Завдання для самостійної роботи

Скласти термінологічний словник до теми.

Тестові завдання:

1. Боржник визнається банкрутом:

   1. Загальними зборами засновників організації-боржника.

   2. Господарським судом.

   3. Ліквідаційною комісією.

   4. Арбітражним керуючим.

2. Банкрутом не може бути визнано:

   1. Благодійну організацію.

   2. Закрите акціонерне товариство.

   3. Виробничий кооператив.

   4. Казенне підприємство.

3. Організація і проведення зборів кредиторів здійснюється:

   1. Уповноваженими організаціями.

   2. Арбітражним керуючим.

   3. Комітетом кредиторів.

   4. Господарським судом.

Задача:

Державне підприємство, не маючи можливості (через відсутність коштів) упродовж останнього півріччя розплатитися зі своїми кредиторами, а також у зв’язку з відмовою Міністерства, до відання якого входило це підприємство, надати останньому фінансову допомогу, звернулося до господарського суду із заявою про порушення відносно підприємства справи про банкрутство. До заяви були додані: копії установчих документів підприємства, балансовий звіт за останній фінансово-господарський рік, перелік кредиторів підприємства.

Ознайомтеся із відповідними нормами ГКУ та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і дайте відповідь на такі питання: 1) який сенс підприємству-боржнику виступати ініціатором порушення відносно себе справи про банкрутство, 2) які фактичні підстави для порушення справи про банкрутство, 3) які документи в цьому разі мають бути подані разом із заявою, 4) які судові процедури можуть бути застосовані до підприємства-боржника, 5) які особливості провадження у справі про визнання банкрутом державного підприємства?

Тема 9. Відповідальність суб’єктів господарювання. План:

1. Поняття та принципи господарської відповідальності.

2. Підстави господарської відповідальності.

3. Досудовий порядок реалізації господарсько-правових відносин. Методичні рекомендації:

При підготовці до першого питання потрібно вказати, що термін «відповідальність» застосовується в різних аспектах. Зокрема визначають соціальну, моральну, економічну і юридичну відповідальність.

Зазначимо, що суб'єктами відповідальності є як суб'єкти господарювання, так і інші учасники господарських відносин, в тому числі міністерства, відом­ства та їх органи, які контролюють дотримання правил здійснення господарської діяльності.

Відмітимо, що господарсько-правова відповідальність являє собою вплив потерпіло­го на правопорушника безпосередньо або за допомогою суду в цілях га­рантії захисту прав і законних інтересів громадян, організацій та держа­ви, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відно­син, завданих внаслідок правопорушення.

Звернемо увагу на те що господарська відповідальність базується на основних началах, — принципах пра­ва, які виражають тенденції і потреби суспільства, що визначають суть системи, галузі або інституту права і в результаті їх правового закріплен­ня мають загальнообов'язкове значення. Господарсько-правова відповідальність, базується на принципах, відображених згідно з якими: потерпіла сторона в усіх випадках, не заборонених законом, має право на відшкодування збитків, незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; застосування штрафних санкцій до суб'єкта, який порушив зо­бов'язання, а також відшкодування збитків, не звільняють цього суб'єк­та від обов'язку, без згоди потерпілої сторони, виконати прийняті на себе зобов'язання в натурі; невідворотність відповідальності за скоєне правопорушення.

При підготовці до другого питання потрібно вказати, що підставами господарсько-правової відповідальності визнається здійснення правопорушення, тобто протиправної (забороненої) дії чи бездіяльності суб'єктом господарювання або іншим учасником госпо­дарського відношення, який порушує права і законні інтереси іншої особи — потерпілого або перешкоджає їх реалізації.

Звернемо увагу на те, що невиконання, або ж неналежне виконання господарського зо­бов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності є не що інше, як господарське правопорушення, яке спричиняє госпо­дарсько-правову відповідальність правопорушника.

Зауважимо, що суб'єкт господарювання звільняється від господарської відповідаль­ності при порушенні, невиконанні або неналежному виконанні зо­бов'язання, якщо доведе, що належне виконання зобов'язання вияви­лося неможливим внаслідок форс-мажорних обставин — дії неперебор­ної сили, тобто непередбачених, надзвичайних і невідворотних з людської волі явищ. Проте ці обставини повинні братися до уваги як такі, що звільняють правопорушника (суб'єкта господарювання) від господар­сько-правової відповідальності, якщо вони виникли і продовжувалися протягом усього строку виконання зобов'язання.

