9.5. Нагромадження капіталу.

Розширене відтворення на підприємстві означає збільшення розмірів капіталу, ріст масштабів виробництва благ.

Нагромадження капіталу — це збільшення грошових і матеріальних засобів, що витрачаються на розширене відтворення.

Основними джерелами нагромадження капіталу є прибуток і банківський кредит.

У багатьох розвинених країнах позикові засоби становлять понад половину загальної суми нагромадження.

Структура нагромадження на підприємстві включає:

1) виробниче нагромадження (Нп);

2) невиробниче нагромадження (Нн);

3) нагромадження, що йде на залучення додаткових працівників і підвищення кваліфікації всіх зайнятих (Нр).

Отже розмір нагромадження (Н) можна розрахувати за наступною формулою:

Н = Нп + Нн + Нр (9.1)

Виробниче нагромадження (або «інвестиції») витрачається на:

- збільшення кількості засобів виробництва (розширення виробничих площ і будівництво нових будинків, придбання встаткування і т.д.);

- приріст матеріальних запасів (резервів і страхових фондів).

Невиробниче нагромадження йде на:

- приріст невиробничих фондів (житлового фонду підприємства, медичних установ, установ культурно-побутового обслуговування);

- додаткові витрати на навчання й підвищення кваліфікації працівників (витрати на навчання робочим професіям, ріст кваліфікації й перекваліфікацію зайнятих, що веде до підвищення продуктивності їх праці).

Тема 10. Наймана праця й заробітна плата

10.1. Робоча сила як товар.

10.2. Сутність і функції заробітної плати.

10.3. Форми й системи заробітної плати.

10.4. Елементи організації заробітної плати.

10.1. Робоча сила як товар.

Робоча сила – це сукупність фізичних, інтелектуальних, психологічних і духовних здатностей людини до праці в процесі виробництва товарів і надання послуг.

В умовах ринкової економіки робоча сила – це не просто здатність до якого-небудь виду праці, а саме до найманої праці. Тому економіка передбачає поділ суспільства на власників робочої сили, власників капіталу та земельних власників, що породжує економічну потребу у працівника найматися на роботу до власників капіталу та землі. Ця потреба властива тільки найманому робітникові й вона відсутня у власників капіталу та землі.

В умовах товарного виробництва, заснованого на найманій праці, робоча сила здобуває соціальну форму товару.

Умови перетворення робочої сили в товар:

1. Юридична свобода особи.

2. Воля від засобів виробництва, недостатність власних економічних ресурсів для організації власного виробництва, що змушує працювати за наймом. Споживча вартість робочої сили полягає в її здатності створювати нову вартість, у тому числі й прибавочну вартість. Вартість товару «робоча сила» утворює суспільно необхідний робочий час (СНРЧ) для її безперервного відтворення. Вартість «робочої сили» утворюють: вартість засобів існування, необхідних для задоволення в даний період і в даній країні фізичних і соціально-культурних потреб робітника і його родини, а також вартість навчання працівника.

Сучасні реалії дещо різняться від класичних уявлень: працівники фізичної праці не володіють засобами виробництва, а працівники розумової праці володіють своїми засобами виробництва (тобто тими знаннями, які зберігаються в них у голові).

Особливість товару « робоча сила»:

1. Робоча сила невіддільна від особистості працівника та продається, купується на час користування, при цьому працівники не втрачають своєї особистої волі.

2. У споживанні робоча сила не утилізується. Її витрати у виробничому процесі повністю відновлюються під час відпочинку працівника та особистого споживання життєвих благ і послуг ( потрібно поїсти та відпочити).

3. Вартість робочої чинності оплачується після її вживання, а не в момент покупки.

Шляхом нагромадження виробничого досвіду, навичок, підвищується кваліфікація науково-технічного рівня робочої сили, вона удосконалюється та стає носієм людського капіталу. Разом з тим період найбільш продуктивного функціонування робочої силиокремих працівників обмежений (40-45 років).

Раніше мали місце наступні уявлення про найманих робітників:

- усі люди працюючі на дану організацію, є її працівниками; вони трудяться повний робочий день і залежать від місця роботи, тому що вона забезпечує їх коштами до існування та можливостями службового росту;

- усі службовці, які працюють на організацію, - це її підлеглі.

Зараз досить велика кількість працівників, які працюючи на організацію, не є працівниками цієї організації в колишньому значенні цього слова, не говорячи вже про те, що вони можуть працювати не повний робочий день. Усе ширше поширюється практика наймання співробітників за договором на умовах виплати гонорару або за контрактом на визначений період. На таких умовах праці найдосвідченіші й тому найцінніші для організації співробітники.

Гарні фахівці мають високу мобільність. Вони можуть звільнитися з роботи в будь-який момент. У них є власні засоби виробництва - їх знання.

Працівників розумової праці характеризує наступне твердження: «Якщо я продаю якийсь предмет (наприклад, книгу), то після продажу її в мене більше немає. Якщо я продаю інформацію (або знання), вона в мене як і раніше залишається».