Питання 2. Соціальні спільноти

Соціальна спільнота - це реально існуюча сукупність індивідів, придатна для емпіричної фіксації, яка характери­зується відносною цілісністю і здатністю виступати як само­стійний творчий суб'єкт історичної та соціальної дії.

Існують різноманітні соціальні спільноти.

Соціальна множина або умовна, номінальна група - це сукупність індивідів, які мають певну ознаку, виділену зов-

нішнім спостерігачем, і які не є соціально значимими. Основ­ними ознаками розподілу соціальних множин (умовних груп) є такі: стать, дохід, расова належність, вік, професійні категорії та місце проживання. Кожна умовна група - це соціальна кате­горія, члени якої не поєднані ніяким внутрішнім зв'язком, тобто серед умовних соціальних груп виділяють студентів, віруючих, жінок,селян,городян.

Соціальна спільність - це об'єднання людей, що харак­теризується загальною ознакою (стать, вік, освіта, статус, про­фесія, роль тощо), в котрих створений і збережений протягом певного періоду більш-менш міцний певний соціальний зв'язок, спільний тип поведінки, світогляду та цілеспрямованості.

Соціальні спільності, засновані на схожості поведінки,

такі:

♦Натовп (юрба) - це тимчасове скупчення великої кількості людей, які спонтанно реагують на одні й ті самі стимули в безпосередньому контакті. Це свого роду система, до якої входить:

. група людей;

. спільна територія, що допускає безпосередній кон­такт;

. схожа реакція поведінки на певні стимули.

Для натовпу не характерні групова структура у вигляді системи статусів та ролей, єдині норми та звички поведінки. Людей у натовпі об'єднує психічний зв'язок, що базується на схожих імпульсах, емоціях та реакціях. Характерними рисами натовпу є: анонімність, психічне зараження, навіювання та на­слідування. Ученими з'ясовано, що чим довше людина пере­буває в натовпі, тим слабше проявляється в неї раціональний контроль, тим сильніша сприйнятливість до будь-якого зла. Натовпу також часто притаманні: агресія, домагання та демон­страція чогось (погляди, протести), переляк.

Масштаб діяльності натовпу обмежений кількістю його учасників (від кількох чоловік до кількох тисяч), часом (хви­лини, години), простором (вулиця, стадіон, поле тощо). У натовпі втрачають значення індивідуальні та статусні відмін­ності, ознаки, соціальні норми і табу, що діють у звичайних умовах. Поведінка шаленого натовпу має свої логіку (прояви помсти) і рольовий механізм (підбурювачі, активісти, "спі­кери").

У соціології розрізняють кілька основних типів натовпу.

• випадковий, коли кожний член має спонтанні миттєві цілі (черги в магазині, натовп зівак тощо);

• цільовий (конвенційний), коли люди зібралися у спіль­ному місці не випадково, а із заздалегідь поставленою метою (наприклад, учасники релігійної служби, слухачі концертів);

• експресивний, коли, на відміну від цільового, люди збираються з метою висловлення своїх почуттів та виявлення інтересів (музичні фестивалі, святкові гуляння);

• активний - це будь-який із попередніх видів натовпу, який виявляє себе в дії.

• Маси дещо подібні до натовпів, оскільки безліч людей хоч не пов'язані будь-якою формальною організацією, але ке­руються однотипними шаблонами поведінки, здатні перейня­тися певними настроями (страх, гнів, ненависть). Учений С. Масковіч натовп зводить до людської маси, що безперервно перебуває у стані вирування. За таких умов людина втрачає сенс буття і почуття.

• Публіка - це духовна спільність, форма колективного життя; скупчення певної кількості людей, які охоплені очі­куванням певних емоцій. Тут існує загальна зацікавленість та спільність думок. Якщо у натовпі особистість нівелюється, зли­вається з масою, то у публіці вона отримує можливість само­вираження.

Суттєвим поштовхом до розвитку формувань публіки стала поява засобів масової інформації. Публіка - це найчис- ленніші форми об'єднання людей. За різновидами виділяють такі види публіки:

• зібрана, коли люди знаходяться на спільній глядацькій території і можуть контактувати один з одним;

• незібрана, наприклад глядачі телебачення, слухачі радіо, читачі газет та ін.

• Аудиторія - це соціальна спільність людей, що об'єд­нана взаємодією із зовнішнім комунікатором - індивідом або групою, яка володіє інформацією і доводить її до цієї спільноти.

Поняття "аудиторія" і "публіка" певною мірою тотожні. Будь-яка аудиторія має тенденції до поділу на окремі спільності (кола), в яких починається взаємне спілкування, обмін думками про отриману інформацію. Це дає змогу кожній із виділених спільнот, котрі називаються соціальними колами, формувати загальну думку щодо певних подій.

• Соціальні кола - це соціальні спільності, які спонтанно створюються з метою обміну інформацією між її членами. Такі спільності не ставлять перед собою спільних цілей, не докладають спільних зусиль, не мають виконавчого апарату.

Існує кілька різновидів соціальних кіл, а саме:

• контактні, тобто спільності людей, які постійно зустрі­чаються, мають спільну зацікавленість у темі дискусії;

• професійні - спільноти, члени яких збираються для обміну інформацією, виключно за професійною ознакою;

• дружні, члени яких об'єднані дружніми стосунками;

• статусні, що утворюються на основі обміну інфор­мацією серед людей, які мають однакові або близькі статуси.

Для спільнот, заснованих на схожості поведінки, харак­терні такі риси:

• спонтанність їх утворення;

• нестійкість взаємостосунків;

• відсутність різноманіття у взаємостосунках;

• короткочасність спільних дій.