2. Дайте визначення та розкрийте сутність поняття «етнопедагогіка»

Етнопедагогіка – це наука про народну педагогіку та її етнокультурну специфіку в різних етносів.

Для вітчизняної наукової лексики характерно вживання слів з частиною «етно-» та термінів зі словом «етнічний» на позначення здебільшого наукових галузей та міждисциплінарних напрямів: етноботаніка – область ботаніки, що збирає та систематизує народні знання про рослини³; етногеографія, етнічна географія – область етнографії, що досліджує особливості розселення народів світу, окремих країн та регіонів у різні епохи для визначення етнічних кордонів, динаміки розвитку та чисельності народів⁴; етнічна демографія – сформована на межі етнології і демографії наукова дисципліна, що вивчає особливості відновлення етносів з використанням методів демографічної науки⁵; етнолінгвістика – міждисциплінарний напрям, що вивчає взаємодію між етносом і мовою, визначає місце мови в етнічній культурі, суспільстві, окремих етносоціальних групах⁶; етномистецтвознавство – міждисциплінарний напрям, що вивчає етнічну специфіку художньої культури окремих народів, народне (традиційно-побутове) мистецтво різних етносів, його ґенезу, закономірності розвитку, походження, взаємозв’язок народного мистецтва з професійним, способи збереження і експонування витворів народного мистецтва в етнографічних музеях, використання народного мистецтва як джерела вивчення етнічної історії⁷; етнонімія – область ономастики, що досліджує назви племен, народів та інших етнічних спільнот⁸; етнопсихологія – одна з галузей соціальної психології, що вивчає особливості психічного складу рас і народів⁹ тощо.

3. Охарактеризуйте особливості народної педагогіки в порівнянні з науковою

Ключові відмінності народної педагогіки від педагогіки наукової – її непрофесійний характер та емпіричність (див. п.1).

4. Дайте визначення та розкрийте сутність поняття «традиція»

Найчастіше в навчальній та довідниковій літературі традиція трактується як все, що склалося у того чи іншого народу впродовж тривалого історичного періоду (способи виробництва і споживання, звичаї, обряди, норми поведінки, погляди, смаки і т. ін.), набуло сталої форми і у такому незмінному вигляді передається від покоління до покоління¹⁰.

У такому сенсі «традиція рівносильна спадщині – тому, щО реально збереглося від минулого... Будь-яка традиція незалежно від її змісту може стримувати творчість або новації, пропонуючи готові рецепти вирішення сучасних проблем»¹¹.

Тобто, по суті, традиція є механізм самозбереження, відтворення та регенерації етнічної культури як системи¹², процес позабіологічної передачі від покоління до покоління усталених культурно-побутових особливостей¹³.

Як зазначав філософ Е. Маркарян, культурна традиція і сьогодні продовжує залишатись універсальним механізмом, що завдяки селекції (відбору найефективнішого) життєвого досвіду, його акумуляції (накопиченню) та просторово-часовій трансмісії (передаванню від покоління до покоління) дозволяє досягати необхідної для існування соціальних організмів стабільності. Без дії цього механізму суспільне життя людей просто немислимо... Спільна природа та функції форм традиції в минулому та нині, механізми їх утворення та зміни залишилися в принципі тими ж самими¹⁴.