2. Поняття злочину, його ознаки та види.

Злочин – передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад країни, його політичну та економічну системи, власність, особистість, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше діяння, що посягає на правопорядок, і передбачене кримінальним законом.

Ознаки злочину:

• суспільна небезпека;

• кримінальна протиправність;

• винність;

• карність.

Злочини з урахуванням ступеня їхньої суспільної небезпеки підрозділяють на:

• особливо тяжкі;

• тяжкі;

• середньої тяжкості;

• невеликої тяжкості.

3. Склад злочину та його елементи

Склад злочину – сукупність юридичних об’єктивних і суб’єктивних ознак, що характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин. Склад злочину утворюють: об’єкт, суб’єкт, об’єктивна сторона, суб’єктивна сторона.

Об’єкт – відображає те, на що завжди посягає злочин, ому або кому він заподіює певної шкоди.

Суб’єкт – фізична особа, яка вчиняє злочин.

Об’єктивна сторона – це зовнішня сторона діяння. Суспільно небезпечні діяння, наслідки, причинний зв’язок між ними, спосіб, засоби, місце, час і умови вчинення злочину.

Суб’єктивна сторона – внутрішня, психологічна сторона злочину, що характеризується конкретною формою провини, мотивом, метою.

4. Обставини, що виключають злочинність діяння

Обставинами, що виключають злочинність діяння, є:

• необхідна оборона;

• уявна оборона;

• затримання особи, що вчинила злочин;

• крайня необхідність;

• фізичний або психічний примус;

• виконання наказу або розпорядження;

• діяння, пов’язане з ризиком;

• виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.

5. Поняття та форми співучасті. Види співучасників

Співучастю у злочині визнається умисна спільна участь кількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст.26 КК). При співучасті об’єднуються кілька осіб і вчиняють злочин спільно і навмисно.

Співучасники злочину: виконавець, організатор, підбурювач, пособник (ст. 27 КК).

Виконавцем вважається особа, яка безпосередньо вчинила злочин. Організатор – особа, що організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням. Крім того, організатором визнається особа, що створила організовану групу чи злочинну організацію або керувала ними. Якщо особа фінансує злочинну діяльність організованої групи чи злочинної організації, вона також визнається організатором. Підбурювачем вважається особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Способи підбурювання можуть бути різні (умовляння, підкуп, погрози, примус, вказівки, наказ тощо), але їх об’єднує те, що в результаті в інших співучасників виникає бажання, рішучість вчинити злочин. Пособником визнається особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками. Посібником також визнається особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

У кримінальному праві розрізняють просту і складну форми співучасті, під якими розуміють об’єднання співучасників за виконуваними ролями і за стійкістю зв’язків між ними.

Проста співучасть (спів виконавство, співвинність) має місце там, де всі співучасники є виконавцями злочину і, отже, всі вони виконують однорідну роль.

При складній співучасті співучасники виконують різні ролі.

За стійкістю зв’язків, а також стійкістю умислу розрізняють вчинення злочину різними злочинними групами:

• групою осіб;

• групою осіб за попередньою змовою;

• організованою групою;

• злочинною організацією.

Злочин визнається вчиненим групою осіб, якщо його спільно вчинили кілька виконавців без попередньої змови. Вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб має місце тоді, коли його спільно вчинили кілька осіб, які заздалегідь домовилися про спільне його вчинення. Головною тут є попередня змова співучасників на спільне вчинення злочину. Ця змова може відбутися як вчинення злочину, а може безпосередньо перед його вчиненням. Вчинення злочину організованою групою можливо тоді, коли в його готуванні або вчиненні брали участь три або більше осіб, які раніше зорганізувалися у стійке об’єднання саме для вчинення злочину або злочинів. Ця група об’єднана одним планом, в якому присутні розподіл функцій, зрозумілість його плану всіма учасниками групи. Вчинення злочину злочинною організацією визнається, якщо він вчинений стійким ієрархічним об’єднанням кількох осіб (три і більше). Члени або структурні об’єднання злочинної організації організовуються для вчинення особливо тяжких або тяжких злочинів. Злочинними організаціями визнаються банди, терористичні організації, воєнізовані або збройні формування.