурс, який інтенсивно використовується людиною.

За ознаками відновності, відтворюваності, замінності та ви­черпності М. Ф. Реймерс розрізняє такі пари:

1. Відновні і невідновні - ресурси, які здатні й не здатні до самовідновлення (через розмноження чи інші природні цик­ли відновлення) за терміни, які можна зіставити з періода­ми їх споживання (тому рослинність, вода в річці - відновні ресурси, а ґрунт, мінеральні багатства - невідновні).

2. Вичерпні і невичерпні - ресурси, що вичерпуються (висна­жуються) в ході їх економічного використання (ґрунт, ліс, дикі тварини, кормові угіддя, копалини, ін.), і ті ресурси (чи властивості природи), зміни яких прямо не пов'язані з інтенсивністю їх використання (сонячна енергія, атмосфера, енергія припливів і відпливів, ін.).

3. Замінні і незамінні - ті, що можуть бути замінені (наприклад, метали - пластмасами) і не можуть бути замінені іншими ресур­сами (атмосферний кисень для дихання, прісна вода для пиття).

4. Відтворювані і невідтворювані - ті, що принципово можна відтворити (прискорити відтворення) за рахунок застосуван­ня праці людей, і ті, що до такого відтворення не придатні (наприклад, біологічний вид - невідтворюваний ресурс, еко­система - обмежено відтворюваний ресурс тощо).

Більш повне використання людиною природних факторів, перетворення їх у єдиний інтегральний ресурс змушують по-новому підійти до їх класифікації. Оскільки практично всі еле­менти природи так чи інакше використовуються чи можуть бути використані людиною (потенційні природні ресурси), вважаєть­ся більш доцільним розглядати природні фактори за їх відно­шенням до виконуваних функцій:

• якщо природні фактори розглядаються при їх використанні в суспільному виробництві, доцільно застосовувати термін природні ресурси.

• якщо природні фактори виконують екологічні, фізіологічні і соціальні функції, слід вживати терміни природні умови, довкілля або навколишнє природне середовище.

Для характеристики узагальнюючого поняття, що охоплює природні ресурси і природні умови, необхідно вжива­ти термін природне середовище. Таким чином, одні й ті самі елементи природи можуть бути класифіковані в одному випад­ку як природні ресурси, в іншому - як природні умови.

Класифікація природних факторів, осмислення їх ролі в роз­витку людини і суспільства, а також у формуванні економічних структур дає змогу глибше зрозуміти сутність процесів пору­шення природи. Оскільки усвідомити, що втрачаєш, можна, тільки чітко зрозумівши, що маєш, то для цього необхідно ясно бачити роль і функції природних компонентів, що стають об'єк­том антропогенного впливу