9

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Кафедра «ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ ТА ФІНАНСИ»

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З ДИСЦИПЛІНИ

«ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ»

(для спеціальності: «Економіка підприємства»)

№ кода _____

Склали: ГОЛУБ Н.Ю.,

РУДЕНОК Г.Ю.

Затверджено на засіданні кафедри:

«Економічна теорія та фінанси»

ПРОТОКОЛ № __ від «__» _________ 2012р.

Зав. кафедрою д.е.н, проф. Л.О. Омелянович

Макіївка, 2012 р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………………………	6
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ.........................	7
Тема 1. Предмет і метод політичної економії …………………………..…………..…..	7
1.1. Становлення й розвиток політичної економії ………………………..…………….……..	7
1.2. Предмет і об'єкт політичної економії ……………………………………………………....	9
1.3. Методи політекономії …………………………………………………………………..…..	9
1.4. Функції політекономії……………………………………………………………………….	11
1.5. Місце політекономії в системі економічних дисциплін………………………………….	11
Тема 2. Економічні системи: поняття, структура, типи ………………………………….……	13
2.1. Поняття економічної системи та її структура ……………………………………………..	13
2.2. Класифікація економічних систем ……………………………………….………………..	13
2.3. Традиційна економічна система ……………………………………………………………..	14
2.4. Адміністративно-командна економічна система ……………………………..…………..	15
2.5. Ринкова економічна система………………………………………………………………….	15
2.6. Змішана економічна система………………………………………………………………….	16
2.7. Перехідна економічна система………………………………………………………………..	16
2.8. Критерії історичних етапів економічного розвитку…………………………………………	17
Тема 3. Економічні потреби та виробничі можливості суспільства ………………..………..	19
3.1. Економічні потреби суспільства ………………………………………………………..…..	19
3.2. Економічні інтереси ………………………………………………………………..………..	20
3.3. Суспільне виробництво і його основні фактори…………………………………………...	21
3.4. Суспільний продукт та стадії його руху…………………………………………………..	22
3.5. Виробничі можливості суспільства…………………………………………………………	24
Тема 4. Товарна форма суспільного виробництва …………………………………………….	26
4.1. Форми суспільного виробництва ……………………………………………….………….	26
4.2. Умови виникнення та існування товарного виробництва …………….………………….	27
4.3. Товар і його властивості……………………………………………………………………..	28
4.4. Економічні теорії вартості товару………………………..…………………………………	28
4.5. Закон вартості……………………………………………..…………………………………	30
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ………...……………	32
Тема 5. Гроші, їх сутність та функції …………………………………………………………..	32
5.1. Виникнення й сутність грошей ………………………………..…………………………..	32
5.2. Функції й види грошей ……………………………………………...………………………	33
5.3. Сутність і види інфляції……………………………………………………………………	35
Тема 6. Ринок і механізм його функціонування ………………………………………………..	36
6.1. Сутність ринку і його функції ………………………………………………………………	36
6.2. Кругообіг ресурсів, товарів і доходу в ринковій економіці…….………..………………	37
6.3. Структура та інфраструктура ринку……………………...…………………………………	37
6.4. Сутність попиту й особливості його формування………..….……………………………	40
6.5. Сутність пропозиції та фактори, що її визначають……….………………………………	42
6.6. Ринкова рівновага……………………………………………………………………………	43
6.7. Еластичність попиту та пропозиції…………………………………………………………	44
6.8. Формування цін у ринковій економіці…………………..…………………………………	46
6.9. Сутність і види конкуренції…………………………………………………………………	48
Тема 7. Домогосподарство в системі економічних відносин…..………………………………	49
7.1. Домогосподарство як суб'єкт ринкових відносин …………………………………………	49
7.2. Функції домогосподарств …………………………………………..………………………	50
7.3. Доходи домогосподарств……………………………………………………………………	51
7.4. Витрати домогосподарств……………………………………..……………………………	51
7.5. Заощадження домогосподарств…………………………….………………………………	53
Тема 8. Підприємство в системі економічних відносин…….…………………………………	55
8.1. Поняття підприємства і його функції……………………………………………………….	55
8.2. Класифікація підприємств…………………………………..………………………………	56
8.3. Об'єднання підприємств………………………………………..……………………………	58
8.4. Структура й джерела формування капіталу підприємства……………………………….	59
8.5. Амортизація основного капіталу підприємства………..…………………………………	60
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. МІКРОЕКОНОМІКА ………………………………………..……	61
Тема 9. Капітал і утворення нової вартості……………………..………………………………	61
9.1. Теорія прибавочної вартості………………………………..………………………………	61
9.2. Загальна формула руху капіталу……………………………….……………………………	61
9.3. Процес виробництва нової вартості…………………………………………….…………	61
9.4. Кругообіг капіталу……………………………….………………………….………………	62
9.5. Нагромадження капіталу……………………………………………….……………………	62
Тема 10. Наймана праця й заробітна плата……………………………………………………	64
10.1. Робоча сила як товар……………………………………………………………………….	64
10.2. Сутність і функції заробітної плати……………………………………………………….	65
10.3. Форми та системи заробітної плати……………………………………………………….	65
10.4. Елементи організації заробітної плати……………………………………………………	66

ВСТУП

В умовах трансформаційних перетворень у нашому суспільстві значно зростає потреба в пошуку дієвих методів і напрямків утвердження ринкових відносин, формування соціально орієнтованої економіки, здатної поєднати принципи свободи ринку з соціальною компенсацією.