При підготовці до третього питання потрібно вказати, що правилом досудового врегулювання спорів є те, що учас­ники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'яв­лення їм претензій чи звернення до суду.

Слід зауважити, що більшість спорів може бути передано на вирі­шення господарського суду без досудового врегулювання. Застосуван­ня заходів досудового врегулювання спорів в обов'язковому порядку необхідне тільки у спорах, що виникають з договорів перевезення, про надання послуг зв'язку та договорів, заснованих на державному замов­ленні. В інших випадках досудове врегулювання спору є необхідною передумовою звернення до господарського суду лише за наявності відповідної угоди сторін

Підкреслимо, що якщо для господарських спорів передбачена процедура їх досудо­вого врегулювання, то звернення сторін до суду за захистом порушених прав і законних інтересів можливе лише після того, як контрагенту була направлена претензія, яку останній відхилив або не дав на неї відповіді

Процедура досудового врегулювання господарських спорів скла­дається із таких стадій: укладення у відповідних випадках уго­ди між сторонами про врегулювання спору у претензійному порядку; підготовка претензії контрагентом; підготовка відповіді і направлення її пред'явнику претензії.

Зазначимо, що претензія повинна викладатися тільки в письмовій формі з дотриманням вимог щодо змісту і основних її рекві­зитів. У ній необхідно чітко і вичерпно викласти дані про учасників спору, навести їх повне найменування, поштові і банківські реквізити з поси­ланням на чинне законодавство та умови договору (контракту). В претензії також викладаються конкретні вимоги до її отримувача про відновлення порушеного права заявника претензії з посиланням на докази, якими підтверджуються обставини, що стали підставою для заяви пре­тензії. У разі, коли вимоги претензії мають грошову оцінки, то в додатку до претензії або в самому тексті претензії необхідно викласти чіткий і обґрунтований розрахунок. В обґрунтування претензії заявник повинен додати до неї необхідні документи в оригіналі чи в належно засвідчених копіях (квитанції, довідки, акти передачі-прийому продукції, довіреності, акти експертизи тощо, залежно від характеру і категорії спору).

Відмітимо, що після розгляду претензії сторона повинна дати відповідь заявнику в установлені строки, в якій має повідомити про її визнання (повне або часткове) або про відмову в її задоволенні. Відповідь подається в пись­мовій формі, а її зміст має містити повне найменування і поштові реквізити підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь. Якщо претензія відхилена повністю чи частково, заявникові повинні бути повернуті оригінали документів, отриманих як додатки до претензії.

Скласти термінологічний словник до теми.

Тестові завдання:

1. До якого виду господарсько-правових санкцій належить відмова покупця від прийняття і сплати товару неналежного асортименту?

   1. Горизонтальних.

   2. Вертикальних.

   3. Оперативно-господарських.

   4. Адміністративно-господарських.

2. Неустойка, що стягується понад збитки, називається:

   1. заліковою,

   2. альтернативною,

   3. виключною,

   4. штрафною.

3. Які з указаних ознак не притаманні господарсько-правовій відповідальності:

   1. Застосовується у випадку скоєння господарського правопорушення.

   2. Настає виключно за наявності вини порушника.

   3. Настає у разі настання несприятливих наслідків економічного характеру, незалежно від застосування грошових санкцій або таких, що обмежують правоспроможність суб’єкта господарювання.

   4. Застосовується у формі певної системи економічних санкцій, передбаченої господарським законодавством і укладеними угодами, локальними нормативно-правовими актами суб’єктів господарювання.

Задача:

Приватне підприємство «ПП» та акціонерне товариство «АО» уклали договір про надання послуг. Договір передбачав сплату Замовником у разі несвоєчасної оплати належним чином наданих послуг пені у розмірі 1 % суми за кожен день прострочення платежу. 5 травня послуги були надані в повному обсязі, що було зафіксовано в Акті виконаних робіт (наданих послуг). Вартість послуг становила 35 000 грн. Замовник, відповідно до умов договору, узяв на себе зобов’язання оплатити послуги не пізніше, як через п’ять днів з моменту оформлення Акту виконаних робіт (наданих послуг). 1 грудня того самого року Виконавець подав позов до суду про стягнення основного боргу та пені.

Спираючись на норми ГКУ та ЦКУ, обчисліть розмір пені, обґрунтуйте свою відповідь, визначте ціну позову, до якого виду господарсько-правових санкцій належить пеня? Чи можна притягнути АО «АО» до відповідальності у позасудовому порядку?

Змістовний модуль ІІ.