4.2. Умови виникнення та існування товарного виробництва.

Умовами виникнення та існування товарного виробництва являються:

1) суспільний поділ праці (суспільний поділ праці – це спеціалізація окремих груп виробників на випуску певних товарів або надання певних послуг. Прикладом великого поділу праці являється відділення землеробства від скотарства. Другий приклад великого поділу: виділення ремесла як самостійного виду занять, що надалі послужило основою виникнення галузей промисловості. Третій великий поділ: поява класу купців, які реалізовували продукцію, зроблену іншими особами і т.д);

2) економічне відокремлення виробників як власників засобів виробництва (вироблена продукція є власністю власників засобів виробництва. Приналежну йому продукцію виробник віддасть другій особі в тому випадку, якщо одержить за нього інший продукт або гроші);

3) перехід продукту від виробника до споживача тільки через акт купівлі-продажу (іншими нетоварними формами переходу продукту можуть бути – дарування, спадкування, крадіжка).

Тільки при одночасній наявності всіх трьох умов існує товарне виробництво.

4.3. Товар і його властивості.

Товар – це продукт праці, здатний задовольнити ту або іншу потребу людини та призначений для обміну через купівлю-продаж.

Товар має дві властивості:

1) споживча вартість – властивість товару задовольняти ту або іншу потребу людини (наприклад, хліб вгамовує голод, ліки допомагають лікувати хвороби, чоботи – тримати ноги в теплі, тощо). Непотрібний продукт ніхто не купить, а виходить, він не може бути товаром. Поняття споживчої вартості та корисності – не синоніми. Наприклад, сигарети мають різну корисність для курящої та некурящої людини, але є однією й тією ж споживчою вартістю. Адже й некуряща людина може купити та потім продати сигарети з метою заробити, знаючи, що їх куплять курящі, тобто знаючи, що сигарети мають споживчу вартістю. Свинина, як споживча вартість, є корисною для всіх народів, крім іудеїв і мусульман. Для них вона взагалі не має корисності. Проте, свинина не перестає бути споживчою вартістю й для іудеїв та для мусульман.

2) мінова вартість – властивість товару обмінюватися на інші товари в певних співвідношеннях (пропорціях). Наприклад, один телевізор обмінюється на 1500 кг зерна пшениці. Кожний товар можна обміняти на безліч інших товарів. Таким чином, він має безліч мінових вартостей.

4.4. Економічні теорії вартості товару.

Існують різні теорії вартості, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, витрат виробництва, факторів виробництва, попиту та пропозиції, інформативна та ін. (рис. 4.1).

Теорія витрат виробництва (ХVIII ст.). Її представники розглядали витрати виробництва як основу мінової вартості та цін, а також вважали, що нова вартість створюється не тільки живою працею, але й минулою працею, що упредметнена у засобах виробництва.

Теорія факторів виробництва (перша половина ХІХ ст.). Її представники розглядали формування вартості з функціонуванням трьох факторів виробництва – праця, земля та капітал. Усі вони беруть рівноправну участь у процесі створення вартості, а доходи у вигляді заробітної плати, ренти та прибутки (відсотка) – ціна виробничих факторів.

Теорія попиту та пропозиції (перша половина ХІХ ст.). Її представники вважали, що вартість (цінність) товару визначається не витратами на його виробництво, а тільки попитом та пропозицією. Слабість теорії в тому, що вона не приймає до уваги той факт, що самі попит та пропозицію залежать від ціни товару.

Інформативна теорія (теперішній час), відповідно до якої домінуючим типом у структурі витрат суспільної праці є переважно інтелектуальна, озброєна новими знаннями праця, і саме вона виступає джерелом вартості.

Діаметрально протилежними вищезазначеним теоріям маржиналістська теорія та трудова теорія вартості.

Маржиналістська теорія граничної корисності (остання третина ХІХ ст.). Відповідно до цієї теорії в основі пропорцій при обміні лежать граничні корисності товару. Гранична корисність – це корисність останньої одиниці продукту, що задовольняє найменшу потребу людини в даному благу. Чим більше людей споживає того самого блага, тем меншу граничну корисність має кожна наступна одиниця, і тому споживач готовий заплатити за неї меншу суму грошей або обміняти на меншу кількість іншого товару (зрівняйте вартість води в пустелі та у звичайному місті).

Трудова теорія вартості (з ХVIII ст.). Відповідно до неї в основі обміну товару лежать витрати праці на їхнє виробництво. Саме на основі рівності витрат праці й формується мінова вартість. Вартість – це витрати суспільної праці на виробництво товарів. Якщо мінова вартість – це зовнішня властивість товару, то вартість – це внутрішня властивість товару.

Таким чином, вартість визначається витратами праці, а праця виміряється часом.

Слід зазначити, що товаровиробники здійснюють виробництво в різних індивідуальних виробничих і природних умовах, тому на виготовлення однакових товарів витрачається різна кількість праці та різні витрати робочого часу. Тобто в товарах матеріалізується різна індивідуальна вартість. Однак на ринку товари однакової споживчої вартості оцінюються однаково, тому що враховується тільки їх суспільна вартість. Величина суспільної вартості товарів визначається не індивідуальними витратами праці, а кількістю суспільно необхідної праці й виміряється суспільно необхідним робочим часом.

Суспільно необхідний робочий час – це час, який потрібно для виробництва товару при певних суспільно нормальних умовах виробництва та середньому для конкретного суспільства рівні продуктивності й інтенсивності праці.

Наприклад, для виробництва певного товару при середній складності й напруженості праці витрати будуть різними. Перша група товаровиробників витрачає 4 години на одиницю й виробляє 100 одиниць цього товару, інша – 5 годин і виробляє 250 одиниць товару, третя – 6 годин і виробляє 150 одиниць товару. Суспільно необхідним робітнику часом, який визначає вартість цього товару, є 5 годин.

Цей приклад говорить про те, що реалізація товарів по суспільній вартості призведене до наступного: перша група товаровиробників, які мають менші індивідуальні витрати, на кожній одиниці готової продукції додатково виграють 1 годину, а третя, навпаки, 1 годину втрачає, тому що їхні індивідуальні витрати вище, ніж суспільні.

Продуктивність праці – це показник результативності живої праці, яка характеризується кількістю продукції, що виробляється в одиницю часу (за годину, рік). Приклад впливу продуктивності праці на величину вартості товару представлений на рис.