6. Кримінальна відповідальність та її підстави

Кримінальна відповідальність – це передбачені законом обмеження майнового, особистого чи іншого характеру, що застосовуються державою як реакція за вчинення фізичними особами злочину і визначається вироком суду.

Єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину.

Єдина підстава кримінальної відповідальності містить фактичну та юридичну сторони. Фактична сторона – це вчинення суспільно небезпечного діяння, юридична сторона – це передбаченість такого діяння КК.

Юридична сторона має дві складові: матеріальну – вчинення особою злочину, процесуальну – наявність вироку суду щодо конкретної особи.

7. Поняття кримінального покарання та його види

Невідворотність покарання є одним з найважливіших принципів кримінального права. Покарання використовуються не тільки як кара за вчинений злочин, але і для перевиховання, запобігання можливості вчинення нових злочинів. Покарання – захід державного примушення, який має публічний характер і застосовується судовим вироком до особи, винною у вчиненні злочину.

Покарання – це захід примушення, який застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, що укладається в передбаченому законом позбавленні чи обмеженні прав і свобод засудженого.

За порядком призначення покарання поділяються на:

Основні покарання – а) громадські роботи – встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як чотири години на день; б) виправні роботи – призначаються на строк від 6 місяців до 2 років і обов’язково супроводжуються відрахуванням із суми заробітку засудженого в доход держави в межах від 10 до 20 відсотків заробітку засудженого; в) службові обмеження для військовослужбовців встановлюються на строк від 6 місяців до 2 років із відрахуванням із суми заробітку засудженого в доход держави в межах від 10 до 20 відсотків грошового забезпечення засудженого; г) арешт на строк від 1 до 6 місяців; д) обмеження волі на строк від 1 до 5 років з утриманням в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства з обов’язковим залученням до праці; е) позбавлення волі на певний строк – на строк від одного до п’ятнадцяти років і відбувається в кримінально-виконавчих установах; ж) довічне позбавлення волі – воно замінило смертну кару.

До додаткових покарань відносять: а) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу – безстрокове; б) конфіскацію майна – призначається лише у випадках, прямо передбачених у санкціях статті за тяжкі й особливо тяжкі корисливі злочини.

Покараннями, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові є: а) штраф – встановлюється у межах від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімум доходів громадян. В окремих випадках може бути встановлений більший розмір штрафу; б) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – на строк від 1 до 3 років як додаткове покарання.

Конторольні питання

1. Що таке кримінальне прао?

2. Що таке злочин? Назвіть елементи складу злочину.

3. Що таке кримінальне покарання? Назвіть його види.

4. Які ви знаєте обставини, що виключають злочинність діяння?

5. Що таке співучасть у злочині? Назвіть види співучасників.

Лекція 5.

Тема: Загальні положення цивільного права України

План

1. Відносини, які регулюються цивільним правом

2. Суб’єкти та об’єкти цивільного права.

3. Поняття цивільного правочину та умови його чинності

4. Поняття цивільного договору

5. Поняття зобов’язання

Мета

Закріпити набуті знання щодо загальних положень цивільного права України.

1. Відносини, які регулюються цивільним правом

Однією з найважливіших галузей національного законодавства є цивільне право.

Цивільне право – галузь права, що регулює такі групи суспільних відносин: 1) товарно-грошові та інші майнові відносини; 2)особисті майнові відносини, пов’язані з майновими; 3)особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими.

Основним джерелом цивільного права є Цивільний кодекс України.

Цивільно-правові відносини – це форма, завдяки якій норми цивільного права реалізуються в житті.

Особливості:

• це майнові і особисті немайнові відносини урегульовані нормами цивільного права.

• їхні учасники характеризуються майновою відокремленістю і юридичною рівністю;

• суб’єктивні права і суб’єктивні обов’язки учасників цивільно-правових відносин виникають, змінюються і припиняються на підставі юридичних фактів.

Таким чином цивільно-правові відносини – це майнові та особисті немайнові відносини між майново відокремленими юридично рівними учасниками, що є носіями суб’єктивних цивільних прав, обов’язків, які виникають, змінюються, припиняються на підставі юридичних фактів і забезпечуються можливістю застосування засобів державного примусу.