Позитивну роль щодо вибору найбільш оптимальних шляхів трансформаційних перетворень у постсоціалістичних країнах відіграє оволодіння знаннями з фундаментальних економічних наук, провідне місце серед яких належить політичній економії. Воно визначається тим, що в жодному суспільстві немає такої сфери його буття, де б не відчувався б вплив економіки, або окрема особа могла в відчути себе незалежною від економічних процесів і явищ, що відбуваються в ньому, та могла нехтувати економічними законами. Тому знання з цієї навчальної дисципліни потрібні як працівникам державного апарату всіх рівнів управління, так і майбутнім фахівцям з різних напрямів економічної підготовки, а також тим, хто започатковує та здійснює

Підприємницьку діяльність в різних галузях національної економіки. Фундаментальні економічні знання дадуть їм змогу знайти відповіді на широкий діапазон питань від об’єктивного характеру дій економічних законів, соціально-економічних наслідків здійснюваних перетворень у постсоціалістичних країнах і до закономірностей формування та розвитку світового господарства.

Суть економічних перетворень, що проводяться в Україні, полягає в тому, щоб зробити кожну людину активним учасником господарському життя суспільства. Вища школа покликана формувати в молодого фахівця економічне мислення на основі глибокого розумінні явищ, процесів і відносин в економічній системі суспільства, а також способів та інструментів вирішення економічних проблем.

Завдання дисципліни «Політична економія» полягає в наступному: на методологічних засадах цивілізаційної теорії розвитку суспільного виробництва – продуктивних сил і економічних відносин – сформувати певний тип економічного мислення, економічну психологію та світогляд студентів, забезпечити засвоєння ними знань та методів цивілізаційного, синергетичного та діалектичного життя суспільства.

Предмет дисципліни: економічні відносини та економічні закони суспільства.

Мета дисципліни: формування ґрунтовних знань про економічну систему суспільства, закони її функціонування і розвитку для розуміння чинників зародження, утвердження і напрямів розвитку сучасних соціально-економічних систем, їх спроможності задовольняти потреби людей.

Головним завданням даного конспекту лекцій є надання допомоги студентам у вивченні політичної економії. Конспект розрахований на студентів вищих навчальних закладів, аспірантів та викладачів економічних спеціальностей.

Змістовий модуль 1 Загальні засади політИчної економії

Тема 1

Предмет і метод політичної економії

1.1. Становлення й розвиток політичної економії

1.2. Предмет і об'єкт політичної економії

1.3. Методи політекономії

1.4. Функції політекономії

1.5. Місце політекономії в системі економічних дисциплін

1. Становлення й розвиток політичної економії.

Політекономія як наука йде своїм коріннями в давню давнину. Основи економіки були закладені ще в працях учених прадавньої Індії, Китаю, Греції (зокрема, Давньоіндійські «Закони Ману» (IV-III вв. до н.е.), «Артхашастра» (II в. до н.е.), вавилонські «Закони царя Хаммурапі» (XVIII до н.е.), древнекитайська «Книга змін» та інші).

Вершина докласичного етапу розвитку економічної думки пов'язана з діяльністю античних мислителів. Погляди давньогрецьких філософів Ксенофонта (430-354 рр. до н.е.), Платона (427-347 рр. до н.е.), Аристотеля (384-322 рр. до н.е.) можна характеризувати як теоретичні вихідні пункти сучасної економічної науки.

Аристотель в IV у до. н.е. розділяв поняття «економія» (наука про господарювання заради задоволення потреб) і «хремастика» (мистецтво отримувати прибуток, «хрема» у перекладі означає майно, власність).

До середніх століть економія була близька до грецької «ойкономії» (так зване домоведення). Коли ж виникли перші централізованих держави, виникла необхідність в обґрунтуванні їх економічної політики, що було зроблено за допомогою політекономії.

Термін «політична економія» походить від давньогрецьких слів «політикос», що означає державний (суспільний) і «ойкономія», що означає домоведення. Тому політекономія – це «державоведення», тобто перелік правил і рекомендацій з організації та управління державним господарством.

Термін «політична економія» (що означало «керування державним майном міста») вперше було вжито в 1615 р. у праці «Трактат політичної економії» французьким дослідником Антуаном де Монкретьеном. Згодом політекономія здобуває нові характеристики.

