Соціальні норми класифікують за різними критеріями:

• за характером зміни структури: прогресивні та регресивні;

• за суб'єктом, носіями норм: загальнолюдські, норми суспільства, групові, колективні тощо;

• за об'єктом або сферою діяльності, тобто норми, що діють у галузі певних видів відносин: політичні, економічні, естетичні, релігійні тощо;

• залежно від періоду існування: ті, що народжуються, розвиваються, сформувалися;

• за механізмом детермінації: збуджуючі, стимулюючі

тощо;

• з точки зору організації та управління системними процесами: інституційні та неінституційні;

• за умовами функціонування: норми інтеграції та дезінтеграції;

• за масовістю: масові, групові, індивідуальні;

• за кореспондентом: державні, адміністративні тощо;

• за часовою координатою: загальноісторичні, фор­маційні, перехідні та.ін.;

• за просторовою координатою: регіональні, глобальні

тощо.

Соціальні норми виконують у суспільстві такі функції:

• регулюють загальний хід соціалізації; ■інтегрують (об'єднують) людей у групи, а групи - у

спільноти;

• контролюють відхилення від унормованої поведінки та діяльності;

• служать взірцем, еталоном поведінки.

Найчастіше соціальні норми поділяють на соціальні приписи та технічні правила.

Соціальні приписи - це норми, що визначають соціальне становище індивіда. Вони призначені для реалізації загальної мети, що відповідає інтересам широкої спільноти, навіть усу­переч інтересам окремих її членів. Поважне ставлення до них у суспільстві забезпечують різні фактори - від виховання до санк­цій. Соціальний припис має дві частини: диспозицію і санкцію. Важливим також є опосередкований вплив санкцій на поведінку людей, адже, знаючи про певні санкції, люди, як правило, намагаються утримуватися від порушення приписів.

Іншим великим класом соціальних норм є технічні правила.

Технічні правша - це норми, що регулюють взаємодію людини і природи. До них належать технічні інструкції, правила безпеки життєдіяльності тощо.

Отже, норми - це настанови щодо того, як потрібно поводити себе в суспільстві. Це, насамперед, обов'язки людини або групи щодо інших, а також очікування бажаної поведінки. Крім того, вони формують мережу соціальних відносин, взаємо­дій у групі, суспільстві тощо.

Питання 2. Соціальні санкції. Мораль і право як основні регулятори поведінки

Санкції - засоби заохочення і покарання, що стиму­люють людей дотримуватися норм.

Санкції - це продукт спільноти, необхідний для керів­ництва поведінкою своїх членів, стимулювання бажаної пове­дінки і припинення небажаної, забезпечення внутрішньої згуртованості та безперервності суспільного життя.

Соціальні санкції - досить розгалужена система, з одно­го боку, винагород, заохочень за виконання норм, тобто за конформізм, згоду, а з іншого - покарання за відхилення та недотримання їх, тобто за девіантність.

Конформізм, узгодженість та правильність дій - мета соціального контролю.

Санкції бувають негативними (покарання) і позитивними (заохочення). Іншим критерієм поділу соціальних санкцій є наявність закріплення їх дій у нормативно-законодавчій базі, тому вони поділяються на формальні і неформальні.

Формальніш контроль базується на засудженні або схваленні дій з боку офіційних органів влади або адміністрації. Даний вид контролю характеризується глобальністю, здійс­нюють його люди, наділені повноваженнями, - агенти формаль­ного контролю: працівники правоохоронних органів, адміністра­тивні та інші уповноважені особи.

Неформальний контроль ґрунтується на схваленні або засудженні з боку родичів, друзів, колег, знайомих та ін.

Соціальні норми і санкції взаємопов'язані. Самі по собі норми безпосередньо нічого не контролюють. Поведінку людей контролюють інші люди на основі цих самих норм і санкціо­нуючих циркулярів (санкцій).

У цивілізованому суспільстві застосовується широкий спектр спеціальних видів санкцій.

Неформальні негативні санкції - це покарання, не перед­бачені офіційними інстанціями (висловлення подиву, незадо­волення, відмова подати руку і підтримувати товариські сто­сунки, зауваження, нехтування, недоброзичливий відгук тощо).

Формальні негативні санкції - це покарання, передбачені законом, адміністративними інструкціями (застереження, заува­ження, штраф, арешт, конфіскація майна тощо).

Неформальні позитивні санкції - це публічне схвалення, яке не виходить від офіційних організацій; реакція соціального середовища на позитивну поведінку, що відповідає зразкам і системам цінностей та вигідна для групи. Даний вид санкцій ґрунтується на заохоченні, (наприклад, мовчазне визнання, похвала знайомих, у пресі, слава, пошана, компліменти, оплески тощо).

Формальні позитивні санкції - це публічне схвалення з боку влади, урядових та різних офіційних організацій, закладів (вручення почесної грамоти, грошової нагороди, нагородження орденами, медалями, спорудження пам'ятників, надання титулів тощо).

До соціальних приписів належать такі: право, звичай, правила пристойності, мода, мораль.

Для правових норм характерні такі ознаки: текстуальне закріплення, офіційне опублікування або скасування органом держави, чіткий і однозначний опис поведінки або її меж, наяв­ність чітко сформульованої санкції, забезпечення її дотримання силою держави.

Норми моралі діють, передусім, через внутрішні психо­логічні механізми і характеризуються такими ознаками: відсут­ність текстуального закріплення; надання вагомого значення при оцінюванні вчинку внутрішнім мотивам, забезпечення їх дотримання авторитетом громадськості; санкція за порушення у формі громадського осуду.

Норми моралі формуються з розвитком суспільства. Крім того, висувають до особистості вищі вимоги, ніж правові норми. Сфера моралі ширша, ніж сфера права, а тривалість моральних санкцій довша, ніж правових. Мораль відіграє визначальну роль у забезпеченні соціальної солідарності.

Мораль і право розрізняються за формою вираження волі суспільства. Мораль виражає волю окремих соціальних груп і суспільства в цілому, а право - державну волю. Якщо дотримання норм моралі забезпечується внутрішнім переко­нанням у справедливості норм і силою громадської думки, то дотримання норм права, крім того, і силою державного апарату. При цьому головна відмінність полягає в характері та питомій вазі примусу, а не в його наявності або відсутності. Так, у праві питома вага примусу більша, і воно має державний характер.

Правові норми відрізняються від моральних своєю фор­мальною визначеністю. Вони встановлюються або санкціо­нуються державою у заздалегідь визначеному порядку, мають визначену форму (закон, указ, постанова тощо), вступають у дію в точно встановлений термін. Норми моралі постійно форму­ються у суспільстві, що розвивається, і поступово поширюються за підтримки громадської думки. Правові норми мають і більш конкретний характер. Як правило, вони карають або стиму­люють конкретні дії, норми моралі та вказують на загальний принцип поведінки. Тому одній моральній нормі, наприклад, "не

вбий", відповідає багато правових норм, що карають за вбивство за різних обставин.