1.2. Предмет і об'єкт політичної економії.

Політекономія – це суспільна наука, що вивчає виробничі відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання благ на базі розкриття законів економічного розвитку в умовах пріоритетності проблем добробуту та ефективного використання обмежених ресурсів.

Політекономія є методологічною основою, базою, фундаментом розвитку всіх інших економічних наук.

Предметом вивчення політекономії є:

1) виробничі відносини – це відносини, які складаються між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання благ;

2) економічні закони – це внутрішні, стійкі причинно-наслідкові зв'язки, що постійно повторюються, між економічними явищами й процесами (наприклад, закон попиту, закон пропозиції).

Об'єктом дослідження в політекономії є економічна система (певна сукупність механізмів або інститутів функціонування й розвитку національної економіки).

1.3. Методи політекономії.

Політична економія, як і будь-яка інша наука, має властиві їй методи дослідження процесів і явищ господарської діяльності. З цією метою використовується значний арсенал прийомів і способів дослідження предмета політекономії, котрі визначають зміст її методу.

Метод (спосіб дослідження, пізнання) у політекономії являє собою сукупність засобів, прийомів та принципів наукового пізнання економічних процесів і явищ, їх уявного відтворення й розкриття взаємозв’язку та взаємозалежності, а також виявлення рушійних сил функціонування і розвитку економічної системи. З цією метою використовуються як загальнонаукові так і специфічні для цієї науки методи пізнання:

1) діалектичний метод належить до загальнонаукових і ґрунтується на використанні законів і принципів філософії, родоначальником якої був видатний німецький філософ Г. Гегель. Сутність методу полягає у тому, що процеси і явища досліджуються не ізольовано, а у їхньому взаємозв’язку та взаємозалежності і не у статиці, а в динаміці, розвитку;

2) аналіз – процес розкладання складного економічного явища на більш прості складові;

3) синтез – процес, зворотний аналізу: з'єднання окремих частин у ціле з метою вивчення їх як єдиного складного явища;

4) індукція – метод пізнання, який передбачає просування у дослідженні певного економічного явища або процесу від окремого до загального;

5) дедукція – метод пізнання, який передбачає просування у дослідженні певного економічного явища або процесу від загального до одиничного;

6) метод порівняння – виявлення подібних рис і відмінностей у досліджуваних процесах;

7) метод абстракції, під яким слід розуміти відволікання, тобто видалення другорядних, незначних рис і ознак з метою пізнання сутності досліджуваного явища;

XІХ ст.

8) метод історичного й логічного аналізу;

9) методи моделювання (графічний, словесний, ділові ігри, табличний та ін.);

10) математичні, статистичні методи;

11) методи соціального експерименту;

12) інші.