Як самостійна наука політекономія сформувалася в ХVІІ - ХVІІІ ст.

З ХІХ в. загальнопоширеною назвою науки стала «політична економія». Однак спочатку в різних країнах пропонувалися й такі терміни як «наука про народне господарство», «національна економія», «соціальна економія». Наприкінці ХІХ ст. - початку ХХ ст. поряд з терміном «політична економія» з'являється новий – «economics», що в перекладі з англ. означає «економіка».

На сьогодні ряд учених уважає ці два терміни синонімами, однак слід зазначити, що по своїй суті вони все-таки відрізняються. Це пов'язане з тим, що економічна теорія розвивається двома шляхами:

1) політекономічний, з більш виражених політекономічним аспектом аналізу – політекономія;

2) економічний, з більш вираженим економічним аспектом аналізу – економікс.

Під економіксом розуміється аналітична наука про використання людьми обмежених ресурсів (землі, праці, капіталу, підприємницької здатності) для виробництва товарів і послуг, їх подальший розподіл і обмін між членами товариства з метою споживання. Економікс представлений рядом шкіл і напрямків.

Політекономія постійно перебувала в процесі розвитку та пройшла при цьому ряд основних етапів.

ХV - ХVІІ ст. – теоретична школа меркантилізму (від італійського «мерканте» - торговець, купець). Меркантилісти вважали, що джерелом багатства суспільства служить зовнішня торгівля, за допомогою якої можна нагромадити в країні більше золота й срібла. Для цього необхідно продавати в інші країни товарів більше, ніж купувати. Тим самим меркантилісти заклали основу зовнішньоторговельної політики протекціонізму (захист вітчизняного виробника).

Меркантилізм став основою для теоретичних розробок представниками класичної політекономії, ідеї яких були протилежні меркантилізму.

З ХVІІ ст. – класична теоретична школа. Розвиток класичної політекономії відбувався в 2 варіантах:

1) французька класична школа та фізіократія (в пер. з грец. означає влада природи). Основоположником фізіократії був французький економіст Франсуа Кене (1694-1774). Фізіократи вважали що джерелом багатства є праця, але тільки в сфері сільського господарства.

2) англійська класична школа. Англійська школа також розглядала працю як джерело багатства, не обмежуючись сферою сільського господарства. Головні представники – Вільям Петті (1623-1686), Адам Сміт і Давид Рікардо. А. Сміт відкрив, так звану «невидиму руку» (конкуренцію), яка робить економіку саморегулювальною системою. Класики вважали за доцільне відсутність державного втручання в економіку та заохочення приватного підприємництва.

ХІХ ст. - марксистська політекономія. Карл Маркс вважав, що в основі експлуатації людину людиною при капіталізмі лежить приватна власність на засоби виробництва, виробництво найманими робітниками додаткової вартості й присвоєння її капіталістами. Він зробив висновок про неминучість загибелі капіталізму, знищення приватної власності та перемогу комунізму в усьому світі. В.І. Ленін розкрив особливості капіталізму на вищій стадії його розвитку – при імперіалізмі.

Паралельно з марксизмом була сформульована теорія маржиналізму (від англ. «граничний»), що поклало початок новому неокласичному етапу розвитку економічної думки. Класиками цієї теорії стали економісти австрійської школи Карл Менгер (1840-1921), Фрідріх фон Вызер (1851-1926), Эйген фон Бем-Баверк (1851-1914). Маржиналізм у відмінності від попередніх шкіл економічного аналізу виходив з використання граничних, додаткових величин, що характеризують зміну стану об'єкта аналізу.

В ХХ-му столітті існували такі основні теоретичні школи та течії.

З 30-х рр. ХХ ст. – кейнсіанство (засновник - Джон Мейнард Кейнс). У цей час значно загострилися кризові явища в економіці західних країн. Виникла потреба в теорії, яка могла б пояснити безробіття, тривале падіння виробництва, наявність невикористаних потужностей і показала можливі шляхи виходу із кризи. Представники цієї теорії вважають, що ринкова економіка самостійно, без державного втручання, не може впорається з економічними проблемами. Тому держава за допомогою податків, державних видатків, кредитів повинна стимулювати сукупний попит і регулювати економіку.

30-ті рр. і післявоєнний період до 70-х рр. - інституціоналізм. Представники цієї теорії розглядали економіку як систему, у якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом інститутів, під якими розуміли державу, родину, профспілки, морально-етичні та психологічні норми.

кінець ХХ - початок ХХІ ст. – сучасна інституціональна економіка; сучасний монетаризм; економічні теорії країн, що розвиваються; економічні теорії країн із транзитивною економікою; економічні теорії світового господарства; теорії глобального розвитку суспільства.

Максимально повно етапи становлення і розвитку політичної економіки, як науки, представлені на рис. 1.1.